2-а-2958/11

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

16.08.2011   року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                  Калініченко Л.С.

при секретарі                            Чорнобай Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

  позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, перерахунок та виплату основної пенсії  відповідно до ст.ст. 50, 54 з врахуванням ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22 травня 2008 року з подальшим нарахуванням. Також, просить зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва призначити нараховувати і виплачувати їй, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, основну та додаткову пенсії згідно з вимогами ст.ст.50, 54 з врахуванням ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також позивач просить звернути постанову суду до негайного виконання. Крім того, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

       В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є інвалідом ІІ групи по захворюванню, пов’язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та перебуває на обліку в УПФУ. Згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що в усіх випадках пенсія інвалідам 2-ї групи, у яких встановлений зв’язок захворювання з наслідками аварії на ЧАЕС не повинна бути менше 8 мінімальних пенсій за віком.  Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров»ю у розмірах: інвалідам 2-ї групи –75% мінімальної пенсії за віком. Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, позивач отримує пенсію в значно меншому розмірі. У відповідь на її звернення з проханням здійснити перерахунок пенсії, УПФУ відмовило у здійсненні такого перерахунку.

         Ухвалою суду від 16.08.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за період часу з 22.05.2008 р. по 21.01.2011 р. включно, залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 інвалід ІІ групи, має право на отримання основної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з цим, відповідач заперечує наявність законних підстав для нарахування та виплати пенсій позивачу у розмірах, відповідно до ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  у відповідності до якої здійснюється нарахування та виплата пенсій, призначених виключно згідно з цим Законом і не поширюється на пенсії призначені на підставі ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2008 року № 530, були зазначені мінімальні розміри пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується в розмірі 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у зв’язку з чим вважає відсутніми підстави для виплати позивачу пенсій в інших розмірах, вважає свої дії правомірними. Крім того, відповідно до п.1 ст.100 КАС України просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.    

Також, відповідач зазначає, у відповідності до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Оскільки 23.07.2011 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. N 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка встановлює розміри основної та додаткової пенсій особам, які віднесені до 1 категорії постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи, то розмір пенсій, що належить до виплати позивачу мають визначатись згідно цієї Постанови.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

        ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва. Згідно довідки МСЕК № 100809 їй встановлено довічно ІІ групу інвалідності. Також позивач є особою, віднесеною до І категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія А № 043950  вкладкою до посвідчення № 096425, а отже має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст.49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до довідки УПФ в Голосіївському районі м. Києва № 1225 від 25.02.2011 р. позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зазначені вище пенсії відповідачем нараховуються і виплачуються, виходячи з мінімальних розмірів пенсій, встановлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1203 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, а не виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Разом з цим, встановлені вказаними вище постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата основної та додаткової пенсій за ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком.

Позивач зверталася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку та здійснення виплати недоплаченої суми основної і додаткової пенсій, проте листом відповідача від 21.02.2011 № 644/12/3-262 позивачу було відмовлено у зв’язку з відсутністю на те законодавчо обґрунтованих підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

          Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4. ст.54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, зокрема інвалідам ІІ групи –у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. до вказаних вище статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було внесено зміни: частину 4 ст. 54 Закону було змінено чотирма частинами, а ст. 5 Закону було викладено в новій редакції.

      Згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»діє по 31 грудня 2008 року.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 67 розділу І пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України,  пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

      Відповідно до ч.1 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Разом з тим, як встановлено протягом судового розгляду, визначені вищевказаними постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата основної та додаткової пенсії за ст.ст.50, 54 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених ст.ст. 50,54 вказаного Закону, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

        Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

       При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

        Згідно ч.2 ст.5 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком, дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону.

        Оскільки, будь-яким іншим Законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

          Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Частиною 3 ст. 28 вказаного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.

        Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011 році норми і положення статей  39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

          За наявності нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють спірні правовідносини –визначають розмір щомісячного підвищення до пенсії особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»підлягає застосуванню закон за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше, тобто Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

           Водночас, на момент набрання чинності зазначеним вище Законом, Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

           23.07.2011 р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

           Отже, нарахування та виплата до 23.07.2011р. особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", після зазначеної дати, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»з відповідними змінами.

          Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва не надало належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 70 КАС України, на підтвердження правомірності відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва та зобов’язати  перерахувати та виплатити  основну та додаткову пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 22.01.2011 року по 22.07.2011 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.    

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині негайного виконання постанови суду, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць.

         Щодо позовних вимог про зобов»язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва призначити позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, основну та додаткову пенсії згідно з вимогами ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то вони не можуть бути задоволені, оскільки позивачу призначено вказані вище пенсії, тобто спір з даного питання між сторонами відсутній.

         Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000 гр.

         Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. До витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.  

         Згідно ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).             

        Разом з тим, відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов»язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця  в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.  

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України,  Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 9, 70-71, 94, 99, 158-163, 167 КАС України, суд  – 

П О С Т А Н О В И В :

  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основну та додаткову пенсії по інвалідності –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та  виплати основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»-  протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 22.01.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат .

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

  Суддя: