Судове рішення 11/19 від 28.09.2011

Судове рішення #17926570

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011 року Справа № 11/19

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати № 1222 від 12.09.2011р. )

при секретарі: Литвин А.П.

Представники сторін:

від скаржника: ОСОБА_1 представник, довіреність ВРК№478197 від 07.06.11;

від боржника: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 24.03.10;

від арбітражного керуючого: ОСОБА_3 представник, довіреність ВРЛ №159264 від 08.08.11;

Представник иніціюючого кредитора у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011р. у справі № 11/19

за заявою Приватного підприємства ”Енергопромстрой” , м. Кіровоград

Публічного акціонерного товариства ”Концерн Галнафтогаз”, м. Львів

до боржника Відкритого акціонерного товариства ”Кіровоградський кар”єр”, с.Соколівське, Кіровоградська область

про банкрутство

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011 року у справі №11/19 (суддя Поліщук Г.Б.) за заявою Приватного підприємства ”Енергопромстрой” , м. Кіровоград та публічного акціонерного товариства ”Концерн Галнафтогаз”, м. Львів до боржника Відкритого акціонерного товариства ”Кіровоградський кар”єр”, с.Соколівське, Кіровоградська область про банкрутство було:

- відмовлено в задоволенні клопотання кредиторів: ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів;

- відмовлено в задоволенні клопотання кредитора ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання недійсними договорів;

- відмовлено в задоволенні клопотання кредитора ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про витребування доказів;

- відмовлено в задоволенні клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Бахтина В.В. про відкладення розгляду даної справи у попередньому засіданні;

- визнано грошові вимоги кредиторів згідно з переліком та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника відкритого акціонерного товариства "Кіровоградський кар'єр" на загальну суму грошових вимог, включених до реєстру вимог кредиторів боржника складає 218364876,91грн.;

- визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними;

- зобов'язано розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Бахтина В.В. в порядку, визначеному статтею 16 Закону, скликати перші загальні збори кредиторів, які провести не пізніше 08.08.2011 року.;

- зобов”язано розпорядника майна рішення (протокол) зборів кредиторів про створення та склад комітету кредиторів подати господарському суду не пізніше 18.08.2011 року разом з довіреностями представників кредиторів на участь у справі про банкрутство, письмовими повідомленнями розпорядника майна на адресу кредиторів про час і місце проведення перших зборів кредиторів разом з доказами їх направлення кредиторам;

- зобов’язано розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Бахтина В.В. до 18.08.2011 року подати суду звіт про свою діяльність в якості розпорядника майном боржника, відомості про фінансове становище боржника, а також інформацію про виявлення ознак фіктивного банкрутства боржника чи доведення до банкрутства у відповідності із Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14;

- зобов’язано боржника та розпорядника майна боржника, арбітражного керуючого Бахтина В.В. організувати обрання представника працівників боржника в порядку, встановленому абз. 20 ст. 1 Закону, та надати йому можливість представляти інтереси працівників боржника при проведенні послідуючих процедур банкрутства; копію протоколу загальних зборів про обрання представника працівників боржника подати господарському суду до 18.08.2011 року, повідомити суду адресу місця проживання представника працівників боржника;

- запропоновано комітету кредиторів боржника подати суду клопотання про відкриття процедури санації, або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди; про призначення керуючого санацією чи ліквідатора з пропозиціями щодо їх кандидатур не пізніше 22.08.2010 року;

- зобов’язано боржника та розпорядника майна, арбітражного керуючого Бахтина В.В., при поданні комітетом кредиторів до суду клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, надати суду документально підтверджену, детальну інформацію про майнову неспроможність боржника наявним майном задовольнити вимоги визнаних судом кредиторів ( а.с.1-14;копії матеріалів справи т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.14-16, 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 4-1, 66, 67, 86 ГПК України.

Не погодившись з цією ухвалою господарського суду Кіровоградської області , її оскаржує в апеляційному порядку – ПАТ ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ в повному обсязі, посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права на те,що неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено тих обставин, що мають значення для справи, а саме не доведено законності вимог 11 кредиторів, посилається на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зокрема, :

- господарським судом порушено вимоги ст.43 ГПК України щодо повноти перевірки всіх обставин справи; господарський суд затвердив реєстр вимог кредиторів, який не відповідає дійсності та реальному розміру зобов’язань боржника; господарським судом порушено вимоги ст.14 ЗУ ”Про цінні папери та фондовий ринок”, ст.4 ЗУ ”Про обіг векселів в Україні”;

- господарським судом було безпідставно затверджено вимоги кредиторів : ТОВ”Компанія з управління активами ”Сприяння”, ТОВ”Компанія з управління активами ”Сприяння”, яка здійснює управління активами пайового венчурного інвестиційного фонду “Мегастрой”, ПП”Меріда", ПП”Грановіт”, ТОВ”Грандтрейд”, ВАТ” Кіровоградське БМУ №5”, ТОВ”Созидатель-1” , ПП”Будівельна основа”, ПП”Юліус”, ПП”Автомир” та ПП”Терра 2011”, які незаконно та необґрунтовано були внесені до реєстру;

- господарським судом не було перевірено дійсність заявлених вимог кредиторів; не витребувано жодних доказів в підтвердження вимог кредиторів, тобто вимоги зазначених кредиторів жодним чином не підтверджені доказами, передбаченими ЗУ” “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

- господарським судом не було взято до уваги, що представники вищезазначених кредиторів жодного разу не були присутні в судових засіданнях, а отже не надавали жодних пояснень або документів щодо заявлених своїх вимог;

- господарським судом не взято до уваги, що частина визнаних вимог кредиторів ґрунтуються на підставі укладених між заявниками та боржником договорів поруки, які укладені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки укладені не виконавчим органом боржника;

- господарським судом не взято до уваги, що частина визнаних вимог кредиторів ґрунтуються на підставі укладених між заявниками та боржником договорів купівлі-продажу векселя, які укладені з метою лише створення імовірного існування заборгованості боржника за такими договорами, а також зазначені договори містять всі ознаки неукладеного правочину, оскільки не містять всіх необхідних умов договору, а особа, яка укладала від імені боржника зазначені правочини не набула статусу виконавчого органу товариства та не мала права укладати від імені товариства жодних правочинів;

- господарським судом не взято до уваги, що зазначені договори не були спрямовані на створення та настання правових наслідків, котрі ними обумовлювались та містять ознаки фіктивного правочину.

Представник арбітражного керуючого Бахтіна В.В. у своєму відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити останню, скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області про затвердження реєстру вимог кредиторів, справу направити на новий розгляд до господарського суду.

Боржник у своєму відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилався на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду Дніпропетровської області вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Інші сторони, учасники провадження у справі, зокрема, кредитори правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України) не скористались, як не скористались правом участі в судовому засіданні ( ст.22 ГПК України); про час та місце судового засідання сповіщались належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2011року з відмітками канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку.

Ініціюючий кредитор правом участі в судовому засіданні ( ст.22 ГПК України) не скористався, як не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України), про час та місце судового засідання сповіщений належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2011року ( а.с.72, т.5; копії матеріалів справи) зі штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненої згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.20002р. № 75.

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, а також те, що апеляційний господарський суд обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги, неявка представника ініціюючого кредитора, не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути по суті апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Кіровоградської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін , арбітражного керуючого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін ; а в частині відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів ( ст.38 ГПК України), в частині відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи( ст.77 ГПК України)- апеляційне провадження, в цій частині вимог, слід припинити на підставі ч.1 ст.106 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 2 ст.4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч.1 ст.106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Виходячи з викладеного, подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, яку не може бути оскаржено, виключає перегляд таких ухвал місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010р. № 2453-VІ, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ( ухвали) названим законом ставиться в залежність від положень Господарського процесуального кодексу України, або якщо про це зазначено в законі, в залежність положень ЗУ” Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Враховуючи, що скаржник оскаржує ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011року по цій справі в повному обсязі ( а.с.1-14; т.1 копії матеріалів справи), ні нормами діючого ГПК України, ні нормами ЗУ” Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема, ст.ст.38,77 ГПК України не передбачено право апеляційного оскарження ухвали в частині відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів ( ст.38 ГПК України), в частині відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи ( ст.77 ГПК України), то апеляційне провадження в цій частині вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ слід припинити на підставі ч.1 ст.106 ГПК України; в решті вимог апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011року по цій справі підлягає розгляду в апеляційному порядку по суті.

З матеріалів справи вбачається наступне.

02.04.2010р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області було порушено провадження у справі № 11/19 за заявою Приватного підприємства ”Енергопромстрой” , м. Кіровоград та Публічного акціонерного товариства ”Концерн Галнафтогаз”, м. Львів про банкрутство Відкритого акціонерного товариства ”Кіровоградський кар”єр”, с.Соколівське, Кіровоградської області за ознаками ст. 11 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”( а.с.15-16; т.1 копії матеріалів справи), тобто на загальних підставах провадження справи про банкрутство.

Оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський кар'єр” опубліковано в газеті “Голос України” від 7 травня 2010 року №83 (4833).Докази публікації залучено до матеріалів копій справи ( а.с.____;т.5; а.с.144; т.1).

Частиною 15 ст.11 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Згідно з ч.3,6 ст.14 цього Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, як свідчать матеріали справи, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін господарським судом не приймалось жодного процесуального документу по кожному із кредиторів, вимоги яких оскаржуються в межах цього апеляційного провадження, оскільки такі вимоги були визнані боржником без будь-яких зауважень.

Як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги, Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ, кредитор у справі ( ухвала господарського суду Кіровоградської області від 24.02.2011року (а.с.46-53; т.4), оскаржує ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011року в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимоги наступних кредиторів:

- ТОВ "Компанія з управління активами "Сприяння";

- ТОВ "Компанія з управління активами "Сприяння" яка здійснює управління активами пайового венчурного інвестиційного фонду "МЕГАСТРОЙ";

- ПП "Мерида";

- ТОВ "Компанія Роса";

-ПП "Грановіт";

- ТОВ "Грантрейд";

- ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5";

- ТОВ "Созидатель-1";

- ПП "Будівельна основа";

- ПП "Юліус";

- ПП "Автомир";

-ПП "Терра 2011" ( а.с.73-79; т.5 копій матеріалів справи).

При цьому ні скаржник, ні представник арбітражного керуючого Бахтіна В.В. не спростовують будь-якими доказами в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України факт своєчасного, в межах строків, регламентованих ч.1 ст.14 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, звернення до господарського суду Кіровоградської області вище зазначених кредиторів . Крім цього, своєчасне звернення вказаних кредиторів з заявами до господарського суду з грошовими вимогами до боржника підтверджуються доказами по справі (штампом вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду на 1му аркуші заяв ксерокопіями поштових конвертів, тощо ( а.с.110,123,113,130; т.1; а.с.11, 38, 41, 51, 64, 82, 104, 112,125; т.20).

Докази визнання недійсними розірваними в встановленому законом порядку договорів, якими обґрунтовуються грошові вимоги зазначених вище кредиторів, включення вимог яких до реєстру оскаржується скаржником, відсутні в наданих матеріалах справи, не надавались ні учасниками процесу, ні скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України. Факт відсутності таких доказів визнається представником скаржника в суді апеляційної інстанції в ході наданих пояснень в судовому засіданні 15.09.2011року, також зазначене підтверджується залученим до матеріалів справи копіями рішень, постанов судів апеляційної та касаційної інстанції які підтверджують, що скаржнику, як позивачу, було відмовлено в задоволені позовів, в межах позовних проваджень, про визнання недійсним договорів, на яких ґрунтуються грошові вимоги, укладених боржником, з вищевказаним кредитором, вимоги яких є предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ ( а.с.1-56; т.5 копій матеріалів справи; а.с.89-150; т.4 копій матеріалів справи).

Зазначені судові рішення, постанови судів апеляційної та касаційної інстанції набули законної сили ( ст.115 ГПК України), докази протилежного відсутні, скаржником відповідно до ст.33 ГПК України не надані, отже, такі судові рішення, постанови підлягають оцінці апеляційним господарським судом в сукупності на підставі ст.43 ГПК України, керуючись законом.

За цих обставин не приймаються доводи скаржника та представника арбітражного керуючого, про те, що договори, на яких ґрунтуються оспорюванні скаржником кредиторські вимоги є фіктивними, або удаваними правочинами за своєю суттю; крім цього, доводи скаржника про те, що господарським судом не вжито усіх заходів щодо реалізації прав суду, передбачених ст.83 ГПК України, зокрема, щодо визнання недійсним угод, на яких ґрунтуються грошові вимоги, при розгляді грошових вимог, не приймаються, оскільки у справах про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства на підставах, передбачених ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зокрема, ст.17 цього Закону, а інші угоди підлягають визнанню недійсними в порядку позовного провадження, оскільки ст.4-1 ГПК України визначає два вида порядку розгляду господарських справ: в межах позовного провадження та в межах провадження з розгляду справ про банкрутство відповідно до вимог ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарським судом обґрунтовано відмовлено скаржнику в задоволенні клопотання про визнання угод на яких ґрунтуються кредиторські оспорюванні кредиторські вимоги недійсними в порядку ст.83 ГПК України.

Докази виконання грошових зобов’язань за укладеним боржником договорами з вищевказаними кредиторами, кредиторські вимоги яких оспорюються скаржником, також відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін, учасниками процесу в ході розгляду справи судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України, зазначені кредиторські вимоги повністю визнані боржником, що підтверджується наданими в судовому засіданні 15.09.2011року представником боржника поясненнями, матеріалами справи ( а.с. 120; т. 3 ).

Щодо грошових вимог до боржника ТОВ” Компанія з управління активами "Сприяння” м. Кіровоград ( а.с.123-129; т.1 копій матеріалів), то зазначені грошові вимоги підтверджуються договором №4-Б від 01.04.2010року, відповідно до предмету якого боржник придбав два простих векселі серії АА№0137161, серії АА№0851164 на суму 5млн.грн..,1170000грн.(відповідно) ( а.с.122-127; т.1 копії матеріалів справи).

Згідно з п.п.1.2,1.3 р.1,договору № 4-Б загальна вартість зазначених векселів становить 6170000грн., яка підлягає оплаті ”покупцем” ( він же боржник у справі) на користь ТОВ ” Компанія з управління активами "Сприяння” м. Кіровоград, а “продавець” зобов’язався передати у власність “покупцю” вищевказані векселі за актом прийому-передачи . При цьому строк виконання зобов’язань “покупцем” по оплаті умовами договору визначений днем підписання договору –01.04.2010року, а векселі виступають предметом купівлі-продажу.

Актами прийому-передачі векселів від 01.04.2010року підписаними обома сторонами, засвідченими печатками обох сторін за договором №4-Б, підтверджується, що зобов’язання “продавця” щодо передачі вищенаведених векселів виконано в повному обсязі, ”продавець” прийняв зазначені векселі без будь-яких зауважень. Натомість докази, підтверджуючі виконання боржником зобов’язань за договором №4-Б відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін, як вже зазначалось вище, судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525,526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевказане, факт відсутності доказів визнання недійсним договору, факт передачі векселів за актом прийому-передачі, господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що вищевказані грошові вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в сумі 6170000грн., відносяться до 4 черги задоволення згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.31 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а строк виконання зобов’язання за договором №4-Б є таким, що настав в силу ч.1 ст.14 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 5.2 р.5 договору №4-Б сторони передбачили майнову відповідальність ”покупця” у виді сплати штрафу за несвоєчасну оплату векселів –в розмірі 30% від загальної вартості ( ціни) простих векселів, що є предметом купівлі-продажу.

Отже, оскільки зобов’язання за договором №4-Б в повному обсязі та своєчасно “покупцем” не виконані, докази протилежного відсутні, господарським судом обґрунтовано визнано грошові вимоги в частині вимог про сплату 1851000грн. штрафу та віднесено ці вимоги до 6-ї черги задоволення згідно зі ст.31 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Доводи скаржника та представника арбітражного керуючого Бахтіна В.В. , що векселі на огляд суду не надавались до справи не залучались не приймаються, оскільки як вже зазначалось векселі є в даних правовідносинах предметом купівлі-продажу, переданими за оформленими актами прийому-передачи.

Щодо грошових вимог ТОВ "Компанія з управління активами "Сприяння" яка здійснює управління активами пайового венчурного інвестиційного фонду "МЕГАСТРОЙ" до боржника на суму 11385369 грн. 59 коп. то слід зазначити наступне.

Зазначені грошові вимоги ґрунтуються на наступних цивільно-правових угодах.

26.05.08р. між ТОВ “Компанія з управління активами “Сприяння”, ВАТ “Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5” та ВАТ “Кіровоградсъкий кар'єр” укладено договір поруки №26/05-08. За умовами даного договору ВАТ”Кіровоградсъкий кар'єр” зобов'язався перед ТОВ «КУА «Сприяння»відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ВАТ «КБМУ №5»зобов'язань, що виникають на підставі договору фінансового кредиту (позики) №2/05-08 від 26.05.08р. ( а.с.136-141;т.1).

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) Позичальником зобов'язання, забезпеченого цим Договором, Поручитель і Позичальник відповідають перед Позикодавцем як солідарні боржники, тобто Позикодавець має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання по договору фінансового кредиту (позики) №2/05-08 від 26.05.08р., як від Позичальника, так і від Поручителя, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

26 травня 2008 року між ТОВ “Компанія з управління активами “Сприяння” та ВАТ”Кіровоградське будівельно - монтажне управління №5” укладено договір фінансового кредиту (позики) №2/05-08. За умовами даного договору, за рахунок активів ПВІФ «Мегастрой», ТОВ «КУА «Сприяння»надало ВАТ «КБМУ №5»в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти в сумі 2594000,00 грн.

Пунктом 1.1.3 договору було визначено термін остаточного повернення кредиту 25.05.10р.; станом на 25.05.10р. залишок заборгованості ВАТ “Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5” перед ТОВ "Компанія з управління активами "Сприяння" (ПВІФ«Мегастрой») становить 1 347 400,00 гри. і 137 969,59 грн. відсотків.(а.с.2;т.2).

Докази виконання зобов’язань як ”поручителем” за договором поруки, так і “позичальника” в особі ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" в сумі 1485369грн. 59 коп., із яких 137969 грн. 59 коп. відсотки відсутні, не надавались сторонами судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією...

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов 'язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність Мучителя.

Частиною 1 ст. 626 встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов 'язків.

Договір є обов 'язковим до виконання сторонами, що регламентовано ст. 629 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом зазначено в ст. 525 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов “язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією...

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок про включення зазначених грошових вимог на суму 1485369 грн. 59 коп. до реєстру вимог кредиторів, віднесено їх до 4-ї черги задоволення згідно з ч.1 ст.31 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Щодо посилань скаржника, представника арбітражного керуючого на порушення господарським судом ст.559 ЦК України, на припинення поруки, то ці договори не приймаються в силу ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки п.4.1 договору поруки ( а.с.143; т.1 копій матеріалів справи) передбачено, що договір поруки, припиняється, зокрема, після виконання усіх зобов’язань по договору фінансового кредиту №2/05-08 від 26.05.2008року, а згідно з п.5.1 договору поруки останній діє до певного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Крім цього, 25.12.2009року між Боржником та Кредитором укладено договір купівлі -продажу цінних паперів (облігацій). За умовами даного договору ВАТ «Кіровоградський кар'єр»зобов’язалося передати у власність Пайового венчурного інвестиційного фондом “Мегастрой” недиверсифікованого виду закритого типу, управління активами якого здійснює ТОВ «Компанія з управління активами “Сприяння” цінні папери, а саме: випуск іменних цільових забезпечених облігацій в бездокументарній формі, емітентом яких є ВАТ “Кіровоградський кар'єр”, а ТОВ “КУА “Сприяння” зобов'язалося сплатити вартість отриманих цінних паперів. Пунктом 1.3 договору визначено, що загальна вартість облігацій становить 9 900 000,00 грн.(а.с.148-150; т.1 копій матеріалів справи).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що право власності на цінні папери переходить до ТОВ «Компанія з управління активами “Сприяння” з моменту їх зарахування на рахунок у цінних паперах №007001 відкритий ПВІФ “Мегастрой” у зберігача ТОВ “Фондова компанія “Депозит Гарант”. Цінні папери було зараховано на рахунок фонду, що підтверджується випискою з про стан рахунку цінних паперах № 007001 від 26.05.2010р. ( а.с.1; т.2 копій матеріалів справи).

Вартість цінних паперів була сплачена ТОВ «Компанія з управління активами “Сприяння” на користь ВАТ “Кіровоградський кар'єр” у повному в сумі 9 900 000 грн., за платіжними дорученнями № 4-15 від 29.12.09р. , що визнається боржником, не спростовується жодним доказом по справі, наданим сторонами, у відповідності до ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Умовами випуску облігацій та пунктом 1.2.6 договору визначено строк погашення облігації: дата початку погашення - 01.05.2012 р., дата закінчення погашення - 30.04.2013р., керуючись положенням п. 15 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, строк виконання зобов’язання Боржника, щодо погашення облігацій є таким, що наступив( а.с.148-149; т.1).

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” облігація -

цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Оскільки, докази виконання зобов’язань боржника по вищевказаним цинним паперам відсутні, то господарським судом Кіровоградської області зроблений правильний висновок щодо визнання грошових вимог до боржника в сумі 9900000грн. та віднесено їх до 4 черги задоволення ( ст.31 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Щодо грошових вимог ПП "Мерида" м.Кіровоград до боржника, то слід зазначити наступне.

05 листопада 2009 року між кредитором та ТОВ “Промтехресурс” м.Кіровоград було укладено Договір уступки вимоги, у відповідності до якого ТОВ «Промтехресурс»передало, а кредитор отримав право вимоги виконання боржником зобов'язань за договорами, які були укладені між ТОВ "Промтехресурс»та боржником, а саме:

- по договору № 09-02/2007 від 09.02.2007 року на суму 12 122 330,39 грн.;

- по договору від 01.06.2008 року на суму 386 476,44 грн.. Всього: 12 508 806,83 грн. ( дванадцять мільйонів п'ятсот вісім тисяч вісімсот шість грн. 83 коп.).( а.с.17-19; т.2)

Договором уступки вимоги було передбачено, що ТОВ «Промтехресурс»гарантує дійсність переданої ПП «Мерида»вимоги в сумі, яка визначена п. 1.1. цього Договору і підтверджує її первинними документами: договором № 09-02/2007 від 09.02.2007 p., договором від 01.06.2008р., накладними № 122 від 31.05.2007 p., № 150 від 30.06.07Р., № 178 від 31.07.07р., № 265 від 25.10.07р., № 266 від 26.10.07р., № 204 від 03.09.07р., №31 від 29.02.08р., № 58 від 27.03.08р., № 59 від 27.03.08р., № 60 від 28.03.08р.. На виконання вимог п. 2.1.1 договору уступки вимоги ТОВ «Промтехресурс»повідомило боржника про уступку права вимоги за цим договором з зазначенням в повідомленні реквізитів кредитора і відомостей про обсяг уступлених вимог. Також новому кредитору були передані всі документи, що підтверджують права вимоги, що є предметом цього договору.( а.с.19-37; т.2).

У відповідності до ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України регламентовано, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, факт відсутності доказів виконання зобов’язань боржником, господарським судом обґрунтовано включено грошові вимоги ПП”Мерида” до реєстру вимог кредиторів в сумі 12508806 грн. 83 коп. та віднесено їх до 4 черги задоволення.

Щодо грошових вимог ПП”Грановіт” до боржника на суму 29882 грн. 13 коп. , які виникли в зв”язку з невиконанням боржником своїх зобов’язань за договором №25-08/09, то слід зазначити наступне.

25 серпня 2009 року між кредитором і боржником було укладено договір поставки № 25-08/09, за умовами якого кредитор зобов'язався поставити, а боржник - прийняти і оплатити товар. Умовами договору було передбачено, що кредитор поставляє товар в номенклатурі, кількості і якості і за цінами зазначеними в специфікаціях, що являються невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 2.6. договору сторони визначили, що товар вважається прийнятим за якістю в момент підписання уповноваженим представником боржника накладної на поставку товару. Загальна сума договору -23 011,00 грн.. Розрахунок за товар повинен був бути здійсненим протягом 10-ти днів з моменту отримання товару ( п.3.4 договору) (а.с.47-49; т.2 копії матеріалів справи).

На виконання умов даного договору поставки, 31 серпня.2009 року по накладній № 4 боржнику було передано товар на загальну суму 23 011,63грн.( а.с.80; т.2). Боржником було проведено лише часткову проплату за отриманий товар в сумі 4 635,00 грн., що визнається боржником. Залишок заборгованості становить 18376грн.63 коп.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки боржник не здійснив оплату вартості поставленого товару за договором №25-08/09 в повному обсязі ( сплачено було лише частково 4635 грн.) та в строк, визначений умовами договору поставки, докази протилежного відсутні, сторонами, учасниками процесу відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України не надавались такі докази судам обох інстанцій при розгляді справи, то вимоги ПП”Грановіт” в сумі 18376 грн. 63 коп. було визнано обґрунтовано, включено їх до реєстру вимог кредиторів, віднесено до 4 черги задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою( штрафом, пенею).

Пунктом 6.3 договору поставки №25-08/09 сторони передбачили майнову відповідальність ”покупця” за несвоєчасну оплату поставленої продукції у виді оплати штрафу в розмірі 50% вартості поставленого товару.

Оскільки факт прострочки в оплаті мав місце, докази оплати товару в повному обсязі відсутні, то господарським судом обґрунтовано визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПП”Грановіт” до боржника в сумі 11505 грн. 50 коп. штрафу та ці вимоги віднесено до 6-ї черги задоволення.

Щодо кредиторських вимог ТОВ” "Грантрейд" м.Кіровоград , то слід зазначити наступне.

05 березня 2009 року між кредитором і боржником було укладено договір, за умовами якого кредитор зобов'язався поставити продукцію, а боржник - прийняти і оплатити її. Якісні і кількісні характеристики продукції, строки поставки за вказаним договором визначались в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. У відповідності до п. 5.1. договору поставка товару згідно специфікації № 1 на суму_7101141грн.23 коп. ( в т. ч. 1 183 523,54 грн. ПДВ) повинна була здійснюватись до 15 березня 2009року. Боржник повинен був здійснити розрахунок за поставлену продукцію протягом трьох днів після поставки продукції визначеної в специфікації № 1( п.6.2 договору). Пунктом 10.1. договору визначено, що загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим договором, визначається у розмірі 7 101 141,23 грн. в т. ч. 1 183 523,54 грн. ПДВ. Приймання поставленого Постачальником товару здійснюється представниками сторін на підставі накладної, яка підписується уповноваженими представниками сторін. ( п. 7.1. договору).( а.с.58-61; т.2)

На виконання умов договору, 12 березня 2009 року, у відповідності до Накладної № 743 кредитором було передано боржнику товар на загальну суму 7 101 141,23 грн.. Товар отримав представник ОСОБА_8 за довіреністю № 11 від 10.03.2009 року. Вказану суму за поставлений товар боржник повинен був сплатити протягом трьох днів після поставки продукції, тобто до 16 березня 2009 року. ( п.6.2 договору)( а.с.62-63;т.2).

Докази оплати боржником 7101141 грн. 23 коп. відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін, жодним учасником процесу відповідно до ст.33 ГПК України.

У відповідності до п. 8.4. договору у випадку відмови боржника
від прийняття продукції або несвоєчасної оплати отриманої продукції
боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 30% від вартості продукції, що
визначена в п. 10.1. даного договору.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою( штрафом, пенею).

Враховуючи факт відсутності доказів здійснення боржником повної та своєчасної оплати за договором поставки, господарським судом Кіровоградської області зроблено правильний висновок щодо визнання грошових вимог до боржника в сумі 7101141грн. 23 коп. з віднесенням їх до 4 черги задоволення та в сумі 2130342 грн. 36 коп. штрафу з віднесенням їх до 6-ї черги задоволення ( ст.31 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Щодо вимог ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" до боржника на суму 6619831грн., то господарським судом зазначені вимоги обґрунтовано включено до реєстру вимог, виходячи з наступних підстав.

01.02.09р. між ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" та ВАТ «Кіровоградський кар’єр»укладено договір поруки № 26/05-08. За умовами даного договору ВАТ «Кіровоградський кар’єр» зобов’язався перед ВАТ «КБМУ №5»відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ПП «Юліус»зобов’язань, що випливають з договору поставки від 01.02.09р.( а.с.69-71; т.2).

За договором поставки ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" поставило ПП «Юліус» товар на загальну суму 7 000587,46 грн., що підтверджено накладною №4 від 10.02.09р. Зобов’язання, щодо здійснення розрахунку виникло у ПП «Юліус»13.02.09р. ( пункт 3.3 договору). ПП “Юліус” частково перерахувало ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" 1454 485 грн. Інших оплат ПП «Юліус»здійснено не було, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 6 619 831 грн.( а.с.72-75; т.2).

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання та/або
неналежного виконання) ПП «Юліус»зобов'язання, забезпеченого цим Договором, ВАТ
«Кіровоградський кар»єр»і ПП «Юліус»відповідають перед ВАТ «КБМУ №5»як солідарні
боржники, тобто Постачальник має право на власний розсуд зажадати виконання
зобов'язання по договору поставки від 01.02.09р., як від Покупця, так і від Поручителя, як в
повному обсязі, так і в частині боргу.

Крім того, на виконання п. 3.1 договору поруки ВAT «КБМУ №5»повідомило ВАТ «Кіровоградський кар»єр»про невиконання ПП «Юліус»зобов»язання по договору поставки від 01.02.09р., а також заявило вимогу про сплату заборгованості за поставлений ПП «Юліус»товар в сумі 6 619 831грн. ( а.с.76,т.2).

Докази повернення кредитору поставленої продукції або оплати вартості поставленої продукції в повному обсязі боржником не надано, отже, господарським судом обґрунтовано визнано та включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги на суму боргу –6619831грн., віднесено їх до 4 черги задоволення ( ст.31 ЗУ“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги ТОВ”Созидатель-1” до боржника на суму 5931220грн. 55 коп. ґрунтуються на наступних цивільно-правових угодах.

02 лютого 2009 року між ТОВ “Созидатель-1” та ВАТ “Кіровоградський кар'єр” було укладено договір поруки, за умовами якого ВАТ “Кіровоградський кар'єр” поручився перед ТОВ “Созидатель-1” за виконання ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5” в повному обсязі зобов'язань, що випливають з договору поставки від 02.02.2009року.( а.с.87-88; т.2 копії матеріалів справи).

У відповідності до договору поставки від 02.02.2009р. ТОВ “Созидатель-1”( а.с.89-92; т.2 копії матеріалів справи) передало ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" товар згідно накладної № 1 від 10.02.2009 року на загальну суму 5 000 455,86 грн. ( а.с.92; т.2). Сплатити вказану суму за отриманий товар ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»повинно було до 14.02.2009р.. ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»було здійснено часткову проплату в розмірі 2 379 403,86 грн.. Залишок суми боргу в розмірі 2 621 052,00 грн. “покупець” не сплатив.

Пунктом 2 договору поруки від 02.02.2009 року було передбачено, що в разі порушення ( невиконання та/або неналежного виконання) ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»зобов'язання, забезпеченого цим договором, ВАТ "Кіровоградський кар'єр" і ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»відповідають перед ТОВ «Созидатель-1»як солідарні боржники, тобто ТОВ “Созидатедь-1” має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за договором поруки, як від ВАТ"Кіровоградське БМУ № 5»так і від ВАТ «Кіровоградський кар'єр", як в повному обсязі і в частині боргу.

На виконання вимог п. 4 договору поруки ТОВ «Созидатель-1»письмово повідомило ВАТ «Кіровоградський кар'єр" про невиконання ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»своїх зобов'язань за договором поставки від 02.02.2009р. та заявило вимогу до боржника про сплату заборгованості за переданий ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»товар в сумі 2621052 грн.00коп. Однак, ВАТ «Кіровоградський кар'єр" як поручителем не сплачена вказана сума коштів ( а.с.99; т.2 копії матеріалів справи).

01 липня 2009 року між ТОВ «Созидатель-1»та ВАТ «Кіровоградський кар'єр" укладено договір поруки, у відповідності до якого ВАТ «Кіровоградський кар'єр" поручився перед ТОВ «Созидатель-1»за виконання ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»в повному обсязі зобов'язань, що випливають з договору купівлі-продажу від 01.07.2009р. у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 01.07.2009р. ТОВ «Созидатель-1»передало у власність ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»товарно-матеріальні цінності промислового призначення на загальну суму 3 307 283,26, що підтверджується накладною № 4 від 31.07.2009р. Зазначену суму за отриманий товар ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5" повинно було сплатити ТОВ «Созидатель-1»на протязі 3-х днів з моменту отримання товару, однак лише в грудні 2009 року ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»здійснило часткову проплату заборгованості в сумі 115,00 грн.. В результаті чого заборгованість склала 3 307 168,55 грн. ( а.с.93-98; т.2 копії матеріалів справи).

Пунктом 2 договору поруки було передбачено, що у разі порушення ( невиконання
та/або неналежного виконання) ВАТ «Кіровоградське БМУ № 5»зобов'язання,
забезпеченого цим договором, ВАТ "Кіровоградський кар'єр" і ВАТ «Кіровоградське БМУ
№ 5»відповідають перед ТОВ «Созидатель-1»як солідарні боржники, тобто ТОВ
«Созидатель-1»має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за
договором купівлі-продажу, як від ВАТ "Кіровоградське БМУ № 5», так і від ВАТ
«Кіровоградський кар'єр", як в повному обсязі, так і в частині боргу. Також, ТОВ
«Созидатель-1»повідомило ВАТ «Кіровоградський кар'єр" про невиконання ВАТ
«Кіровоградське БМУ № 5»своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу та заявило
вимогу про сплату заборгованості в сумі 3 307 168,55 грн.. ( а.с. 99; т.2 копії матеріалів справи).

28 вересня 2009 року між Кредитором та Боржником було укладено Договір про надання послуг № 1 у відповідності до якого Боржник доручив, а Кредитор взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт по заміні технологічного обладнання дробарно-сортувального заводу ВАТ «Кіровоградський кар'єр". Умовами договору було передбачено, що щомісячна оплата за надані послуги здійснюється Боржником на протязі п'яти банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний місяць. Так, сторонами було підписано Акт прийому-передачі робіт № 2 від 06.10.2009р., згідно якого Кредитором були виконані роботи, на загальну суму 3 000,00 грн., які так і не були сплачені Боржником. ( а.с.100-103; т.2 копії матеріалів справи).

Докази належного виконання зобов’язань боржника за вищевказаними угодами відсутні, не надавались боржником, сторонами, жодним учасником судового процесу судам обох інстанцій відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися ,зокрема, порукою.

Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами1,2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання скаржника, представника арбітражного керуючого Бахтіна В.В., на порушення господарським судом вимог ст.559 ЦК України не приймаються, оскільки згідно з умовами договору поруки від 01.02.2009року від 01.07.2009року , б/н, порука за цими договорами припиняється, зокрема, після виконання всіх зобов’язань за договорами купівлі-продажу ( п.10 договору поруки) та згідно з п.11 цього договору останній діє до повного виконання взятих на себе сторонами зобов’язань ( а.с.93-94; т.2).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом Кіровоградської області зроблено правильний висновок щодо включення кредиторських вимог ТОВ ”Созидатель-1” на суму 5931220грн. 55 коп. до реєстру вимог кредиторів та їх віднесено до 4-ї черги задоволення ( ст.31 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Кредиторські вимоги ПП ”Будівельна основа” м. Кіровоград на суму 534766 грн. 74 коп. також обґрунтовано було включено до реєстру вимог кредиторів боржника з урахуванням наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2008року по накладній №45 боржник отримав від ПП ”Будівельна основа” товар на загальну суму 626160грн., по довіреності від 01.08.2008року; з урахуванням частково здійсненої оплати на суму 91393 грн. 26 коп. виникла заборгованість боржника перед ПП ”Будівельна основа” в сумі 534766грн.74 коп., яка до теперішнього часу не сплачена, часткова оплата визнана боржником, не спростовується жодним доказом по справі відповідно до ст.33 ГПК України будь-яким із учасників процесу; факт поставки підтверджується накладною від 29.08.2008р. №45, листом –вимогою від 18.12.2009року про оплату заборгованості в сумі 534766грн.74 коп. заявлено кредитором вимогу про сплату ( а.с.110-111; т.2 копії матеріалів справи).

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати , зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання певних правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 ст.11 ЦК України регламентовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, таким чином, діями сторін по оформленню накладної на відвантаження продукції, прийняттям останньої боржником без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленої продукції, частковою оплатою поставленої продукції підтверджується, що між зазначеним кредитором та боржником виникли правовідносини, які регулюються параграфом 1,3 глави 54 ЦК України – правовідносини поставки.

Згідно з ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи факт заявлення вимоги про оплату в листі від 18.12.2009р. ( а.с.111; т.2 копії матеріалів справи), а також вимоги ч.15 ст.11 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк виконання зобов’язань боржника перед кредитором по оплаті 534766 грн. 74 коп. є таким, що настав.

Оскільки докази виконання зобов’язань боржника по оплаті 534766 грн. 74 коп. відсутні, не надавались жодною із сторін по справі, арбітражним керуючим, відсутні правові підстави щодо невизнання зазначених грошових вимог; отже, господарським судом обґрунтовано включено зазначену суму грошових вимог до реєстру з віднесенням їх до 4-ї черги задоволення згідно з вимогами ст.31 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Щодо кредиторських вимог до боржника на суму 5000393грн. 73 коп., заявлених ПП”Юліус”, то колегія суддів зазначає наступне.

01.02.09р. між ПП”Юліус”, ВАТ”Кіровоградський кар”єр” та ТОВ”Созидатель-1” укладено договір поруки ( а.с.117-118; т.2 копії матеріалів справи). За умовами даного договору ВАТ “Кіровоградський кар’єр” зобов’язався перед ПП «Юліус»відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ “Созидатель-1” зобов’язань, що виникають з договору поставки від 01.02.09р., укладеного між: ТОВ «Созидатель-1»та ПП «Юліус». ( а.с.117-120; т.2 копії матеріалів справи).

За договором поставки ПП «Юліус»поставило ТОВ “Созидатель-1” товар на загальну суму 5 000393,73 грн., що підтверджено накладною № 2 від 10.02.09р. Зобов’язання, щодо здійснення розрахунку виникло у ТОВ “Созидатель-1” 13.02.09р.( п.33 р.3 договору поставки)( а.с.122-123; т.2 копії матеріалів справи). ПП “Юліус” в порушення умов договору, зобов’язання щодо сплати коштів в сумі 5 000 393, 73 грн. було не виконано.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) ТОВ “Созидатель-1” зобов'язання, забезпеченого цим Договором, ВАТ “Кіровоградський кар”єр” і ТОВ “Созидатель-1” відповідають перед ПП «Юліус»як солідарні боржники, тобто “Постачальник” має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання по договору поставки від 01.02.09р., як від “Покупця”, так і від “Поручителя”, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Крім того, на виконання п. 3.1 договору поруки ПП «Юліус»повідомило ВАТ “Кіровоградський кар»єр” про невиконання ТОВ “Созидатель-1” зобов’язання по договору поставки від 01.02.09р., а також; заявило вимогу про сплату заборгованості за поставлений ТОВ “Созидатель-1” товар в сумі 5 000 393,73 грн. ( а.с.124; т.2 копії матеріалів справи).

Докази оплати 5000393 грн.73коп. як за договором поставки та і внаслідок невиконання зобов’язань ТОВ”Созидатель-1”, боржником за договором поруки відсутні, не надавались жодною із сторін , учасникам процесу, арбітражним керуючим в ході розгляду справи судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечується, зокрема, порукою.

У відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1,2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що докази виконання зобов’язань як за договором поставки відсутні, зобов’язання ТОВ”Созидатель-1” по повній та своєчасній оплаті не виконано належним чином, що не спростовується жодним доказом по справі відповідно до ст.33 ГПК України в ході розгляду справи в судах обох інстанцій, то господарським судом обґрунтовано включено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПП”Юліус” до боржника в сумі 5000393 грн. 73коп. та їх віднесено до 4-ї черги задоволення.

Посилання скаржника, представника арбітражного керуючого на порушення господарським судом ст.559 ЦК України не приймаються в силу ч.4 цієї статті та в силу умов, викладених в п.4.1, п.5.1 договору поруки ( а.с.118; т.2 копії матеріалів справи).

Щодо кредиторських вимог ПП”Автомир” до боржника на суму 502307 грн. 02 коп., то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2006року між боржником та ПП”Автомир” було укладено договір про надання автотранспортних послуг №3/06, на підставі якого боржник доручив, а кредитор взяв на себе зобов'язання надання транспортних послуг передбачених договором. Умовами Договору було передбачено надання кредитором боржнику автотранспорту та механізмів заправлених ПММ, в справному стані, а боржник повинен був своєчасно здійснювати оплату за надані послуги( розділ 2,3 договору). Пунктом розділу 4 Договору передбачалося за фактом надання послуг підписання кредитором та боржником Акту прийому-передачі автотранспортних послуг. Термін дії Договору - до 31.12.2009 року( а.с.133-134;т.2 копії матеріалів справи).

На виконання умов договору, 30 вересня 2008 року кредитором та
боржником було підписано Акт № 166 прийому-сдачі виконаних робіт по
договору № 3/06-2006 від 05.01.2006 року, у відповідності до якого кредитор
надав боржнику авто послуги на загальну суму 253 293,80 грн. Боржником
було здійснено часткову проплату в розмірі 49 580,00 грн., що визнається останнім, не спростовано жодним доказом. Отже, за даним
договором заборгованість боржника перед кредитором складає 203713,80 грн. Зазначена сума боргу не сплачена боржником на дату подачі заяви про
визнання грошових вимог ( а.с.134; т. 2 копії матеріалів справи).

01 квітня 2009 року між ПП”Автомир” та боржником було укладено
Договір про надання автотранспортних послуг, згідно якого кредитор
надавав боржнику автотранспорт та механізми в справному стані, а боржник
повинен був своєчасно здійснювати проплату за надані послуги.( а.с.135-136; т.2 копії матеріалів справи). В результаті надання автотранспортних послуг, між кредитором та боржником були підписані акти прийому-сдачі виконаних робіт до договору від
01.04.2009 року:

- № 122 від 30.11.2009 року на суму 6 584,75 грн.;

- № 130 від 31.12.2009р. на суму 6 906,79 грн.;, ;

-№ 19 від 31.03.2010 р. - на суму 420,00 грн..( а.с.138-139; т. 2 копії матеріалів справи). Отже, за договором про надання автотранспортних послуг від 01.04.2009 року кредитором були надані автопослуги боржнику на загальну суму 13 911,54 грн., а боржником
була здійснена часткова проплата в розмірі 2 633,81 грн.., що визнається останнім, не спостовується жодним доказом в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України. Таким чином , за даним
договором заборгованість боржника перед кредитором складає 11277,73
грн.

Відповідно до статей 525,526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки докази оплати наданих послуг відсутні, факт надання останніх ПП”Автомир” підтверджено підписаними в 2-х сторонньому порядку актами виконаних робіт без будь –яких зауважень щодо якості , вартості, кількості, виду робіт, то відсутні правові підстави щодо відмови ПП”Автомир” в включенні зазначених грошових вимог на суму 203713 грн. 80 коп. та 11277 грн. 73 коп., що виникли із вищенаведених договорів до реєстру вимог кредиторів до боржника.

Отже, зазначені вимоги обґрунтовано включені до реєстру та їх віднесено до 4-ї черги задоволення.

17 серпня 2009 року між кредитором та боржником було укладено
Договір оренди транспортних засобів ( а.с.140-144; т.2 копії матеріалів справи), у відповідності до якого кредитор передав боржнику в строкове, платне користування автотранспорт та механізми.( ст.1 договору).Боржник в свою чергу зобов'язався прийняти названі автомобілі та використовувати їх для виконання своєї господарської діяльності, а також
сплачувати кредитору орендну плату( ст.2 договору). У відповідності до Акту
приймання передачі від 17.08.2009 року кредитор передав ( а.с.144; т.2), а боржник
отримав в оренду автомобільний транспорт та механізми в кількості 6-ти
штук. Умовами Договору оренди було передбачено фіксування розміру
орендної плати в актах виконаних робіт. Орендну плату боржник мусив
перераховувати на поточний рахунок кредитора протягом 5-ти днів з
моменту підписання акту приймання передавання виконаних робіт ( п.2.1 договору оренди).

На виконання умов Договору оренди між сторонами були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт:

- № 90 від 30.09.2009р. - на суму 20 666,60 грн.;

- № 91 від 30.09.2009р. - на суму 56 160,00 грн.;

- № 92 від 30.09.2009р. - на суму 20 666,80 грн.;

- № ЮЗ від 30.10.2009р. - на суму 10322,60 грн.;

- № 105 від 30.10.2009 р. - на суму 27 174,40 грн.;

- № 106 від 30.10.2009р. - на суму 9 677,60 грн.;

-№ 125 від 30.11.2009 р.- на суму 21 333,40 грн.;

-№ 126 від 30.11.2009р.-на суму 56 160,00 грн.;

- № 127 від ЗО. 11.2009 р. - на суму 20 666,80 грн.;

- -№ 132 від 31.12.2009р.-на суму 5 600,00 грн.;

-№ 133 від 31.12.2009р. - на суму 5 760,00 грн.( а.с.145-150; т.2 копії матеріалів справи).

Отже, за оренду автомобільного транспорту кредитора боржник повинен був сплати орендну плату на загальну суму 254 188,20грн.. Боржником була здійснена часткова сплата в розмірі 47 212,18 грн., та заборгованість боржника перед
кредитором за вказаним договором склала 206 976,02 грн., яку не було
сплачено.

Згідно з ч.1 чт.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1,2 ст.762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Оскільки докази виконання зобов’язань боржником по повній та своєчасній оплаті орендної плати відсутні, господарським судом обґрунтовано включено до реєстру вимоги кредиторів вимоги ПП ”Автомир” до боржника на суму 206976 грн. 02 коп., які виникли із договору оренди транспорту від 17.08.2009року; та зазначені вимоги віднесено до 4-ї черги задоволення.

Між кредитором та боржником за період з 21 липня 2009 року по 14 січня 2010 року виключно склались правовідносини поставки, згідно яких боржник отримав від кредитора паливно-мастильні матеріали на загальну суму 37 977,10 грн., що підтверджується накладними:

- № б від 21.07.2009р. - на суму 12 278,00 грн.;

- № 7 від 03.08.2009р. - 23 476,25 грн.;

- № 10 від 29.10.2009р. - 44,85 грн.;

- № 11 від 06.11.2009 р.-1008,00 грн.;

№ 1 від 14.01.2010року –1170 грн. 00 коп. ( а.с. 1-3; т.3 копій матеріалів справи). Боржник повинен був сплатити зазначену суму за отриманий товар на протязі 10 –ти днів з його отримання згідно з вимогою від 03.03.2010р.( а.с.4; т.3 копії матеріалів справи), але кошти отримані були лише частково в сумі 28 997,30 грн; отже, сума заборгованості становить 8 979,80грн.

Отже, таким чином, діями сторін по оформленню накладної на відвантаження продукції, прийняттям останньої боржником без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленої продукції, частковою оплатою поставленої продукції між зазначеним кредитором та боржником виникли правовідносини, які регулюються параграфом 1,3 глави 54 ЦК України – правовідносини поставки.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати, виконання боржником своїх зобов’язань по повній оплаті поставленої по вищевказаним накладним продукції господарський суд Кіровоградської області дійшов до правильного висновку про включення до реєстру вимог кредиторів боржника сума боргу 8979 грн. 80 коп. з віднесенням її до 4 черги задоволення.

Також, як свідчать матеріали справи між кредитором та боржником було досягнуто домовленості щодо продажу боржником кредитору паливно-мастильних матеріалів, в кількості та за ціною, які будуть визначені в накладній на отримання товару. 31 серпня 2009 року було підписано накладну № 29, згідно якої боржник передав, а кредитор отримав товар загальну суму 120 028,20 грн.( а.с.5; т. 3 копії матеріалів справи). Кредитором за вказаною накладною № 29 від 31.08.2009 року було помилково надмірно сплачено 71 359,67 грн.( а.с.6-23; т.3 копії матеріалів справи). Тобто, крім суми 120 028,20 грн., на яку кредитором було отримано товар від боржника" кредитором всього було перераховано боржнику 191 387,87 грн.. Зазначене підтверджується виписками банку про рух коштів.( а.с. 6-23; т.3 копії матеріалів справи).

Доказів повернення (перерахування) надмірно сплачених грошових коштів в сумі 71359 грн. 67 коп. боржником не надано, як і не надавались такі докази ні арбітражним керуючим, ні іншими учасниками процесу судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України; за цих обставин, враховуючи вимоги вищенаведених цивільно-правових норм ( ст.174 ГК України, ст.ст.11,526,525,712 ЦК України) та вимог ст.1212 ЦК України господарський суд дійшов до правильного висновку щодо визнання грошових вимог в сумі 71359грн. 67 коп. та віднесення їх до 4-ї черги задоволення.

Щодо кредиторських вимог ПП”Терра 2011” м. Кіровоград на суму 60979588 грн. 77 коп., які виникли на підставі договорів купівлі-продажу векселів №8-Б від 28.12.2009року, № 5-Б від 01.04.2010року ( а.с.110-120; т.1 копії матеріалів справи), то колегія суддів зазначає наступне.

28 грудня 2009 року між Кредитором та Боржником, від імені та за рахунок якого, на підставі Доручення № 7-Б від 28.12.2009р. діяла юридична особа ТОВ «Фондова компанія «Депозит Гарант», було укладено Договір купівлі-продажу простого векселя № 8"Б. Предметом даного Договору є купівля-продажу простого векселя серії АА № 0851139 на суму 50 305 843,75 грн., дата складання –12.02.2009року., по пред’явленні, документарної форми, векселедавець - ПП «Балтимор». На умовах визначених вказаним договором, Кредитором було передано у власність Боржнику, а Боржник прийняв та взяв на себе зобов'язання оплатити простий вексель. Пунктом 2.1. Договору було передбачено, що Боржник сплачує Кредитору вартість ( ціну) простого векселя, що визначено п. 1.З. даного договору до 11 січня 2010 року шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Кредитора. ( а.с.115-116;т.1 копії матеріалів справи).

На виконання умов договору , п. З.2. останнього, 28 грудня 2009 року
Кредитором було передано, а Боржником було
отримано простий вексель, що підтверджується актом
приймання - передачі. ( а.с.117; т.1 копії матеріалів справи).

Докази перерахування в строки та в повному обсязі згідно з умовами договору № 8-Б вартості переданого векселю –50305843 грн.75 коп. відсутні, не надавались боржником, сторонами, учасниками процесу судам обох інстанції. Отже, боржник має заборгованість по оплаті вартості векселю в сумі 50305843 грн. 75 коп.

Також, між Боржником та Кредитором укладено договір купівлі-продажу № 5-Б простого векселя від 01.04.10р. За умовами даного договору Кредитор передав Боржнику простий вексель серії АА 0538922 на суму 8 210 573 грн., дата складання 05.11.08р., по пред’явленні, але не раніше 05.11.09р., документарної форми, векселедавець - ТОВ “Промтехресурс” ( а.с.118-119; т.1 копії матеріалів справи).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю простий вексель, а останній зобов’язується прийняти та оплатити його в строк визначений в договорі.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що загальна вартість простого векселя становить 8 210 573 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що Боржник зобов’язаний сплатити Кредитору вартість простого векселя, що визначена в п. 1.1. в день підписання даного договору купівлі-продажу .

На виконання умов договору купівлі-продажу №5-Б простого векселя від 01.04.10р. Кредитором було передано Боржнику простий вексель АА 0538922 на суму 8 210 573 грн., дата складання 05.11.08р., по пред’явленні, але не раніше 05.11.09р.

документарної форми, векселедавець - ТОВ “Промтехресурс”, про що свідчить акт

приймання передачі від 01.04.10р.( а.с.120; т.1 копії матеріалів справи).

Докази здійснення оплати вартості векселя за договором купівлі-продажу №5-Б в строки та в сумі, визначеній договором відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України жодним із учасників судового процесу, зокрема, скаржником та боржником.

Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу № 5В від 01.04.10р. передбачено, у випадку невиконання Покупцем обов’язку щодо сплати загальної вартості простого векселя Покупець зобов’язується сплатити штраф в розмірі 30% від загальної вартості простих векселів визначеної п. 1.3 договору.

На підставі п. 5.2 договору Кредитор здійснив нарахування штрафу, який становить 2 463 171,9 грн.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами, що регламентовано ст. 629 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки факт прострочки в оплаті вартості придбаного векселю мав місце, зобов’язання за договором № 5-Б боржником по оплаті не виконано в повному обсязі та своєчасно, то вимоги кредитора в частині суми штрафу передбаченого договором, за несвоєчасну оплату векселя в сумі 2463171 грн. 90 коп. також підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів з віднесенням їх до 6-ї черги задоволення ( ст.31 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”); решту вимог в сумі 50305843 грн. 75 коп. та 8210573 грн. 87 коп. також обґрунтовано включено до реєстру вимог кредиторів на підставі вищенаведеного та віднесено до 4-ї черги задоволення.

Посилання скаржника, представника арбітражного керуючого на те, що на огляд суду не надано оригіналів векселів не приймається апеляційним господарським судом, оскільки виходячи з характеру правовідносин векселі виступають предметом купівлі- продажу, були передані боржнику за двох сторонніми актами прийому-передачі.

Доводи скаржника, представника арбітражного керуючого про те, що по деяким кредиторським вимогам сплинув строк позовної давності, який підлягає застосуванню не можуть бути прийняті, як такі, що не підтверджені доказами в розумінні ст.ст.32,36 ГПК України.

У відповідності до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі; зробленого до винесення ним рішення. Доказів про те, що такі заяви було зроблено в суді першої інстанції до затвердження реєстру вимог кредиторів матеріали справи не містять.

Щодо відмови в задоволенні клопотання ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів на підставі ст.ст.66,67 ГПК України, ст.12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Абзацом 2,3 п.75 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009року №15 “ Про судову практику в справах про банкрутство” визначено, що у виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходи не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто не повинні мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності; у накладенні арешту на майно чи забороні розпорядження майном господарському суду слід зазначити, щодо якого конкретно майна вживаються заходи забезпечення та які саме дії забороняється вчиняти органам управління боржника.

З наданого до господарського суду клопотання від 23.12.2010року скаржника та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" ( а.с.8-11; т.4) не вбачається саме по відношенню до якого майна ( рухомого, нерухомого, місцезнаходження) повинно бути вжито заходи по забезпеченню вимог кредиторів, яким саме шляхом боржник ( тобто орган управління) не повинен вчиняти певні дії (відчудження, придбання, оплати тощо).

Щодо вимоги про необхідність щомісячного звітування боржника перед кредиторами, судом, розпорядником майна, то колегія суддів зазначає, що хоча ст.12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить вичерпного переліку заходів по забезпеченню вимог кредиторів, а суд має право вжити будь-які інші заходи по забезпеченню кредиторських вимог, виходячи із конкретних обставин, матеріалів справи, подання доказів, натомість, вимоги про зобов’язання звітування фактично не є заходом по забезпеченню вимог кредиторів за своєю суттю.

При цьому колегія суддів зауважує, що кількість звернень до господарського суду з клопотаннями в порядку ст.ст.66,67 ГПК України, ст.12 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не обмежена, тому сторони, учасники процесу у відповідності до ч.1 ст.12 цього Закону не позбавлені права звернення до господарського суду з такими клопотанням при належному правовому обґрунтуванні.

Посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права, не приймається в силу ч.2 ст.104 ГПК України з урахуванням вищевикладеного.

На підставі викладеного, правові підстави щодо зміни, скасування оскаржуваної ухвали Кіровоградського суду від 29.07.2011року в цій частині вимог апеляційної скарги відсутні, оскільки ухвала господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011року відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи в частині,що підлягає апеляційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне провадження в частині вимог по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011року по справі №11/19:

- відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів ( ст.38 ГПК України) та в частині відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи ( ст.77 ГПК України) - апеляційне провадження - припинити (ч.1 ст.106 ГПК України).

В решті - ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011р. у справі № 11/19 –залишити без змін; апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ”Всеукраїнський Акціонерний Банк” м. Київ - залишити без задоволення.

Матеріали справи направити на розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М.Лисенко

повний текс постанови підписано 20.09.2011року.

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація