Справа №22-ц-1574/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Левченко
Категорія - 46 Суддя-доповідач - Смирнова
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Смирнової Т. В.,
суддів - Попруги С. В., Хвостика С. Г.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 липня 2011 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1
про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 липня 2011 року відмовлено у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1. Вказує, що судом не взято до уваги, що вказана квартира не є предметом позову, питання про визнання її об’єктом права спільної сумісної власності не ставиться, оскільки вона була придбана ОСОБА_1 до шлюбу і є його особистою приватною власністю. Крім того, накладення арешту на квартиру не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК дозволяється забезпечувати позов шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Зарічного районного суду м. Суми знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя з ціною позову 117500 грн..
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2011 року було забезпечено позов ОСОБА_3 накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Чері Амулет А15», д.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, що на праві власності належать ОСОБА_1 Заборонено ОСОБА_1 передавати автомобіль «Чері Амулет А15», д.н. НОМЕР_1, 2007 року випуску, в користування або оренду третім особам, в тому числі шляхом видачі довіреності на користування та розпорядження вказаним автомобілем.
Представник відповідача подав заяву про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вважаючи, що підставами для скасування заходів забезпечення позову є неспівмірність виду забезпечення із заявленими вимогами, та крім того, арештована квартира не є предметом позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка вважає квартиру, на яку накладено арешт, спільним майном подружжя внаслідок проведення в ній ремонту та істотного збільшення її вартості, також нею заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 100000 грн., які були внесені ними під час шлюбу на депозитний рахунок.
Колегія суддів вважає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, як з ініціативи суду, так і за заявою сторони.
У даному випадку підстави для скасування забезпечення позову відсутні, оскільки позивачкою заявлені вимоги про стягнення значної суми коштів, відповідач не скористався своїм правом згідно ч.2 ст. 154 ЦПК України замість допущеного виду забезпечення позову внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позові.
Доводи щодо неспівмірності заявлених вимог та застосованих заходів забезпечення позову не підтверджуються доказами, оскільки квартира була придбана відповідачем за 10690 грн. (а.с.45- Договір купівлі-продажу квартири), а позовна вимога про стягнення грошових коштів дорівнює 100 000 грн.
Арешт на квартиру накладено для забезпечення можливості виконання судового рішення щодо стягнення коштів, тому доводи апелянта, що квартира не є предметом спору не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності з вимогами процесуального закону вирішив заяву про скасування заходів забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги висновків ухвали не спростовують.
Керуючись ст. 154, п.1 ч.2 ст. 307, ст.ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 липня 2011 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набрала законної сили та оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді -