12.09.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-1163/2011р. Головуючий у першій
інстанції Майданік А.П.
Категорія 26 Доповідач в апеляційній
інстанції Лівінський С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді – Лівінського С.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Єфімової В.О.,
при секретарі – Шевченко О.В.,
за участю представника позивача - Михєєвої Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської регіональної дирекції Відкритого акціонерного "Райффайзен Банк "Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 08 грудня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк "Аваль" в особі Севастопольської філії звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору в сумі 937 894 грн. 34 коп. та судові витрати, мотивуючи вимоги тим, що 18 липня 2008 року між сторонами укладено Кредитний Договір № 014/0122/82/76460. Відповідно до умов вказаного договору позивачу надані кошті в сумі 102 867,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,0 % річних. Відповідно до укладеного договору Банк у повному обсязі виконав свої обов’язки, представивши позивачу кредитні кошті.
Однак, відповідач ОСОБА_4 не виконав свої зобов’язання за договором кредиту, має непогашений борг, не вносить щомісячні платежі, не сплачує відсотки за користування ним.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача заборгованість станом 17 серпня 2008 року за договором кредиту в сумі 982 238 грн. 08 коп. та судові витрати.
Заочним рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 08 грудня 2008 року позов задоволено повністю, з ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" стягнута заборгованості в сумі 982 238 грн. 08 коп., судовий збір у сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Ухвалою Гагарінського районного суду міста Севастополя від 02 листопада 2010 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_4 про перегляд зазначеного заочного рішення від 08 грудня 2009 року відмовлено.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернувся до Апеляційного суду міста Севастополя з апеляційною скаргою на заочне рішення, в якій вважає, воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати його та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 липня 2008 року сторони уклали кредитний договір № 014/0122/82/76460, за яким позивач зобов'язався надати позивачу грошові кошти у сумі 102 867,00 доларів США зі строком користування до 18 липня 2018 року, а відповідач взяв на себе обов'язок отримати цей кредит, повернути відповідачу суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії. Відповідно до укладеного договору Банк у повному обсязі виконав свої обов’язки, представивши позивачу кредитні кошті.
Однак, відповідач ОСОБА_4 не виконав свої зобов’язання за договором кредиту, має непогашений борг, не вносить щомісячні платежі, не сплачує відсотки за користування ним.
Між тим, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України позикодавець має право достроково стягувати з боржника весь розмір заборгованості по кредитному договору у випадку порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань.
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із системного аналізу положень ст. 192 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет № 15-93) вбачається, що іноземна валюта може використовуватись банками при видачі кредитів за наявності у них генеральної ліцензії Національного банку України.
За таких обставин, доводи апелянта про те, що зміст спірного договору та висновок суду першої інстанції про задоволення позову суперечить чинному законодавству, не ґрунтуються на Законі, а тому підстави зазначені апелянтом для визнання недійсним умов цього договору та скасування рішення суду відсутні.
Твердження апеляційної скарги про несправедливі умови кредитного договору, як підставу для визнання договору недійсним за ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не заслуговують на увагу, оскільки є наслідком помилкового тлумачення норм чинного законодавства.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки відповідач сам уклав кредитний договір з позивачем на підставі вільного волевиявлення і, ставлячи підпис, вважав його справедливим.
Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, кредитний договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність цих умов вимогам законодавства, на що апелянт посилається у своїй апеляційній скарзі. Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 - відхилити.
Заочне рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: С.В. Лівінський
Судді: Н.Г. Алєєва
В.О. Єфімова