Справа № 2-345/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 року Совєтський районний  суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого          - судді  Петрової Ю.В.

за участю: секретаря                    - Тріфонової С.О.

позивача                              - ОСОБА_2

представника позивача           - ОСОБА_3

                    представника відповідача           - Тарасюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Завітненської сільради Совєтського району АР Крим про визнання на Ѕ частку за заповітом та Ѕ частку за законом права власності на АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим з погосподарчими будівлями в порядку спадкування, якій є спадковим майном після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, і ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений будинок спадкодавець ОСОБА_6 за життя заповів у рівних частках йому та його брату ОСОБА_7, який, однак, помер раніше свого батька у 2010 році і не міг прийняти свою частку спадщини. Позивач вказує, що після смерті батька у 2011 році він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва нотаріусом йому було відмовлено за тих підстав, що на будинок відсутні правовстановлюючі документи про первісну реєстрацію права власності. Також позивач зазначає, що за життя спірний будинок було надано його батьку колгоспом «Победа», якому останній сплатив повну вартість будинку, був у будинку зареєстрований та протягом всього часу здійснював всі необхідні певні дії щодо його утримання. ОСОБА_7, який у тому числі є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6, на момент своєї смерті  постійно проживав спільно із спадкодавцем у спірному будинку, тому вважаючи, що спадкування частки, яка була заповідана ОСОБА_6 , не вимагає підтвердження родинних відносин, оскільки у заповіті не вказано ступень споріднення, а на спадкування майна померлого брата ОСОБА_8 він має право по закону, просить позов задовольнити.

Згодом позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним у порядку спадкування право власності в цілому на АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим з погосподарчими будівлями, який є спадковим майном після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, про що надав письмову заяву.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, у тому числі пояснили, що на теперішній час відсутність документів на будинок перешкоджає позивачу успадкувати його, а оскільки отримати правовстановлюючі документи іншим чином у ОСОБА_2 не має, просили визнати за позивачем право власності на будинок.

Представник відповідача Завітненської сільради Совєтського району АР Крим Тарасюк О.В.  у судовому засіданні позовні вимоги визнала і не заперечувала  проти визнання за ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, згідно Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056 та діючих на час виникнення правовідносин, реєстрації підлягали лише будинки, розташовані в містах та селищах міського типу і виникнення права власності на будинки у сільській місцевості не було пов’язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацію в бюро технічної інвентаризації.

Як вбачається з копій погосподарчих книг за 1986 – 1989 роки, 1991 – 1995 роки, 1996 – 1998 роки, оригінали яких були досліджені у судовому засіданні, згідно положень ст. 109 ЦК України (в редакції 1963 року) АДРЕСА_1 АР Крим було власністю членів колгоспного двору, до якого входили ОСОБА_6 (голова), ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 (син), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4.

Проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 АР Крим по час його смерті підтверджено також довідкою виконкому Завітненської сільради Совєтського району АР Крим за вих. № 240 від 30 червня 2011 року (а.с. 26).

Згідно акту від червня 1986 року будинок було передано ОСОБА_6 відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР як переселенцю, та за який згідно відмітки на зворотній стороні цього акту останній сплатив колгоспу повну вартість (а.с. 52).

Сплату за життя ОСОБА_6 вартості будинку підтверджено також довідкою за вих. № 185 від 15 березня 2011 року ЗАТ «Н-Победа» Совєтського району АР Крим, який є правонаступником КСП «Победа» (раніш колгосп «Победа») (а.с. 25, 27).

Таким чином, відповідно до норм законодавства, діючого на час виникнення права власності на домоволодіння за ОСОБА_6 право власності на будинок в сільській місцевості виникало з моменту його реєстрації у місцевій раді.

Матеріали справи свідчать про те, що компетентним органом влади – Завітненською сільською радою Совєтського району АР Крим право власності ОСОБА_6 на спірний будинок визнавалося і ніким не було оспорене.

Відсутність у ОСОБА_6 документів про право власності на жилий будинок відповідно до вимог законодавства, чинного з 1963 року не можна визнати відсутністю у нього прав власника на жилий будинок.

Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин, у частині набуття права власності ОСОБА_6 положень законодавства, яке було чинне на момент придбання будинку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 набув право власності на спірний будинок ще у 1986 році, яке було визнано компетентним органом – Завітненською сільською радою Совєтського району АР Крим, та за час його життя ніким не було оспорене та згідно до положень чинного законодавства не потребувало реєстрації в БТІ, оскільки домоволодіння розташоване у сільській місцевості.

Суд дійшов висновку, що у частині визнання права власності на домоволодіння за позивачем в порядку спадкування підлягають застосуванню норми цивільного кодексу 2003 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року у віці 59 років помер ОСОБА_6, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, яке видано Завітненською сільською радою Совєтського району АР Крим від 17 січня 2011 року (а.с. 13).

Так, з матеріалів справи вбачається, що за своє життя останній 29 травня 1998 року склав заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 56, за яким жилий АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим, заповів ОСОБА_7 і ОСОБА_2 у рівних частках (а.с. 15).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спадкоємець за вказаним заповітом ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер (а.с. 12).

Таким чином, позивач ОСОБА_2 у відповідності зі ст.ст. 1233 – 1235 ЦК України, є спадкоємцем за заповітом і має право на наслідування спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_6

При цьому, після його смерті ОСОБА_2 до Совєтської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, за якою була відкрита спадкова справа № 70 до майна ОСОБА_6, заяви про відмову від прийняття спадщини – не має, свідоцтва про право на спадщину не видавалося. При цьому, спадкова справа до майна ОСОБА_7 у Совєтській ДНК не зареєстрована  (а.с. 44).

14 червня 2011 року постановою державного нотаріуса Совєтської ДНК АР Крим ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що заявник не надав правовстановлюючого документу на АДРЕСА_1 Совєтського району АР Крим (а.с. 36).

У відповідності до ст. 1216 ЦК України у разі смерті фізичної особи права та обов’язки власника переходять до інших осіб (спадкоємців).

Згідно роз’яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі вищенаведеного, враховуючи положення ст. 16 ЦК України, суд вважає, що права ОСОБА_2  підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на АДРЕСА_1   із погосподарчими будівлями та спорудами, яке розташоване по вул. Молодіжній, що у с. Завітне Совєтського району АР Крим в порядку спадкування після смерті  ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання позовних вимог відповідачем суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Представник відповідача Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим у судовому засіданні позовні вимоги визнала, права, свободи та інтереси осіб при задоволенні позовних вимог не порушуються.

На підставі викладеного, ст.ст. 316, 319, 328, 392 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» 22 грудня 1995 року № 20, керуючись ст.ст. 5, 10, 14, 15, 16, 57, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в цілому на АДРЕСА_1 із погосподарчими будівлями та спорудами, яке розташоване по АДРЕСА_1

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова