справа № 631/1899/24

провадження № 3/631/836/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року                                        селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В., розглянувши у приміщенні суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця села Кегичівка Харківської області, громадянина України, одруженого, без утриманців, який має військове звання – старший солдат, водій військової частини НОМЕР_1 (військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий 13.11.1989 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ;

та проживає за адресом:

АДРЕСА_2 ;

за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення -

в с т а н о в и в:

06.12.2024 року офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 , керуючись положеннями статей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), складено протокол про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340), що надійшов до Нововодолазького районного суду Харківської області 17.12.2024 року (вхідний № 8783/24-вх), був зареєстрований під єдиним унікальним № 631/1899/24 (провадження № 3/631/836/24) й згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичною карткою справи та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, переданий на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змісту зазначеного протоколу убачається, що офіцер відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах  ІНФОРМАЦІЯ_3  капітан ОСОБА_2  склав протокол про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340) відносно ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є старшим солдатом військової частини  НОМЕР_1  й 06.12.2024 року о 16 годині 30 хвилин був виявлений за адресом:  АДРЕСА_3 ,- представниками військової частини НОМЕР_1  з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків. В подальшому старшого солдата ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 та проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Алконт-М (№ 00253). Результат огляду 2,12 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження старший солдат ОСОБА_1 знаходиться в нетверезому стані під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду,- тому ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, тобто діяння, за яке передбачена відповідальність частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 3 - 5).

Доводячи наявність підстав задля притягнення правопорушника до відповідальності офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 як докази факту вчинення військового адміністративного діяння наведено:

¦результат тестування на алкоголь № 8597, зроблений 06.12.2024 року о 18 годині 18 хвилин інспектором Петровою К. О. за допомогою приладу Алконт-М № 00253, відповідно до якого вміст алкоголю в повітрі, що видихає ОСОБА_1 , дорівнює 2,12 проміле (а. с. 6);

¦акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу № 4387, складений головним сержантом ОСОБА_3 , в якому зазначено, що огляд проводився у зв`язку із виявленням запаху алкоголю з ротової порожнини, порушенням координації рухів, порушенням мови, різкою зміною забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінкою, яка не відповідає обстановці. Результат тестування – позитивний – 2,12 проміле, про що в графі «з результатами згоден» міститься підпис. Вказане вчинялось у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 7);

¦рапорт головного сержанта роти забезпечення продовольством, речовими та військово-технічними майном батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_6 (а. с. 12);

¦копію військового квитка (серії НОМЕР_2 ), виданого 13 листопада 1989 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 9).

Також, обґрунтовуючи та зазначаючи суть військового адміністративного проступку, офіцер відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_2 у протоколі не зазначив свідків адміністративного правопорушення, а також у графах, які не були заповнені під час складання протоколу, всупереч вимог відповідної профільної Інструкції не проставлені прочерки.

Крім того, особа, яка склала 06.12.2024 року протокол про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зазначила, чи наявні обставини, які б обтяжували або пом`якшували відповідальність правопорушника.

Окрім наведеного в протоколі не зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 порушив приписи статті 3 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які регламентують, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

?додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

?не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби тощо.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 до судді не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, однак в матеріалах про військове адміністративне правопорушення наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначено, що вину в скоєному правопорушенні визнає повністю (а. с. 10).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 6 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.

Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, суддя прийшов до такого.

Офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 складено друкарським способом на звичайних аркушах паперів без використання відповідних бланків із зазначенням серії та номеру протокол про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вчинення військового проступку, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зміст вказаної норми права, визначений відповідним кодексом як «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів» передбачає, що до такого виду відповідальності притягуються:

1) за частиною 1 цієї статті - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти у разі:

а) або розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

б) або появи таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

в) або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

г) або відмови таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

2) за частиною 2 цієї статті - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти у випадку:

а) або участі начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби;

б) або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

в) або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів;

3) за частиною 3 цієї статті військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти якщо дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені:

а) або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення;

б) або в умовах особливого періоду.

Натомість, виходячи зі змісту складеного офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах  ІНФОРМАЦІЯ_3  капітаном ОСОБА_2  протоколу про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340), зокрема, його частини, в якій викладено суть правопорушення, убачається, що «06.12.2024 року о 16 годині 30 хвилин був виявлений за адресом:  АДРЕСА_3 ,- представниками військової частини НОМЕР_1  з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків. В подальшому старшого солдата ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 та проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Алконт-М (№ 00253). Результат огляду 2,12 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження старший солдат ОСОБА_1 знаходиться в нетверезому стані під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду» (а. с. 3).

При цьому, слід урахувати, що засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони визначає Закон України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції Закону № 2020-ІІІ від 05.10.2000 року (зі змінами та доповненнями).

Абзацом 12 частини 1 статті 1 цього Закону розтлумачено, що особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Одночасно із цим абзацом 13 вищенаведеної норми права роз`яснено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Окрім того, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року, що затверджений Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

В подальшому, на підставі Указу Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року, що затверджений Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року, що затверджений Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

У відповідності до Указу Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року, що затверджений Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Крім того, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 року, що затверджений Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 року, що затверджений Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Окрім цього, Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 року, що затверджений Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Згідно з Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 року, що затверджений Законом України № 3564-ІХ від 06.02.2024 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Потім Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 року, що затверджений Законом України № 3684-ІХ від 08.05.2024 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Також Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 року, що затверджений Законом України № 3891-ІХ від 23.07.2024 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Зараз Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 року, що затверджений Законом України № 4024-ІХ від 29.10.2024 року, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану в України з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Відтак, й на момент скоєння інкримінованого ОСОБА_1 проступку, й на момент складення відносно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення, й на момент розгляду останнього суддею, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений й продовжений, зокрема, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб воєнний стан.

Наведене є безумовною підставою задля висновку про те, що вказаний період часу в України, з огляду на зміст глави 13-Б «Військові адміністративні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особливим періодом.

А тому, як визначає імперативний зміст частини 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів» дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, слід кваліфікувати саме за цією нормою права.

Отже, офіцер відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_2 , складаючи 06.12.2024 року протокол про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кваліфікує дії військовослужбовця як «виявлення його з ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання службових обов`язків та знаходження в нетверезому стані під час виконання службових обов`язків в умовах особливого періоду», проте визначене у частині 1 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення діяння законодавець визначив саме як виконання ними (читай військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами) обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а у частині 3 вказаної норми права – як дії, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Відтак, викладена офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 суть вчиненого ОСОБА_1 військового адміністративного правопорушення хоча і відповідає духу, але не відповідає імперативному припису норми процесуального закону, що є неприпустимим.

Абзацом 15 і 16 частини 1 статті 1 цього Закону «Про оборону України» визначено, що:

-військове командування - Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

-органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Крім того, частина 1 статті 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХII від 20.12.1991 року (із змінами та доповненнями) тлумачить військовослужбовців як громадян України, які проходять службу на території України.

Отже, на підтвердження того, що ОСОБА_1 є відповідним суб`єктом інкримінованого йому військового правопорушення особа, що склала протокол, додала у якості письмових доказів копію військового квитка на ім`я ОСОБА_1 .

Відтак, наведеним доведений факт можливості віднесення правопорушника до категорії суб`єктів військового адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також, ретельно та безпосередньо дослідивши протокол із доданими до нього письмовими доказами, суддя вбачає відсутність матеріалів відеозапису, тобто фактичного підтвердження застосування чи неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису або їх відсутності у посадової особи, уповноваженої начальником органу управління військової служби правопорядку у Збройних Силах України на огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, також в матеріалах справи відсутні матеріали, які надають право офіцеру відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітану ОСОБА_2 складати протокол про адміністративні правопорушення, що у своїй сукупності не дозволяє судді зробити однозначний висновок про те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) наявний склад інкримінованого йому військового адміністративного проступку, задокументований у процесуальний спосіб, передбачений статтею 266-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Натомість, процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а при складанні протоколів про військові адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов`язані) у Збройних Силах України - ще й Інструкцією зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року та Інструкцією про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 515 від 10.10.2016 року (у редакції наказу № 164 від 21.05.2020 року).

Так, частина 1 та 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності, що, у разі його оформлення, робиться не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (стаття 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Аналогічні за своїм змістом норми щодо порядку складення уповноваженою особою протоколу про військове адміністративне правопорушення, містяться й в Інструкції зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення.

Зокрема, пункти 3 - 5 розділу ІІ цієї Інструкції обумовлюють, що протокол заповнюється державною мовою друкованим способом або від руки розбірливим почерком. Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією і засвідчуються підписами особи, щодо якої складається протокол, та уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк. У протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Зазначаючи про це, суддя чітко розуміє, що протокол складається за умовним найменуванням військової частини і пункту її дислокації в умовах воєнного стану.

Крім того, пунктом 7 наведеного вище розділу Інструкції передбачено, що до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення). Матеріали, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.

Окрім того, слід зазначити, що усі докази, які особа, що складає протокол про військове адміністративне правопорушення, долучає до нього, потрібно засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року, що, як вказано у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Так, пункт 5.26 цього нормативно-правового документу передбачає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Аналогічне за своїм змістом правило міститься й у пункті 8 глави 11 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями), які з огляду на зміст пункту 1 розділу І «Загальні положення» встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності , та є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Також, вказаний пункт 8 глави 10 розділу ІІ цих Правил визначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія» (абзац 6 пункту 5 глави 4 розділу ХІІ Правил).

Відтак, виходячи з наведеного, суддя зважає на те, що уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, не виконано вимоги наведених вище підзаконних нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання.

При цьому суддя усвідомлює як те, що відповідно до статей 1 і 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, що ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі, так і те, що приписи статей 4 і 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язують кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби й військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, й зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих (в тому числі зважаючи й на їх фізичний стан здоров`я).

Також, відповідно до вказівки статей 257 і 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення, й справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

З огляду на це, а також на зміст інкримінованого старшому солдату ОСОБА_1 проступку та вказівку статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» стосовно того, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: поза військовою частиною, зокрема, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 під час складення протоколу про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340) не додано належного доказу на підтвердження факту його вчинення поза військовою частиною.

Таким чином, наявність недоліків у протоколі (серії ДНХ-2/9340) та доданих до нього документах, є юридично важливим задля визначення наявності виникнення в особи, відносно якої його складено, складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Імперативним приписом статті 19 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Згідно зі змістом статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Із приписів абзацу 38 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що саме до повноважень органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України належить складення протоколів про військове адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо це правопорушення, вчинене військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків.

Нормою права, яка міститься у статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про окремі адміністративні правопорушення, діючи відповідно до пункту 7 розділу XII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернула увагу суддів першої та апеляційної інстанції в своєму листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань:

?чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;

?чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення;

?чи є особа винною у його вчиненні;

?чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення;

?чи не містить правопорушення ознак злочину;

?чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

?чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України», що є обов`язковим до застосуванням судами України, визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо військового проступку, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя переконується, що положення чинного законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягають застосуванню.

Приходячи до такого висновку суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, як норм прямої дії, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення був доведений до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України – веб-сайті «Законодавство України».

З`ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя враховує, що стаття 9 цього кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визначає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз`яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, та чи є особа винною у його вчиненні, суддя не в змозі прийти до однозначних висновків внаслідок допущених повноважною особою наведених вище недоліків, які є змістовно та суто процесуальними.

Перевіряючи, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується приписами частини 2 цієї норми права, яка мовить про те, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Ураховуючи вимоги частини 2 - 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо термінів накладення адміністративного стягнення, а також приписи частини 2 статті 254 вказаного кодексу, які мовлять про те, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, то суддя доходить до обґрунтованого висновку про те, що уповноважена особа під час складення протоколу про військове адміністративне правопорушення, що розглядається, цих вимог законодавства повністю дотрималась.

Відтак, виявлені суддею порушення є процесуальними, мають важливе значення і перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі у зв`язку із тим, що протокол, складений із порушенням процесуального закону, не може бути предметом розгляду й підлягає поверненню особі, яка його склала.

У рішеннях Європейського суду прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/(7) та від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/0/), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 своєї Постанови № 14 від 23 грудня 2005 року визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

На такій же правовій позиції стоїть й Верховний суд України, який у пункту 2 своєї Постанови Пленуму № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року) зазначає, що у випадках складення протоколу не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статі 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприєднання до нього документів, що підтверджують особу, яка притягається до відповідальності, повноважень на виконання функцій держави, чи копії постанови (при повторному притягненні особи до відповідальності на підставі Закону) суддя зобов`язаний своєю постановою повернути протокол відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Відтак, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, ураховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів по справі та беручи до уваги, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на суд, вважаю, що протокол про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340), складений офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 06.12.2024 року в місті Харкові і викладений друкарським способом на звичайних аркушах паперу, із доданими до нього документами, слід повернути повноважній особі, яка їх склала, для належного оформлення.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності та правосвідомості задля всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, виховання осіб в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою 04.11.1950 року та ратифікованою Україною 17.07.1997 року; рішеннями Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України», від 30.05.2013 року «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії»; статтями 19, 57, 68 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); Законом України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року (в редакції Закону № 2020-ІІІ від 05.10.2000 року (зі змінами та доповненнями); статтею 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХII від 20.12.1991 року(із змінами та доповненнями); Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року; Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 року, затвердженим Законом України № 4024-ІХ від 29.10.2024 року; Інструкцією зі складення протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 329 від 23.10.2021 року; ДСТУ 4163-2020 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого й затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» № 144 від 01.07.2020 року; Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року (із змінами та доповненнями); Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 від 25.05.1998 року (із змінами та доповненнями, внесеними Постановою Пленуму № 5 від 03.03.2000 року), а також статтями 1, 7, 9 – 11, 23, 27, частиною 2 статті 38, частинами 1 і 3 статті 172-20, статтями 245, 246, 247, 249 - 252, частинами 1 і 2 статті 254, частиною 1 статті 255, статтею 256, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 278, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статтями 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями), -

п о с т а н о в и в:

Протокол про військове адміністративне правопорушення (серії ДНХ-2/9340), складений офіцером відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітаном ОСОБА_2 06.12.2024 року в місті Харкові і викладений друкарським способом на звичайних аркушах паперу, щодо вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військового правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернути особі, яка його склала, а саме: офіцеру відділення Організації охорони патрульно – постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_3 капітану ОСОБА_2 ,- для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її винесення.

Постанову винесено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя                                                                                С. В. Мащенко