ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6191/11

вх. № 6191/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І. 

при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. б/н від 13.12.2010 року

3-ї особи < Текст > відповідача - не з`явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІТ", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 869,45 грн., згідно договору про надання послуг з транспортування природного газу № 9478ТК від 05.01.2009 року

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІТ", м. Харків на користь позивача заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг з транспортування природного газу №9478ТК, укладеним між сторонами 05.01.2009 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 869,45 грн., з яких 749,00 грн. - вартість наданих послуг за жовтень 2010 року; 56,94 грн. - пеня; 13,48 грн. - 3% річних, 50,03 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує умови договору в частині своєчасної сплати за надані послуги щодо  транспортування природного газу. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.07.2011 року було порушено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 16.08.2011 року.

Ухвалою суду від 16.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2011 року.  

Присутній в судовому засіданні 13.09.2011 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач повідомляє про повну оплату основного боргу у розмірі 749,00грн. та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 56,94 грн.,  3% річних у розмірі 13,48 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 50,03 грн. До заяви позивач додав докази сплати відповідачем основної суми боргу  (платіжне доручення №214 від 17.08.2011 року).

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

 Відповідач в призначені судові засідання 16 серпня 2011 року  та 13 вересня 2011 року не з’явився, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи, були направлені відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом. Проте, на адресу господарського суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 28 липня 2011 року, та ухвала про відкладення розгляду справи від 16 серпня 2011 року з  відміткою  відділення зв'язку про №закінчення терміну зберігання".

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також  місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені (далі - виконавчий орган), визначається,  ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням  реєстраційної  справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається  свідоцтво  про  державну  реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для  залишення  без  розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному  державному  реєстрі, зобов'язаний   не  пізніше  наступного  робочого  дня  з  дати  її надходження  внести  до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу  України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

05 січня 2009 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІТ", м. Харків, було укладено договір №9478ТК про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до умов договору позивач (Постачальник)  зобов’язався   постачати  відповідачеві (покупцю) природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що оплата за послуги з транспортування природного газу проводяться покупцем шляхом перерахування коштів на поточні рахунки  Трансгазу та Міськгазу за 10 днів до початку місяця транспортування в обсягах не менш ніж  100% вартості планового місячного обсягу.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, надав відповідачу послуги з транспортування газу у жовтні 2010р. - на суму 749,02грн, що підтверджується актом виконаних робіт з транспортування газу від 31.10.2010 року, проте відповідач свої зобов"язання не виконав та не розрахувався за транспортування природного газу.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного  кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги                              ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, де зазначено що, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких підстав, враховуючи, що позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій  повідомив про повну оплату основного боргу відповідачем у розмірі 749,00грн. (платіжне доручення №214 від 17.08.2011 року), та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 56,94 грн.,  3% річних у розмірі 13,48 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 50,03 грн., суд вважає вимогу позивача  про стягнення з відповідача пені у розмірі 56,94 грн.,  3% річних у розмірі 13,48 грн. та суми інфляційних витрат у розмірі 50,03 грн., обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та  такою, що підлягає задоволенню. В частині стягнення з відповідача 749,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, п.1-1 ст. 80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; - 

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІТ", м. Харків (61030, м. Харків, вул.Саратовська, 51, р/р  260093001279 в АКБ "Меркурій" м. Харків, МФО 351663, код ЄДРПОУ 32565780) на користь ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків  (адреса: 61001, м. Харків, вул. Культри, 20-А, р/р 26009050133001 в ХРУ ПАТ КБ "Надра", МФО 351834, код ЄДРПОУ 25698645) 56,94 грн. - пені,   13,48 грн. - 3% річних, 50,03 грн. -  інфляційних витрат,  102,00грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 749,00грн. провадження у справі припинити.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 16 вересня 2011 року