Справа № 1806/2-2198/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2011 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді - Литовченка О.В.
при секретарі – Зацепіні В.С.
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Анісімова В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Центроліт», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом та уточненням до нього, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центроліт» моральну шкоду в розмірі 65 000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що з 10.12.1975 року по 10.09.2007 року він працював на ВАТ «Центроліт» майстром, старшим майстром формувальної дільниці цеху № 5 ВАТ «Центроліт» та інших роботах. При виконанні трудових обов‘язків він отримав професійне захворювання і 12.07.2011 року МСЕК встановила йому 65 % втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності.
Посилається на те, що внаслідок отриманого професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в фізичних та моральних стражданнях в зв‘язку з ушкодженням здоров‘я, порушились його нормальні життєві зв’язки та звички, що потребує від нього додаткових зусиль для організації його життя. В зв’язку з втратою здоров’я, він потребує подальшого лікування. Просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 65 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить їх задовольнити.
Представник відповідача Анісімов В.І. позов не визнав та в заперечення пояснив, що відповідачем правопорушення у відношенні позивача не допускались, дії ВАТ «Центроліт» за межі встановлені законодавством про охорону праці не виходили. Також посилається на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди в зв‘язку з професійним захворюванням, він був ознайомлений про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров‘я та погоджуючись на запропоновані йому умови праці, позивач усвідомлював можливі негативні наслідки для свого здоров‘я та несе солідарну відповідальність за їх настання. Висновок експертизи Сумського обласного Центру медико-соціальної експертизи засвідчує відсутність у позивача ознак моральної шкоди. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи – ОСОБА_4 просив розглядати справу у його відсутність, у письмових поясненнях (а.с. 30) вважає, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 відсутні.
Суд заслухавши осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 10.12.1975 року по 10.09.2007 року знаходився в трудових відносинах з ВАТ «Центроліт» та працював інженером-технологом, майстром, старшим майстром формувальної дільниці цеху № 5 ВАТ «Центроліт» та інших роботах, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с. 3-6).
Згідно акту розслідування професійного захворювання № 3 від 19.07.2007 року позивачу встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії пилової етіології у фазі нестійкої ремісії, емфіземи легень ІІ ст., легенева недостатність ІІ ст., захворювання професійне; нейросенсорна туговухість (ІІІ ст.) професійного характеру (а.с. 7), що підтверджується повідомленням про професійне захворювання, виданим Харківським НДІ гігієни праці і профзахворювань від 27.06.2007 року № 310 (а.с. 8). При огляді 31.07.2009 року МСЕК встановила йому ІІІ групу інвалідності та 45 відсотків втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК (а.с. 15).
При огляді 12.07.2011 року МСЕК встановила йому ІІІ групу інвалідності та 65 відсотків втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання причиною професійного захворювання, встановленого позивачу є проведення робіт в умовах підвищених рівнів шкідливих виробничих факторів. Професійне захворювання виникло в зв‘язку з недосконалість технологій, неефективним використанням засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих та тяжких умовах праці.
Таким чином судом встановлено, що роботодавцем було порушено право позивача на безпечні умови праці, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання, що спричинило йому душевні страждання в зв‘язку зі значним погіршенням стану здоров’я. Внаслідок погіршення стану здоров‘я позивач значно обмежений в життєдіяльності, звичках, бажаннях, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації його життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно на 2006 та 2007 роки. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що трудове законодавство встановлює права, обов’язки, відповідальність робітника та роботодавця у сфері трудових відносин, зокрема, роботодавець зобов’язаний створити безпечні та нешкідливі умови праці найманому працівникові, а завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров’я працівникові під час виконання ним трудових обов’язків та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України.
За висновком Сумського обласного Центру медико-соціальної експертизи № 387 від 08.04.2011 року не встановлено факту наявності у позивача моральної шкоди внаслідок професійного захворювання (а.с. 35). Однак вказаний висновок є доказом, який суд не може прийняти до уваги, оскільки він спростовується іншими доказами в справі і цей висновок стосується тільки медичного аспекту, який є лише одним з критеріїв наявності чи відсутності немайнових втрат особи.
Враховуючи характер та обсяг страждань позивача, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, виходячи із засад розумності виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у 6500 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 268, 1167 ЦК України, ст.ст. 21, 153, 173, 237-1 КЗпП України, рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Центроліт», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Суми про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центроліт» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 6500 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центроліт» на користь держави судовий збір в сумі 8 гривень 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Сум шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги подано не було.
Суддя О.В. Литовченко