НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

18 грудня 2024 рокуСправа № 322/2163/24

       Суддя Новомиколаївського районного суду Запорізької області Гасанбеков С.С., розглянувши матеріали

заяви:ОСОБА_1

до:ОСОБА_2

про:видачу судового наказу про стягнення аліментів,

та перевіривши дотримання заявником вимог ст.ст. 162, 163 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України),

встановив:

       17.12.2024 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшла вищезазначена заява, в якій заявник просить:

       - видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину щомісяця, починаючи з дня звернення із заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі судового наказу, суд виходить з такого.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У поданій заяві про видачу судового наказу в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України не зазначено переліку доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а також відсутні посилання на відповідні докази.

Зокрема, у заяві зазначено про те, що з 12 листопада 2024 року шлюб між сторонами фактично припинено, неповнолітня донька проживає разом із заявником. Проте, до заяви додано витяг з реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання дитини станом на 24.10.2024, що не підтверджує місце проживання дитини разом із заявником станом на день подання заяви. Водночас у витягу з реєстру територіальної громади зазначено адресу місця проживання дитини: АДРЕСА_1 , а у копії паспорта заявника зазначено адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , без зазначення назви населеного пункту.

Отже, у заяві не зазначено жодного доказу на підтвердження спільного проживання дитини і заявника, а відповідних доказів до заяви не додано.

Відсутність таких доказів унеможливлює вирішення питання про стягнення аліментів, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

       Таким чином, суд дійшов висновку про те, що подана заява не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, отже слід відмовити у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 165 – 167, 260, 261, 263, 272 ЦПК України, суддя

ухвалив:

1.Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, на підставі пункту 9 частини першої статті 165 ЦПК України.

2.Роз`яснити ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ цього Кодексу, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18 грудня 2024 року.

Суддя                                                                                        С.С. Гасанбеков