ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"04" жовтня 2006 р. | справа № 20-7/134 |
За позовом: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”
(49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108)
(95006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 34)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства
“Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”
(99042, м. Севастополь, вул. Новикова, 11)
про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в накладній в розмірі 6370,00грн.
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
від позивача: - Зенкова І.О., юрисконсульт, довіреність № 205 від 01.01.2006;
від відповідача: - Мартинюк О.О., представник, довіреність № 2/127 від 12.01.2006.
Суть спору:
31.05.2006 позивач –Державне підприємство “Придніпровська залізниця” звернувся (вх. № 1154) в господарський суд міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління імені О.М. Горького” про стягнення 6370,00 грн. штрафу за неправильну вказівку маси вантажу в накладній з посиланням на статті 24, 118, 122 Статуту залізниць України, пункт 27 Правил видачі вантажу, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 /арк. с. 3-4/.
Відповідач в відзиві на позов (вх. № 16696) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому основні з яких полягають в тому, що перевірку маси вантажу вправі здійснювати тільки станція відправлення, а не по шляху проходження з посиланням на статті 52 Статуту залізниць України та порушення позивачем пункту 2.6. Правил оформлення перевізних документів, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, пунктів 28, 31 Правил видачі вантажу, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, Правил складання актів /арк. с. 22-23/.
Строк розгляду справи продовжувався, розгляд справи відкладався, в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд -
в с т а н о в и в:
- 29.03.2006 зі станції відправлення Золота Балка Придніпровської залізниці на станцію призначення Кривій Ріг - головний Придніпровської залізниці відповідач відправив вантаж –флюси, що не пойменовані в алфавіті, в вагоні № 53520565 вагою нетто 69000 кг. по накладній № 45528606, вантаж завантажено засобами вантажовідправника, який визначив масу вантажу самостійно на 120-тонних вагонних терезах, без участі працівників залізниці /арк. с 10-12/;
- 29.03.2006 на попутній залізничній станції Джанкой робітниками станції здійснено контрольне зважування вагону на вагонних 150-тонних терезах, за результатами якого встановлено перевантаження в кількості 600 кг, про що складений комерційний акт № БМ 727779/37 від 29.03.2006 /арк. с. 9/;
- в накладній № 45528606 в розділі 5 „Відмітки залізниці” здійснена відмітка про складання комерційного акту та міститься прохання здійснити комісійну видачу вантажу з даного вагону для підтвердження маси вантажу;
- 03.04.2006 вантаж отримувач одержав в порядку ст. 52 Статуту залізних доріг України без перевірки, так як комерційний акт був отриманий на станції призначення тільки 12.04.2006 /арк. с. 39/;
- сума штрафу розрахована згідно статті 118 Статуту залізниць України в розмірі 5-тикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення /арк. с. 8/;
- позивач надав суду копію накладної, в якій відсутні відмітки залізниці в графі 6 „Відмітки про видачу вантажу” (арк. с. 36).
Спір виник в зв’язку з тим, що до відповідача застосовані санкції які передбачені статтями 118, 122 Статуту залізниць України за неправильну вказівку маси вантажу.
Правовідносини сторін регулюються статтями 3, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, статтями 23, 24, 37, 52, 53, 118, 122, 129 Статуту залізниць України (далі Статут), Правилами видачі вантажу, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, Правилами оформлення перевізних документів, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, Правилами складання актів, що зареєстровані Міністерством юстиції України 08.07.2002 № 567/6855.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Стаття 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстровані в Міністерством юстиції України 08.07.2002 № 567/6855.
Таким чином, визнаючи комерційний акт допустимим доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, суд повинен перевірити дотримання порядку складання комерційного акту відповідно до вимог законодавства.
За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на вантаж, що перебуває в дорозі, складаються у день виявлення обставин, які підлягають" оформленню комерційним актом. Згідно з пунктом 8 цих Правил якщо комерційний акт складається на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів, а на зворотному боці накладної робиться відмітка про складений комерційний акт. Така ж вимога до заповнення перевізних документів під час перевезення міститься у Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644. Пунктом 4.3 цих Правил передбачено, що при складанні акта в графі 5 накладної зазначаються його номер і коротко причина його складення ("про недостачу місць", "про недостачу маси кг" "про відсутність пломб" тощо).
Згідно зі статтею 53 Статуту залізниць у разі, якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на шляху проходження виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, про що складено комерційний акт, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу. При цьому, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, то станція новий акт не складає, а в розділі "Є" комерційного акта попутної станції робить відповідну відмітку. При розходженні відомостей, указаних в акті попутної станції, з фактичними даними при перевірці вантажу на станції призначення, складається новий комерційний акт (пункт 12 Правил складання актів).
Перевізник зазначені вимоги законодавства порушив, а саме: на станції призначення Кривий Ріг-головний Придніпровської залізниці вантаж видано одержувачу без перевірки.
Відповідно до статей 23, 24, 52, 53, 118, 122 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та вагу вантажу, що зазначаються у накладній.
Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.
У разі потреби в здійсненні експертизи вантажу залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Пунктом 27 Правил видачі вантажу передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Відповідно пункту 2.6 Правил про оформлення перевізних документів, якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу до кількості зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити) або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.
Згідно пунктів 22, 28, 29, 31 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Надлишки вантажів, що прибули за справними пломбами (ЗПП) відправника, видаються одержувачу.
Наднормативні надлишки вантажів, що прибули за пломбами залізниці або були нею навантажені, видаються в такому порядку:
- тарні й штучні вантажі, вивантажені на місцях загального користування, затримуються до визначення їх належності, а на місцях незагального користування видаються одержувачу під схоронну розписку;
- вантажі, що перевозяться навалом, насипом або наливом та швидкопсувні, видаються одержувачу на місцях загального й незагального користування під схоронну розписку.
Про видачу одержувачу надлишків вантажу зазначається в комерційному акті. Якщо протягом 30 діб належність надлишкового вантажу не буде встановлено, то вантаж передається відповідній організації в порядку, передбаченому Правилами реалізації вантажів.
У разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред'явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).
При непред'явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.
У разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту.
Про видачу вантажу станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку такого змісту:
- у разі виявлення недостачі чи надлишку маси, які не перевищують норми, - зазначається фактично виявлена маса вантажу в кг;
- у разі оформлення наслідків перевірки вантажу комерційним актом - зазначається про що складено акт, номер та дата його складання;
- при видачі вантажу без перевірки:
- для вантажів, які прибули у вагонах без пломб (ЗПП), а також на відкритому рухомому складі, - зазначається про прибуття вантажу без ознак утрати та видачу його без перевірки згідно із статтею 52 Статуту залізниць;
Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади.
Одержувач повинен пред'явити накладні для внесення в них цих відміток у день видачі вантажу або на протязі трьох діб з моменту видачі вантажу.
Відмітки про надлишки маси й місць проставляються станцією в обов'язковому порядку незалежно від вимоги вантажоодержувача.
Позовні вимоги у частині стягнення штрафу за невірне зазначення маси вантажу не підлягають задоволенню у зв’язку з порушенням позивачем вимог Статуту залізниць України, Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 8 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт робиться відмітка на зворотному боці накладної.
Позивач у порушення вимог зазначених вище нормативних актів не додав до накладної екземпляр комерційного акту, на станції призначення не перевірив фактичну масу вантажу та видав його без перевірки.
Відправник масу вантажу визначав на 120-тонних терезах, залізниця –на 150 тонних терезах, отримувач - невідомо на яких терезах. У всіх різна маса вантажу.
При таких обставинах станція призначення зобов’язана була визначити об’єм вантажу в порядку ст. 53 Статуту залізниць України.
Той факт, що вантаж отримувач одержав без недостачі або перевантаження, про що свідчить відсутність його звернення з заявою про видачу вантажу з перевіркою його маси, не впливає на вищезазначену оцінку: наявність порушень позивачем порядку оформлення факту неправильної вказівки маси вантажу в накладній.
Правовідносини вантажовідправника і вантажоотримувача не стосуються предмету та підстав позову.
Все вищепереличене свідчить про те, що позивачем не дотримані, порушені норми діючого законодавства при перевірці маси вантажу, в зв’язку з чим комерційний Акт БМ № 727779/37 від 29.03.2006 не має доказового значення і не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази надаються сторонами і іншими учасниками господарського процесу.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доведення, не можуть підтверджуватися іншими засобами доведення.
Посилання відповідача на статті 23 та 52 Статуту є обґрунтованими, у зв’язку з тим, що цими статтями передбачені вимоги до комплекту перевізних документів (накладна та її форма, квитанція та порядок отримання) і зобов’язання залізниці на станції призначення перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу зі складеним комерційним актом на шляху слідування.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2006 по справам №№ 20-4/090, 20-4/089, 20-4/088, 20-4/085, 20-4/087, 20-4/084.
Заперечення відповідача в частині відсутності права на перевірку на шляху слідування не правомірні, так як стаття 24 Статуту не обмежує право залізниці перевіряти правильність даних, які зазначені в накладних, якими –небудь рамками ні по часу ні по місцю проведення перевірок.
При таких обставинах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 23, 24, 37, 52, 53, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, статтями 3, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, пунктами 22, 28, 31 Правил видачі вантажу, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів, що зареєстровані Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, пунктом 8 Правил складання актів, що зареєстровані Міністерством юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, статтями 22, 33, 34, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити повністю.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
09.10.2006