Справа №22-ц-1090/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко

Категорія - 42 Суддя-доповідач - Смирнова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Смирнової Т. В.,

суддів -  Попруги  С. В.,  Гагіна  М. В.,

за участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,     ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну  справу за апеляційною скаргою Гуртожитку ГУМВС України в Сумській області  

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2011  року

у справі за позовом Гуртожитку ГУМВС України в Сумській області до ОСОБА_1,

треті особи: ГУМВС України в Сумській області, Зарічний РВ СМУ ГУМВС України в Сумській області,  

про виселення, -            

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який потім уточнив, та просив виселити ОСОБА_1 із займаного житлового приміщення, а саме: кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Вказує, що у 1989 році рішенням житлово-побутової комісії УМВС України Сумської області ОСОБА_2 та членам його сім’ї під час проходження служби в ОВС була надана вказана кімната. До складу сім’ї наймача входила і відповідачка. У 2010 році ОСОБА_2 виселився із спірного приміщення у зв’язку з отриманням іншого житла, однак відповідачка з гуртожитку не виселилася та продовжує користуватися спірною кімнатою, без належних на те підстав.          

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2011  року у задоволенні позовних вимог Гуртожитку ГУМВС України в Сумській області відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі Гуртожитку ГУМВС України в Сумській області, з посиланням на  порушення норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування  рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що законних підстав для проживання відповідачки у гуртожитку не має, оскільки вона виключена із членів сім’ї колишнього наймача ОСОБА_2, на службі в ОВС та у трудових відносинах з УМВС України не перебувала, із заявою до житлово-побутової комісії ГУМВС України в Сумській області про надання жилої площі в гуртожитку не зверталася, ордеру на проживання у гуртожитку не отримувала.

Вивчивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, підтримавшого скаргу, заперечення відповідачки, її представника колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приміщення в гуртожитку було надано батькові відповідачки -  ОСОБА_2, який на даний час є пенсіонером МВС, він не міг бути виселений з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення,  відповідачка має похідне право на житло від права батька, а тому і вона не підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком судового рішення неможливо погодитися, оскільки воно суперечить вимогам закону та матеріалам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню згідно ч. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з постановленням нового рішення виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що співробітнику УМВС України в Сумській області. ОСОБА_2 для проживання з сім’єю була надана кімната АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 27 від 06.12.1989 року.

В кімнаті поселилися та проживали наймач, його дружина та 2 доньки, в тому числі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Оскільки сім’я постійним житлом не була забезпечена, то знаходилась на обліку у виконкомі Сумської міської Ради для одержання житла у зазначеному складі сім’ї.

За заявою відповідачки ОСОБА_1 чергу на одержання квартири було поділено, тобто відповідачка перебуває на обліку у виконкомі Сумської міської Ради окремо від сім’ї батька.

Як пенсіонер міліції ОСОБА_2 на підставі ордеру від 29.03.2010 року одержав постійне житло на склад сім’ї: він, дружина, донька ОСОБА_3, онука ОСОБА_4 Відповідачка в ордер не була включена, так як вийшла зі складу сім’ї батька на одержання квартири.

У квітні 2010 року ОСОБА_5 разом з членами сім’ї виселився та знявся з реєстрації зі спірної кімнати, а відповідачка ОСОБА_5 не звільнила кімнату гуртожитку, вважаючи, що набула самостійного права користування нею, внаслідок чого виник судовий спір щодо її виселення без надання іншого житлового приміщення.

Спірні відносини регулюються нормами Глави 4 «Користування гуртожитками» ЖК України.

За ст. 127 ЖК України гуртожитки використовують для проживання громадян на період їх роботи, а також навчання.

Згідно з п.п. 8, 9 Положення про гуртожитки ГУМВС України в Сумській області жила площа гуртожитку надається на підставі рішення житлово-побутової комісії ГУМВС з виданням ордеру, та головне завдання гуртожитку – це забезпечення працівників ГУМВС жилою площею (а.с. 10 Положення).

По справі встановлено, що батько відповідачки користувався спірною кімнатою як працівник міліції, поселив в ній своїх членів сім’ї, та після одержання для постійного проживання відповідної квартири звільнив гуртожиток.

Відповідачка ніколи не була працівником УМВС, не знаходилась з позивачем у трудових відносинах, працює в банківській установі, яка має свій гуртожиток.

Таким чином, право на проживання відповідачки у гуртожитку УМВС було похідним від права її батька  та припинилося тоді, як він втратив право користування гуртожитком, як тимчасовим житлом, та звільнив його, а тому відповідачка також зобов’язана звільнити жиле приміщення гуртожитку.

Згідно зі ст. 132 ЖК України особи, які втратили зв’язок з власником гуртожитку – по закінченню навчання, роботи підлягають виселенню без надання іншого  житлового приміщення, крім осіб, зазначених у ст. 125 ЖК України, які виселяються з наданням житлового приміщення.

Оскільки відповідачка поселилася у гуртожитку не у зв’язку з навчанням, роботою, службою, а як член сім’ї співробітника міліції, вона не набула самостійного права користування гуртожитком, та в разі добровільного вибуття її батька з гуртожитку та припинення ним користування приміщенням гуртожитку, припинилося її право проживання в спірному гуртожитку.

Судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. ст. 125, 132 ЖК України до спірних відносин, посилання суду на те, що батько відповідачки не міг бути виселений без надання іншого житла, не має правового значення, оскільки він за власною ініціативою звільнив спірну кімнату та переїхав проживати в інше приміщення та питання його виселення в суді не вирішувалося.

За наведених обставин рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про виселення ОСОБА_1 із спірного приміщення гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

При цьому колегія суддів враховує, що житлово-побутова комісія УМВС вирішила відмовити відповідачці у наданні іншої жилої кімнати гуртожитку.

Заявлені позовні вимоги про зняття відповідачки з реєстрації в спірному гуртожитку не підлягають задоволенню, оскільки питання зняття з реєстрації місця проживання вирішує відповідний орган на підставі рішення суду та Закону України «Про
свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».          

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України  колегія суддів, -       

ВИРІШИЛА:

 Апеляційну скаргу Гуртожитку ГУМВС України в Сумській області  задовольнити.

Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2011  року.

Позов Гуртожитку ГУМВС України в Сумській області задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1 із кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набрало законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.    

Головуючий -

Судді -