РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 рокуСправа №160/28049/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачеві під час її перерахунку з 01.04.2019р. з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019р. позивачеві виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області" МВС України №33/24/С-10830 від 12.10.2023р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262), яку йому було призначено у розмірі 90% від грошового забезпечення. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. у справі №160/31679/23, пенсійний орган провів перерахунок пенсії позивачеві з 01.04.2019р. зменшивши основний розмір пенсії позивача з 90% до 70% сум грошового забезпечення. На звернення позивача від 16.08.2024р., листом №51008-36416/К-01/8-0400/24 від 13.09.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 05.02.2024р. по справі №160/31679/23 їй проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. в розмірі 70% від грошового забезпечення 10483,50 грн., яке зазначено у довідці від 12.10.2023р. за №33/24/С-10830, наданій Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області»; наведеним рішенням суду не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок її пенсії у розмірі 90% від грошового забезпечення. Позивач вважає, що такими діями відповідач порушив норми Конституції України, оскільки при перерахунку її пенсії відповідач повинен розраховувати основний розмір пенсії у відсотках від суми грошового забезпечення, право на які позивач набув на момент виходу на пенсію, а саме: в розмірі 90% від грошового забезпечення. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 28.10.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.16).

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2024р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 28.10.2024р. про відкриття провадження у справі та позов з додатками відповідач отримав 29.10.2024р. та 21.10.2024р. в свій електронний кабінет відповідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.18,19).

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 13.12.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З 1998 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.7).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2024р. у справі №160/31679/23, яке набрало законної сили 07.03.2024р., адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" №33/24/С-10830 від 12.10.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.12-13).

На виконання наведеного рішення суду, пенсія позивачеві була перерахована з 01.04.2019р., виходячи з 70% грошового забезпечення, що підтверджується копією листа відповідача №51008-36416/К-01/8-0400/24 від 13.09.2024р. (а.с.11).

На звернення позивача від 16.08.2024р., листом №51008-36416/К-01/8-0400/24 від 13.09.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 05.02.2024р. по справі №160/31679/23 їй проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019р. в розмірі 70% від грошового забезпечення 10483,50 грн., яке зазначено у довідці від 12.10.2023р. за №33/24/С-10830, наданій Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області»; наведеним рішенням суду не було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок її пенсії у розмірі 90% від грошового забезпечення, що підтверджується змістом копії вказаного листа, наявної в матеріалах справи (а.с.11).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачеві під час її перерахунку з 01.04.2019р. з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач просить відновити її права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019р. позивачеві виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області" МВС України №33/24/С-10830 від 12.10.2023р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 13 Закону №2262 (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) було визначено, що пенсії за вислугу років призначаються у таких розмірах, а саме: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, згідно ст.13 Закону №2262 (в редакції чинній до 01.10.2011р.) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч.2 ст.13 Закону №2262 в редакції Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII, що набрали чинності з 01.05.2014р., визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, можна дійти висновку, що лише з 01.05.2014р. при реалізації права громадян на призначення пенсії за наведеним Законом №2262, розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення та наведеними нормами не врегульовується питання проведення перерахунку уже призначених до 01.05.2014р. пенсій, при цьому, перерахунок уже призначених пенсій врегульований ч.4 ст.63 Закону №2262.

Таким чином, призначення пенсії вперше та перерахунок уже призначеної пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, а прийняті нормативно-правові акти та Закони не мають зворотної дії в часі за нормами Конституції України.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягає відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого відбулося призначення йому пенсії, тобто 90% грошового забезпечення, що також узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2018р. у справі №583/2264/17.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019р. не мав правових підстав застосовувати зворотню дію Закону в часі та зменшувати позивачеві відсотковий розмір уже призначеної пенсії з 90% сум грошового забезпечення до 70% за нормами ч.2 ст.13 Закону №2262, оскільки вказані норми набули чинності лише з 01.05.2014р. та стосувалися призначення пенсій вперше, а не перерахунку уже призначеної пенсії до 01.05.2014р.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019р. на виконання рішення суду, відповідачем вказаний перерахунок проведено із розміру 70% сум грошового забезпечення, тобто зменшено відсотковий розмір, з якого розраховується пенсія, що підтверджується копією листа відповідача від 13.09.2024р. (а.с.11).

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019р. у розмірі 70% сум грошового забезпечення, протиправно зменшив загальний розмір відсотку грошового забезпечення, з якого розрахована пенсія позивачеві з 90% до 70%, застосувавши норми законодавства України чинні на момент проведення такого перерахунку, що суперечить вищенаведеним вимогам та ст.58 Конституції України.

Окрім того, слід зазначити, що згідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005р. прийшов до висновків, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Отже положення ч.3 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 04.02.2019р. у зразковій справі №240/5401/18, що набрало законної сили 16.10.2019р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у пункті 35 рішення Верховного Суду у справі №240/5401/18.

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду ані відзиву на позов, ані жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій пенсійного органу щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачеві під час її перерахунку з 01.04.2019р. з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням норм вищенаведеного пенсійного законодавства, обставин справи, встановлених судом та позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачеві під час її перерахунку з 01.04.2019р. з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019р. із розрахунку 70% грошового забезпечення чинного на момент перерахунку пенсії діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, провівши вищезазначений перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019р. із розрахунку 70% сум грошового забезпечення, зменшивши при цьому відсотковий рівень грошового забезпечення з 90%, застосованого при призначенні позивачеві пенсії, відповідач порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також і слід зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області" МВС України №33/24/С-10830 від 12.10.2023р., з 01.04.2019р. та з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення при перерахунку пенсії позивачеві з 01.04.2019р. основного розміру пенсії позивача з 90 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 90% сум грошового забезпечення саме з 01.04.2019р., оскільки зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 90% на 70% відбулося з вини пенсійного органу, а згідно приписів ст.51 Закону №2262 належний перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області" МВС України №33/24/С-10830 від 12.10.2023р., з 01.04.2019р. та з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.04.2019р. з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% грошового забезпечення, обчисленого відповідно до довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області" МВС України №33/24/С-10830 від 12.10.2023р., з 01.04.2019р. та з урахуванням виплачених сум.

Судові витрати по сплаті судового збору не розподіляються згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва