____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-4486/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2011 року суддя Київського районного суду м. Одеси Луняченко В.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання відмови виплати соціальної допомоги безпідставною, зобов`язання нарахувати і виплатити невиплачену державну соціальну допомогу, як «Дитині війни»,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, в якому просить визнати відмову відповідача  у виплаті державної соціальної допомоги безпідставною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01 липня 2010р. по день постановлення судом рішення.

З посиланням на приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що порушує його законні права на належний соціальний захист. Законами України «Про державний бюджет України»на відповідні роки положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни. Однак рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»також визнано неконституційними.

У 2009-2010 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки не обмежувався розмір виплат державної соціальної допомоги дітям війни. Тому позивач стверджує, що йому не доплачено за період з липня 2010 року по червень 2011 року соціальна допомога в сумі 1774,20 грн. Позивач вказує, що він своєчасно не звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що державну соціальну допомогу йому не виплачено з вини органу, що повинен був її виплачувати, тому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»державна соціальна допомога дітям війни повинна йому бути сплачена за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Ухвалою суду від 26.07.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси в частині вимог про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “дітям війни” безпідставною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу  за період з 01.07.2010 року по 15.01.2011  - залишений  без розгляду і відкрите скорочене провадження по вказаній адміністративній справі  за період з 15.01.2011 року.

Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду України в Київському районні міста Одеси отримав матеріали позову та  надав заперечення в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі на підставі наступного. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, та в який не включені витрати по виплаті зазначеної державної соціальної допомоги, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси порушень законодавства не вбачає. В своїх запереченнях представник відповідача посилається на ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України»на 14.06.2011 р. №3491, згідно до якого соціальний захист дітей війни застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Також  управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси в запереченнях зауважило, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, у зв'язку з чим при вирішенні справи необхідно застосовувати ст.ст. 99,100 КАС України.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Вимоги ч.ч. 3, 4, 5 ст. 183-2 КАС України судом виконані.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.    

Судом встановлено що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни і знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси.  

          Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами України.

Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Суд приймає до уваги, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів щодо невиплати чи неповноти виплати державної соціальної допомоги дитини війни  15.07.2011 року.

З урахуванням постановлення судом ухвали від 26.07.2011року про залишення      адміністративного позову ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в частині вимог про визнання відмови у виплаті державної соціальної допомоги –безпідставною та зобов`язання перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період 01.07.2010 року до 15.01.2011 року   без розгляду, захисту підлягають права позивача, починаючи з 15.01.2011 року до 22.07.2011 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. № 3491 -VI прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011р. № 745 установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

          Суд враховує також і те, що вказаний вище Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. набув чинності з моменту його опублікування –18.06.2011 року, а Постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011р. № 745 набрала чинності –23 липня 2011 року, отже до 23 липня 2011 року були відсутні обмеження щодо виконання положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Приймаючи до уваги принцип дії закону у часі, суд враховує відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати позивачу  державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 22.08.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно у вказаний період не відповідала вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач  має право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сплаченої  додаткової виплати у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, і тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач –Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, не може свідомо відмовляти у цих виплатах, тому суд вважає протиправною  відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 14.07.2011 року у нарахуванні і виплаті позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 15.01.2011 року до 22.07.2011 року з урахуванням виплачених сум, тобто до набрання законної сили Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011р. № 745.

Суд також вважає, що слід зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси нарахувати і виплатити на користь  позивачу невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, як дитині війни  виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 15.01.2011 року до 22.07.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, зі змісту наведеної імперативної норми вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справи та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.

Захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Таким чином, вимоги позивача відносно прийняття судом рішення щодо захисту її прав та інтересів на майбутнє –після прийняття судом постанови, зокрема шляхом зобов'язання відповідача у подальшому призначити та виплачувати державну соціальну допомогу «Дітям війни», є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 1 п. 1. 256 КАС України  негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з державного бюджету України або позабюджетних фондів –у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ст. 94, ч. 1 ст. 256 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з положень цих норм, на користь позивача слід стягнути з державного бюджету України його витрати зі сплати судового збору у сумі 3 гривні 40 копійок.

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст.  22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року,   ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159-164, 183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до  Управління пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси  про визнання відмови у виплаті державної соціальної допомоги -  безпідставною, зобов`язання нарахувати і виплатити невиплачену державну соціальну допомогу  як «дитині війни»–задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011  року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси  нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум за даний період.

          Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої частини державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

           Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом  частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Суддя                                                                      Луняченко В.  О.