17.08.2011

справа №2-2362/11

    категорія №

  РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року          Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі –Пус М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної особистої власності на квартиру,

 ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, вказуючи, що дана квартира була придбана у період знаходження у шлюбі з відповідачем, але не є об’єктом права сумісної власності подружжя, оскільки була придбана ним за грошові кошти, які були подаровані його матір’ю.

Позивач та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. Просять визнати за позивачем право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідачка у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що спірна квартира була придбана під час знаходження у шлюбі, за сумісні кошти як позивача так і відповідача. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, представника, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 02.10.2004 року по вересень 2010 року. Від сумісного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом. Під час шлюбу сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1. До сьогоднішнього часу відповідачка разом із сином проживають у спірній квартирі. Іншого житла, що знаходиться у власності відповідачки та її сина немає.

Відповідно договору купівлі-продажу від 11.04.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 –ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1. Продаж квартири здійснений за 20 000 гривень, які покупець повністю передав продавцю при оформленні цього договору. Право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 зареєстровано у БТІ та ДРОНМ м. Севастополя 20.04.2005 року.

Як встановлено у судовому засіданні при оформленні договору купівлі-продажу квартири мати відповідачки –ОСОБА_7 за довіреністю, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, давала згоду дружини на придбання чоловіком спірної квартири, оскільки остання доглядала за новонародженою дитиною.

 За змістом ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є у тому числі майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

  Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 Суд вважає, що позивачем не представлено незаперечних доказів та не доведено, що спірна квартира була придбана за кошти належні йому особисто, а отже є його особистою приватною власністю.    

 Ствердження позивача та пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що квартира була придбана матір’ю особисто для її сина ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили у судовому засіданні, що спірну квартиру для подружжя ОСОБА_1 знайшла саме мати відповідачки та займалася підготовкою документів до приватизації, оплачувала усі витрати, пов’язані з приватизацією квартири попередніх наймачів, погашення заборгованості по комунальним послугам, оформленням інших документів: отримання довідки-характеристики та оплата послуг нотаріусу.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що спірна квартира була придбана не особисто ОСОБА_1, а саме сім’ї ОСОБА_1, тому таке майно не може вважатися роздільним, а належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

 Особливою власністю дружини, чоловіка є речі (майно), придбані нею (ним) за кошти, які належали їй, йому особисто. Законодавець має на увазі кошти, які були набуті до шлюбу, або одержані під час шлюбу за реалізоване майно, яке належало подружжю до шлюбу, одержані за договором дарування, в порядку спадкування. Визначити правове джерело виникнення права приватної особистої власності на таке майно подружжя можливо за текстом заповіту, за свідоцтвом про право власності на спадкове майно, договору дарування, купівлі, в яких зазначено час придбання його, час внесення грошей та інш.

Нажаль позивачем не наведено достатніх доказів стосовно дарування йому грошових коштів в розмірі 20 000 гривень. Наявність в матеріалах справи розписки ОСОБА_12 на суму 20 000 гривень не свідчить про те, що квартира була придбана особисто ОСОБА_1.

За змістом ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,30,57,60,64,88,212-215 ЦПК України суд,

                     ВИРІШИВ:

     У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної особистої власності на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий - суддя:                                        /підпис/                              

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду  м. Севастополя                                                                                А.С. Лемешко