Справа № 522/11680/24

Провадження № 3/522/5862/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Чорнуху Ю.В.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 813889 від 02.07.2024, 02.07.2024 о 00 год. 12 хв. у м. Одеса, провулок Високий, 19, водій ОСОБА_1 керував ТЗ з явними ознаками наркотичного сп`яніння: розширені зіниці, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, сповільненість реакції рухів, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся, причини неприбуття суду не повідомляв, заяви, клопотання не подавав.

Суд вживав всіх достатніх та необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у розгляді справи про адміністративне правопорушення, проте ОСОБА_1 до суду не з`являвся, справа про адміністративне правопорушення відкладалась неодноразово.

Про розгляд справи Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 повідомлявся під час складення протоколу про адміністративне правопорушення № ААД № 813889, про що свідчить підпис у відповідній графі протоколу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях дійшов висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У п. 41 рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (Заява N 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Враховуючи наведене, суд вважає, що справу можна розглянути за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі та доводам захисника, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Приписи ст. 7 КУпАП визначають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема чи винна дана особа у його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст. 130 КУпАП).

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху (надалі по тексту - ПДР) транспортний засіб – пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Згідно п. 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Суб`єктом правопорушення, передбаченим ст.130 КУпАП, є, в тому числі, особа, яка керує мопедом, моторолером та іншим двоколісним транспортним засобом, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. Отже, керування особою зазначеним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння містить склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин (ч.2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам (абз. 1-3 ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Порядок огляду водія на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, (далі - Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі - Порядок № 1103).

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР).

Відповідно до п. 2.9а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735).

Згідно п. п. 6, 8 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

З досліджених судом відеозаписів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, працівник поліції після зупинки ОСОБА_1 пропонує йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що останній відмовляється.

Отже, факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння мав місце і він зафіксований технічними засобами відеозапису.

Також факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 813889 від 02.07.2024, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.07.2024.

Наявні у справі докази є належними, допустимими та у своїй сукупності достатніми для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом не встановлені обставини, визначені статтями 34-35 КУпАП, які обтяжують чи пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Згідно довідки, наявної у матеріалах справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не отримувала посвідчення водія, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.

Приписи КУпАП визначають, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, мету застосування адміністративного стягнення - виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень, приписи ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка не передбачає альтернативної відповідальності за вчинення правопорушення, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 , стягнення у виді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 40-1, 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про судовий збір», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений строк, відповідно до ст. 308 КУпАП постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення, а у разі її оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду апеляційної скарги.

Суддя                                        Юлія ЧОРНУХА