ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом    Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр травматології та ортопедії"

до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькійобласті

про спонукання до укладення договору оренди

Суддя  Паскарь Авель Дмитрович

Представники:

позивача  не з’явився          

відповідача Сопко С.П.., довіреність від 25.11.2005 року, № 08-77/1494           

в засіданні приймали участь  

СУТЬ СПОРУ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр травматології та ортопедії», м. Чернівці, звернулося з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці, про спонукання до укладення договору оренди державного майна у вигляді будівлі Вузлової лікарні ст. Чернівці, площею 431,9 м2, розміщеної за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 226.

Позов мотивується тим, що 01.03.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр травматології та ортопедії» був укладений договір оренди № 18-3 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого позивач отримав в платне користування від відповідача приміщення в будівлі Вузлової лікарні ст. Чернівці, площею 431,9 м2, розміщене по вул. Червоноармійська, 226 м. Чернівці, строком до 01.02.2005 року. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.07.2005 року у справі № 2/130 відповідач був зобов’язаний  продовжити термін договору на новий 11-місячний термін. На виконання зазначеного рішення суду, між сторонами було укладено додатковий договір від 01.08.2005 р., яким строк дії договору оренди було продовжено з 01.02.2005 року по 01.01.2006 року. Після закінчення зазначеного терміну договору, з метою використання свого переважного права на його продовження, яке передбачене пунктом З статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року  № 2269-ХІІ ( в редакції Закону України від 14.03.1995 року № 98/95-ВР; далі – Закон № 9895) та  частиною першій статті 285 Господарського кодексу України, позивач звертався до відповідача із відповідним проханням. Листом від 19.06.2006 року відповідач повідомив, що не зможе укласти з позивачем договір оренди, посилаючись на те, що відповідно до листа Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.01.2006 р. № 448/16/10-06, продовження договору є можливим лише за умови підвищення розміру орендної плати.

На думку позивача, дії відповідача суперечать вимогам вказаним законодавчим актам. Крім того, розмір орендної плати визначається не Міністерством транспорту та зв'язку України, а відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (із змінами та доповненнями). Тому, вимога Міністерства транспорту та зв'язку України щодо підвищення розміру орендної плати по договору оренди є незаконною, і мала би бути проігнорована відповідачем. Відповідно до п. 8 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відмови в укладенні договору оренди заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, у тому числі у зв'язку з тим, що згідно пункту 1 частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найма на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Термін дії договору сплинув 01.01.2006 року, а заява позивача про використання свого переважного права на укладення договору на новий строк була подана лише 15.06.2006 року.

Позивач  вкотре явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив, у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався. Тому спір вирішується за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, який позов не визнає по викладених у відзиві підставах, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Першого березня 2004 року сторони уклали між собою договір оренди № 18-3 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого позивач отримав в платне користування від відповідача приміщення в будівлі Вузлової лікарні ст. Чернівці, площею 431,9 м2, розміщене по вул. Червоноармійська, 226 м. Чернівці, строком до 01.02.2005 року.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07.07.2005 року у справі № 2/130 відповідач був зобов’язаний  продовжити термін договору на новий 11-місячний термін.

На виконання зазначеного рішення суду, сторони уклали додатковий договір від 01.08.2005 р., яким строк дії договору оренди було продовжено з 01.02.2005 року по 01.01.2006 року.

Після закінчення зазначеного терміну договору, 15.06.2006 року, Товариство звернулося до відповідача із  заявою про надання згоди на продовження умов договору оренди на новий строк.

Листом від 19.06.2006 року відповідач повідомив, що не зможе укласти з позивачем договір оренди, посилаючись на те, що відповідно до листа Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.01.2006 р. № 448/16/10-06, продовження договору є можливим лише за умови підвищення розміру орендної плати.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України  “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ, після  закінчення  терміну  договору оренди орендар,  який належним чином виконував свої обов'язки,  має переважне право,  за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найма на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Термін дії договору сплинув 01.01.2006 року, а заява позивача про використання свого переважного права на укладення договору на новий строк була подана лише 15.06.2006 року, або майже через півроку з дня спливу терміну дії договору оренди.

Крім того, не підлягає продовженню договір, строк дії якого закінчився, тобто неможливо продовжити неіснуючий договір. Тому, відмовляючи в задоволенні необґрунтованого позову, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

1.У позові відмовити за безпідставністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.                                                    

Суддя                                             А.Д. Паскарь.