Справа № 953/10693/24

Провадження № 1-кп/953/1197/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226130000621 від 02.11.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Дворічне Куп`янського району Харківської області, громадянина України, розлученого, із повною загальною середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01.11.2024 року приблизно о 20 год., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 біля 1-ого під?їзду будинку № 7 по вул. Гацева у м. Харкові вступив у словесний конфлікт зі своїм зятем ОСОБА_4 . Коли останній пішов у напрямку будинку № 10 по вул. Гацева у м. Харкові, в обвинуваченого раптово виник умисел на спричинення зятю тілесних ушкоджень. У зв`язку з цим ОСОБА_5 наздогнав ОСОБА_4 біля 7 під`їзду будинку № 10 по цій же вулиці, і між ними продовжилася сварка, яка переросла у сутичку. Під час боротьби ОСОБА_4 повалив ОСОБА_5 на землю, сівши на нього зверху. У цей час ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень з мотивів особистої неприязні, у положенні лежачи на спині наніс ОСОБА_4 два удари ножем, який тримав у лівій руці великим пальцем у напрямку леза, у праву частину попереку.

Унаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-2061/2024 від 14.11.2024 року було завдано 2 різаних ран у поперековій ділянці праворуч, що відповідно до п. п. 2.3.1 «а», 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, є легкими тілесними ушкодженнями, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Отже, ОСОБА_5 умисно заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Такі дії обвинуваченого орган досудового розслідування правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою провину і заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання і зазначив, що він примирився з ОСОБА_5 , жодних матеріальних та моральних претензій до нього не має. Пояснив, що медичних послуг та лікарських засобів, необхідних для лікування після спричинених йому тілесних ушкоджень, він за свій рахунок не оплачував. Вважає, що шкоди, яка б підлягала відшкодуванню, йому не завдано. Просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закрити кримінальне провадження.

Прокурор не заперечувала проти задоволення клопотань обвинуваченого і потерпілого.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 56 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з обвинуваченим, що у випадках, визначених ст. 46 КК України, є підставою для звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Одночасно з прийняттям відповідного процесуального рішення суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України.

Статтею 46 КК України передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Отже, у наведеній правовій нормі законодавець встановлює сукупність умов, за яких держава відмовляється від застосування щодо особи заходів кримінальної репресії:

-вчинення особою вперше кримінального проступку або нетяжкого злочину (крім винятків, зазначених у наведеній статті);

-примирення винного з потерпілим;

-відшкодування винним збитків або усунення завданої шкоди.

Діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 цього Кодексу є кримінальним проступком і не підпадає під визначені у ст. 46 КК України винятки, за яких законодавець не допускає звільнення від кримінальної відповідальності на зазначеній підставі.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Факт примирення обвинуваченого з потерпілим обидва беззаперечно підтвердили у судовому засіданні.

На предмет відшкодування завданої кримінальним проступком шкоди як умови звільнення особи від кримінальної відповідальності суд у контексті обставин зазначеної справи дійшов таких висновків.

Необхідним елементом об`єктивної сторони кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, є наслідок у виді спричинення потерпілому легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності. Водночас заподіяння потерпілому шкоди, яка б мала матеріальний вимір, не є обов`язковою юридичною ознакою цього кримінального правопорушення.

Поняття видів шкоди, що може бути завдана потерпілому внаслідок вчинення кримінального правопорушення, визначаються з урахуванням положень кримінального та цивільного права.

Шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставах, визначених статтею 1166 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого

Моральна шкода, завдана потерпілому кримінальним правопорушенням, що призвело до ушкодження здоров`я, з огляду на зміст частини 2 статті 23 ЦК України може полягати у спричинених цим фізичному болю та стражданнях, а також душевних стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв`язку з протиправним діянням.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного суду, сформульованого у постанові від 15.12.2000 року у справі № 752/17832/14-ц, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, ключовим критерієм визначення наявності чи відсутності моральної шкоди, спричиненої особі протиправними діями, її характеру і ступеня законодавство і судова практика визнають суб`єктивне сприйняття і переживання потерпілим наслідків таких дій, що зумовлюються його індивідуальними фізичними, психологічними особливостями, стосунками з винним, контекстом подій протиправного діяння, соціальними чинниками тощо.

Водночас одним з невід`ємних особистих прав потерпілого є право на примирення з обвинуваченим, яким він вільно розпоряджається на власний розсуд у визначених законом межах. Свобода сторін у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, становить зміст диспозитивності як однієї з загальних засад кримінального провадження відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 26 КПК України.

У розумінні ст. 46 КК України примирення - це двосторонній акт, який є наслідком врегулювання конфлікту між винною особою і потерпілим, зумовленого кримінальним правопорушенням.

Вчиненим ОСОБА_5 кримінальним проступком матеріальних збитків не завдано, про що зазначено в обвинувальному акті. Цивільного позову потерпілий не заявляв.

У судовому засіданні ОСОБА_4 зазначив, що шкоди, яка б підлягала компенсації, йому не заподіяно, витрат на лікування, що вимагали б відшкодування, він не поніс, жодних матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого не має і компенсації не потребує.

Нав`язувати потерпілому протилежну позицію, зокрема змушувати оцінити завдану його здоров`ю шкоду у матеріальному вимірі і вимагати відшкодування, суд не вправі, адже це становило б не передбачене законом втручання у свободу розсуду учасників кримінального провадження, суперечило би принципу диспозитивності судового процесу і завданням суду, який згідно з ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК України у межах своїх повноважень вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Водночас зазначена вище позиція з питання відшкодування шкоди потерпілого, котрий примирився з обвинуваченим і наполягає на звільненні його від кримінальної відповідальності, не може бути підставою для незастосування ст. 46 КК України. Адже це призвело б до погіршення правового становища обвинуваченого порівняно з іншими особами, які вчинили кримінальні правопорушення за аналогічних обставин і також примирилися з потерпілими, однак у яких останні вимагали компенсації. Таке погіршення не було б зумовлене обставинами, від яких законодавець ставить у залежність звільнення від кримінальної відповідальності з наведеної підстави - ні тяжкістю і характером кримінального правопорушення, ні даними про особу винного, ні його посткримінальною поведінкою.

Метою встановлення законодавцем такої умови застосування ст. 46 КК України, як відшкодування завданої шкоди, є створення додаткових гарантій захисту прав і законних інтересів потерпілого. Проте зміст згаданої правової норми не свідчить про те, що у випадках, коли спричинена шкода має виключно немайновий характер, її грошовий еквівалент має визначатися і відшкодування здійснюватися проти волі самого потерпілого.

В означеному випадку позбавлення обвинуваченого права на звільнення від кримінальної відповідальності лише через те, що потерпілий не бажає оцінювати шкоду у матеріальному вимірі й отримувати компенсацію, суперечило б самій меті законодавця, покладеній в основу ст. 46 КК України. Адже суть наведеної правової норми полягає у відмові держави від застосування заходів кримінальної репресії з огляду на невелику тяжкість кримінального правопорушення, позитивну посткримінальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, врегулювання конфлікту між ним та потерпілим і зумовлене цим вільне волевиявлення останнього про непритягнення винного до кримінальної відповідальності.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про наявність фактичних і правових підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілим і закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 284, 286, 288, 369 КПК України, ст. 46 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 46 цього Кодексу у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 125 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1