ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.08.11 р.                                                                                 Справа № 22/165                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондиціонер ЛТД”, м.Краматорськ Донецької області  

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області

про: стягнення 71 716,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № б/н від 14.07.2011р.) - представник

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

        Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондиціонер ЛТД”, м.Краматорськ Донецької області  (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області (далі – відповідач) про стягнення суми  71’716,20грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 55190грн.00коп., суми пені в розмірі 7596грн.83коп., інфляційних нарахувань у розмірі 8929грн. 37коп.

         Ухвалою від 30.06.2010р. судом (суддя Іванченкова О.М.) порушено провадження по справі, сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

22.07.2010р. відповідач звернувся до суду зі зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондиціонер ЛТД”, м.Краматорськ Донецької області  з вимогою про визнання договору № 5544821 від 03.09.2009р. недійсним.

        Ухвалою від 26.07.2010р. суд повернув зазначену зустрічну позовну заяву без розгляду.

Ухвалою від 29.07.2010р. суд зупинив провадження по справі у зв’язку з надходженням 22.07.10р. апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”,                               м. Краматорськ №17/624-3687 від 28.07.2010р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.07.10р. по справі № 22/165.

В подальшому розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлявся у зв’язку з оскарженням відповідачем в апеляційному та касаційному порядках ухвали господарського суду Донецької області про повернення зустрічної позовної заяви від 26.07.10р. по справі № 22/165.

Ухвалою від 27.12.2010р. суд зупинив провадження по справі до вирішення пов’язаної з нею справи №29/143пд про визнання недійсним договору № 5544821 від 03.09.2009р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 10.06.2011р. справа № 22/165 передана на розгляд судді Марченко О.А.

Востаннє розгляд справи було поновлено 15.06.2011р. та призначено до розгляду 14.07.2011р.

Розпорядженням заступника голови суду від 12.07.2011р. справа була передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 5544821 від 03.09.2009р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 5544821 від 03.09.2009р., специфікації № 1 від 03.09.2009р., рахунку – фактури № СФ – 0000027 від 27.10.2009р., № СФ – 0000033 від 25.11.2009р., видаткової накладної № 00000077 від 04.11.2009р., довіреності № 2654 від 04.11.2009р., акту здачі – приймання продукції № ОУ- 0000005, видаткової накладної № РН – 0000052 від 25.11.2009р., довіреності № 2802 від 24.11.2009р., акту здачі – приймання продукції № 0000007 на суму 54225грн.00коп., податкових накладних до видаткових накладних, банківських виписок від 18.02.2010р. на суму 40000грн.00коп. та від 15.03.2010р.на суму 30000грн.00коп., що свідчить про здійснення відповідачем попередньої оплати вартості товару, переписки між сторонами, спрямовану на погодження умов поставки та порядку розрахунку, листи позивача з вимогами погасити виниклу заборгованість за поставлений товар, претензії № 106 від 03.06.2010р., акту звірки взаємних розрахунків станом а 10.02.2010р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 125190грн.00коп.

Супровідним листом № 137 від 14.07.2010р., наданим через канцелярію суду 14.07.2010р., позивач надав розгорнутий акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2009р. по 30.06.2010р. з доказами надсилання відповідачу, за яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 55190грн.00коп.

Стосовно зустрічної позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондиціонер ЛТД”, м.Краматорськ Донецької області про визнання договору № 5544821 від 03.09.2009р. недійсним, позивач наданим відзивом № 142 від 28.07.2010р. зазначив, що при підписанні договору поставки № 5544821 від 03.09.2009р. відповідні служби безпеки відповідача проводили перевірку фіктивності підписання даного договору, про що свідчить штамп та підпис на кожному аркуші договору посадової особи відповідача; станом на 30.06.2010р. позивач здійснив оплату 60% вартості поставленої продукції, таким чином, такі дії відповідача як прийняття продукції, часткова оплата товару, свідчать про те, що договір № 5544821 від 03.09.2009р. був визнаний контрагентами легітимним. Аналогічна позиція позивача, викладена у відзиві б/н від 27.12.2010р.

Супровідним листом № 3/311 від 08.07.2011р., наданим через канцелярію суду 12.07.2011р., позивач представив суду письмові пояснення, якими підтвердив наявність у відповідача заборгованості в розмірі 55190грн.00коп., що виникла на підставі договору № 5544821 від 03.09.2009р., на виконання  якого за накладними №  РН – 0000052 від 25.11.2009р. та  № 00000077 від 04.11.2009р. був поставлений товар.

Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє слухання справи було відкладено на 04.08.2011р., але відповідач у судові засідання не з’явився.

         Ухвали суду належним чином направлялися на адресу відповідача, обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наданим клопотанням про продовження строку розгляду справи та наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

        13.07.2011р. відповідач через канцелярію суду надав клопотання № 17/994 від 12.07.2011р, яким просив суд продовжити строк розгляду справи на п’ятнадцять днів з посиланням на необхідність надання додаткових доказів.

        Статтею 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. За змістом заяви не вбачається, які саме докази відповідач має намір надати, тобто не доведено, відсутність яких саме доказів суттево перешкоджає розгляду справи.

        Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про дату та час його проведення, не може перешкоджати здійсненню правосуддя в установлені законом строки.

        Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

        В судовому засіданні 04.08.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав детальний розрахунок суми пені станом на 30.06.2011р.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Протягом тривалої переписки, спрямованої на погодження сторонами  умов поставки, про що свідчить лист відповідача № 15 з проханням до позивача розглянути можливість поставки продукції кондиціонерів КХЛ – 500-3,0 У1 – 3шт., КХЛ – 1000-11,0 К У1 – 1шт., лист позивача № 154 від 10.08.2009р., та встановлення порядку оплати товару, про що свідчать лист позивача № 154 від 10.08.2009р., лист відповідача № 75/685 від 12.08.2009р., № 5/229 від 12.08.2009р., № 107 від 17.08.2009р., 03.09.2009р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 5544821, згідно з яким постачальник зобов’язується передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується у відповідності із умовами даного договору прийняти цю продукцію та оплатити її.

Згідно п. 1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, що є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно п. 1.4 договору загальна кількість поставляємого по даному договору товару складається із кількості товару, що поставляється по всім специфікаціям, оформленим до цього договору.

Відповідно п. 2.1 договору ціна продукції зазначається в специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що строки та умови поставки товару визначаються в специфікаціях.

Згідно п. 9.1 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно п. 9.3 покупець здійснює оплату за продукцію на умовах, обумовлених специфікацією.

Відповідно п. 13.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов договору сторони специфікацією № 1 від 03.09.2009р. до договору № 5544281 від 03.09.2009р. визначили та конкретизували предмет договору, а саме позивач зобов’язувався поставити кондиціонер КХЛ 500-3,0 У1, в кількості 3 шт., ціною за одиницю 16700грн.00коп., вартістю 50100грн.00коп. та кондиціонер транспортний КХЛ – 1000 -11,0 К У1 з системою управляння та системою воздуховодів у кількості 1 шт., вартістю 54225грн.00коп., всього позивач повинен був здійснити поставку товару на суму 125190грн.00коп.

Зазначеною специфікацію сторони погодили строки поставки: протягом 30 днів з моменту надходження 40% оплати на поточний рахунок постачальника, при оплаті другої частини передоплати та умови оплати: за поставляємо продукцію покупець здійснює 40% передоплати на поточний рахунок постачальника, згідно виставленого рахунку, 30 % передоплати покупець здійснює протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення постачальника про готовність продукції, залишок 30% оплати – по факту поставки протягом 5 банківських днів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає 27.10.2009р. та 25.11.2009р. були виставлені відповідачу відповідно рахунки – фактури № СФ – 0000027 та № СФ – 0000033 на суму 125190грн.00коп., для здійснення передоплати товару, обумовленого сторонами специфікацію  № 1 від 03.09.2009р. до договору.

Із фактично склавшихся між сторонами правовідносин вбачається, що позивач поставив товар без передоплати, за видатковими накладними № 00000077 від 04.11.2009р. на суму 60120грн.00коп. та № РН – 00000052 від 25.11.2009р. на суму 65070грн.00коп.

        Однак, позивач у позові посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, сплативши лише частково 18.02.2010р. та 15.03.2010р. вартість отриманого товару на суму 70000грн.00коп.

На підставі вищевикладеного, загальна сума заборгованості в розмірі 55190грн.00коп. за отриманий за видатковими накладними № 00000077 від 04.11.2009р. та № РН – 00000052 від 25.11.2009р. товар не погашена, що підтверджується наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2009р. по 30.06.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 55190грн.00коп.

Позивач неодноразово листами № 214 від 03.12.2009р., № 220 від 21.12.2009р., № 219 від 16.12.2009р., № 25 від 15.02.2010р., № 27 від 15.02.2010р. № 21 від 10.02.2010р. просив відповідача погасити виниклу за договором № 5544821 від 03.09.2009р. заборгованість в розмірі 125190грн.00коп. за поставлений за видатковими накладними товар, оплатити представлені позивачем послуги по монтажу кондиціонерів, зазначаючи, що загальна сума заборгованості за поставлений товар та виконані роботи становить 177424грн.00коп.

Претензією № 106 від 03.06.2010р. позивач просив відповідача перерахувати суму заборгованості у розмірі 55190грн.00коп. за постачену згідно із специфікацією № 1 від 03.09.2009р. до договору № 5544821 від 03.09.2009р. продукцію, а також сплатити за неналежне виконання договірних зобов’язань пеню в сумі 7000грн.67коп., інфляційні витрати у розмірі 8929грн.37коп., попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду для примусового стягнення зазначених сум.

Крім того, позивач супровідним листом № 21 від 10.02.2010р. надіслав відповідачу акт звірки розрахунків, зазначаючи при цьому, що у разі не повернення підписаного акту звірки з запереченнями або без заперечень, позивач вважатиме, що сума заборгованості, вказана в акті звірки, визнана відповідачем, супровідним листом № 3/286 від 30.06.2011п. позивач повторно надіслав акт звірки розрахунків.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимоги позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

        Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

         За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

        Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків відповідача по оплаті переданого товару за накладними є саме договір № 5544821 від 03.09.2009р., укладений між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець). Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом, правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного Кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

        Отже, в обґрунтування вимог позивач надав документи, які, за його переконанням, підтверджують заборгованість відповідача, а саме: договір № 5544821 від 03.09.2009р., специфікацію № 1, накладні, рахунки – фактури, довіреності на отримання матеріальних цінностей, податкові накладні, акт звірки взаємних розрахунків.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що вони є,  в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами того, що поставка позивачем товару відповідачу була здійснена саме за договором № 5544821 від 03.09.2009р оскільки:

Факт отримання відповідачем товару за накладними № 00000077 від 04.11.2009р. на суму 60120грн.00коп. та № РН – 00000052 від 25.11.2009р. на суму 65070грн.00коп. підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за обумовленою ціною та актами № ОУ – 0000007, № 0000005 здачі – приймання продукції, які також підписані представниками обох сторін.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме уповноваженими представниками відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей № 2654 від 04.11.2009р., № 2802 від 24.11.2009р., якими відповідач уповноважив своїх працівників на отримання матеріальних цінностей.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору №  5544821 від 03.09.2009р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та характеристики товару, передбачені специфікаціями № 1 від 03.09.2009р., яка є невід’ємною частиною договору 5544821 від 03.09.2009р., повністю співпадають з товаром, поставленим за видатковими накладними № 00000077 від 04.11.2009р. та № РН – 00000052 від 25.11.2009р., товар отриманий працівниками відповідача відповідно до виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей саме за договором № 5544821 від 03.09.2009р., про що є посилання в самих довіреностях. Крім того, в самих накладних № 00000077 від 04.11.2009р. та № РН – 00000052 від 25.11.2009р., за якими здійснювалася поставка товару, рахунках – фактурах № СФ – 0000033 від 25.11.2009р., № СФ – 0000027 від 27.10.2009р., що виставлялися позивачем для оплати товару, є посилання на договір №  5544821 від 03.09.2009р.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 9.3 договору передбачили, що порядок розрахунків зазначається в специфікаціях.

В специфікації № 1 від 03.09.2009р. встановлений наступний порядок оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 00000077 від 04.11.2009р. та № РН – 00000052 від 25.11.2009р. – за поставляємо продукцію покупець здійснює 40% передоплати на поточний рахунок постачальника, згідно виставленого рахунку, 30 % передоплати покупець здійснює протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення постачальника про готовність продукції, залишок 30% оплати – по факту поставки протягом 5 банківських днів.

Враховуючи, що за накладною № 00000077 товар був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 04.11.2009р., а за накладною № РН – 0000052 – 25.11.2009р., то  з урахуванням вимог специфікації щодо строків оплати товару по факту поставки, строк оплати за накладною № 00000077  наступив 11.11.2009р., а вже з 12.11.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару, відповідно за  накладною № РН – 0000052 строк оплати наступив 02.12.2009р., а вже з 03.12.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару

Доказів погашення всієї боргу в сумі 55190грн.00коп. з урахуванням здійсненної відповідачем часткової оплати товару на суму 70000грн.00коп., суду не представлені, у зв’язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 55190грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

         Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, керуючись п. 10.5 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 7596грн. 83коп., яка нарахована за кожною накладною окремо з урахуванням здійснених часткових оплат - 18.02.2011р. на суму 40000грн.00коп., 15.03.2010р. на суму 30000грн.00коп., у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 10.5 договору).

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 зазначеного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Обумовлений сторонами у договорі розмір пені – 0,04% не перевищує встановлений законодавцем граничний розмір, який обчислюється подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а саме за період з 12.11.2009р. по 30.06.2010р.

Позивач здійснює розрахунок пені по кожній накладній окремо, з урахуванням здійснених часткових оплат суми боргу, а саме по накладній № 00000077 від 04.11.2009р. позивач розраховує пеню за період з 12.11.2009р. по 17.02.2010р. на всю суму поставки товару в розмірі 60120грн.00коп.; за період з 18.02.2010р. по 14.03.2010р. на суму 20120грн.00коп. (60120грн.00коп. – 40000грн.00коп.), враховуючи в якості часткової оплати вартості товару по цієї накладній, суму в розмірі 40000грн.00коп., перерахованої відповідачем платіжним дорученням № 49700 від 18.02.2010р. Крім того, позивач частково враховує суму оплати в розмірі 30000грн.00коп., в рахунок погашення суми боргу за накладною №  00000077 від 04.11.2009р. на суму 20120грн.00коп., внаслідок чого зазначена накладна повністю погашена, та за накладною №  РН – 0000052 від 25.11.2009р., борг зменшився у зв’язку з врахуванням залишку суми оплати в розмірі 9880грн.00коп. (30000грн.00коп. – 20120грн.00коп.).

Розрахунок за накладною №  РН – 0000052 від 25.11.2009р. позивач здійснює наступним чином: за період з 03.12.2009р. (момент виникнення у позивача права вимагати виконання зобов’язання по оплаті з урахуванням відстрочення платежу протягом 5 банківських днів від факту поставки) по 14.03.2010р. на всю суму поставки 65070грн.00коп., за період з 15.03.2010р. по 30.06.2010р. на суму 55190грн.00коп. (позивач враховує частину оплати за платіжним дорученням № 50167 від 15.03.2010р. на суму 30000грн.00коп., в сумі 9880грн.00коп. в рахунок погашення боргу за цією накладною).

Суд перевіривши за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”,  розрахунок пені по накладній № 00000077 від 04.11.2009р. вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином пеня, нарахована на суму боргу за цією накладною становить 2557грн.90коп.

Суд перевіривши за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”,  розрахунок пені по накладній №  РН – 0000052 від 25.11.2009р. вважає його необґрунтованим, так як зроблений без додержання вимог ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, за якими нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, строк оплати з урахування відстрочення платежу на 5 банківських днів згідно специфікації № 1 від 03.09.2009р. до договору, за накладною № РН – 0000052 від 25.11.2009р., строк оплати наступив 02.12.2009р., а вже 03.12.2009р. виникло у відповідача право вимагати виконання забов’язання щодо оплати отриманого товару, таким чином пеня за цією накладною може бути нарахована за період з 03.12.2009р. по 03.06.2010р.

Таким чином, суд зробивши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату пені за накладною № РН – 0000052 від 25.11.2009р.,за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”,  вважає, що обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи є наступний розрахунок:

-          за період з 03.12.2009р. по 14.03.2010р. на суму боргу 65070грн.00коп. пеня становить 2654грн.86коп. (65070грн.00коп. *0,04%*102дня):100;

-          за період з 15.03.2010р. по 03.06.2010р. на суму 55190грн.00коп. пеня становить 1788грн.16коп.(55190грн.00коп. *0,04%*81день):100.

Таким чином пеня, нарахована на суму боргу за цією накладною становить 4443грн.02коп.

Отже, суд задовольняє вимоги позивача відносно стягнення пені по двом накладним в сумі 7000грн.92коп., відмовляючи в задоволенні стягнення пені в розмірі 595грн.91коп

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 8929грн.37коп., розраховані за листопад 2009р. на суму 60120грн.00коп. – вартість товару поставленого за накладною № 00000077 від 04.11.2009р., за січень 2010р., лютий 2010р. на суму 125190грн.00коп. – вартість товару поставленого та неоплаченого за накладними № 00000077 від 04.11.2009р. та № РН – 0000052 від 25.11.2009р.,  лютий 2010р. на суму 85190грн.00коп., з урахуванням часткової оплати в сумі 40000грн.00коп., здійсненої 18.02.2010р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що розрахунок позивача перевищує розмір інфляційних, які можуть бути нараховані за заявлений період.

Суд зробивши власний розрахунок інфляційних нарахувань в межах заявленого періоду, враховуючи нарахування індексу інфляції здійснюється за кожний місяць окремо, вважає, що обґрунтованим є наступний розрахунок:

-          за листопад 2009р. (з 12.11.2009р. по 30.11.2009р.)  на суму 60120грн.00коп. індекс  інфляції становить 661грн.32коп.;

-          за період з 03.12.2009р. по 17.02.2010р. на суму 125190грн.00коп. індекс інфляції становить 5843грн.62коп.;

         - за лютий 2010р. на суму 125190грн.00коп. індекс інфляції становить 2378грн61коп.

Всього інфляційні нарахування складають 8883грн.55коп., які і підлягають стягненню на користь позивача, у зв’язку з чим суд відмовляє в частині стягнення індексу інфляції на суму 45грн.82коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі основного боргу в сумі 55190грн.00коп., індексу інфляції у сумі 8883грн.55коп. та пені в сумі 7000грн.92коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому  задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондиціонер ЛТД”, м.Краматорськ Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області про стягнення суми основного боргу в розмірі 55190грн.00коп., суми пені в розмірі 7596грн.83коп. інфляційних нарахувань у розмірі 8929грн.37коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”,                           (юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, р/р 26005301510738 „Відділення Промінвестбанка в м. Краматорськ Донецька обл..”, МФО 334141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондиціонер ЛТД”, (юридична адреса: 84303, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Велика Садова, будинок 110, код ЄДРПОУ 36082093, р/р 26008301515138 в Філії „Відділення Промінвестбанку в м. Краматорськ Донецької області”, МФО 334141) суму основного боргу в розмірі 55190грн.00коп., пеню в сумі 7000грн.92коп., інфляційні витрати – 8883грн.55коп., витрати на оплату державного мита в сумі 707грн.89коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 233грн.89коп.

В частині стягнення суми пені в розмірі 595грн.91коп. та інфляційних нарахувань у розмірі 45грн.82коп.– відмовити.

У судовому засіданні 04.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                                Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >