Справа № 2-544/11

           Р І Ш Е Н Н Я

               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        02 вересня 2011 року  Білогірський  районний суд   Автономної Республіки Крим у  складі:

головуючого                                                   -   судді    Соколовського І.С.,

        при секретарі                                         -                Гріневич І.С.,

        за участю  позивача                              -                ОСОБА_1,

        представника позивача                         -                ОСОБА_2,

        третьої особи                                          -                ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Білогірської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, третя особа –ОСОБА_3, про визнання відмови Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим недійсною, визнання права власності на спадщину, зобов`язання видати свідоцтво про власності на спадщину,

                                                                       ВСТАНОВИВ:

       06 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Білогірської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, третя особа –ОСОБА_3, про визнання відмови Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим недійсною, визнання права власності на спадщину, зобов`язання видати свідоцтво про власності на спадщину.

       Свої вимоги мотивує тим, що предметом позовних вимог є квартира, яка розташована АДРЕСА_1 АР Крим. У вказаній квартирі до ІНФОРМАЦІЯ_3 р. проживали її мати –ОСОБА_4 та сестра її чоловіка –ОСОБА_5. Вказана квартира належала їм на праві приватної власності по Ѕ частки кожній, згідно свідоцтва про право власності на житло від 08.12.1993 р. виданого органом приватизації м. Білогірська.

          Після смерті ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 року, її мати фактично прийняла спадщину. На момент смерті ОСОБА_5 була недієздатною та проживала однією родиною з її матір`ю ОСОБА_4 та була на її утриманні. Інших спадкоємців та родичів крім неї, її брата –ОСОБА_3 та її матері –ОСОБА_4, у ОСОБА_5 немає. Її батько –ОСОБА_6, який є рідним братом ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Через два місяці після спливу шестимісячного строку встановленого для прийняття спадщини –ІНФОРМАЦІЯ_3 р. її мати ОСОБА_4 померла, не встигнувши оформити документи про прийняття спадщини.  Після смерті матери, позивачки прийняла спадщину, яка їй належала, як спадкоємцю за законом, а саме Ѕ частку спірної квартири, а іншу частку квартири ніхто не прийняв, рішення щодо визнання спадщини відумерлою відсутнє.  З цих підстав вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про надання їй свідоцтва на Ѕ спірної квартири, тобто за правом представлення.        

       В судовому засіданні позивачка та її представник на вимогах наполягали, просили задовольнити позов у повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві.

       Представник відповідача –Білогірської держнотконтори, у судове засідання  не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, третя особа -  ОСОБА_3 проти позову  не заперечував.

       У відповідності зі ст. 169 ЦПК України, суд  розглянув справу за відсутністю відповідача, оскільки існуючих у справі матеріалів достатньо для з’ясування  їх прав і взаємовідносин.   

       Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд  дійшов висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити, з наступних підстав.  

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та ст.11 ЦПК України згідно з якою суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

           Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

           Судовим розглядом встановлено, що предметом позовних вимог є Ѕ частки квартири, яка розташована АДРЕСА_1 АР Крим.

Згідно листа державного нотаріуса №626/01-16 від 06.05.2011 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вона не є спадкоємцем за законом (а.с.19). Суд вважає, що нотаріус діяв відповідно до діючого законодавства і його рішення було прийнято обґрунтовано, тому підстав для визнання відмови нотаріуса недійсною, не убачається.   

Як убачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, а саме Ѕ частку квартири АДРЕСА_1. Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі ОСОБА_4 мати позивачки померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.13-14). За ОСОБА_1 зареєстровано Ѕ частка спірної квартири (а.с.15).     

Відповідно до статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців з часу відкриття спадщину. Часом відкриття спадщини є дінь смерті особи. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.8). Незважаючи на це, позивачка звернулась до суду після строку для прийняття спадщини, при цьому питання про визначення їй додаткового строку до суду вона не зверталася. Також позивачка не зверталася на час відкриття спадщини до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини за правом представлення на, що зараз посилається в позовній заяві. З копії заяви ОСОБА_1 убачається, що вона 18.01.2002 року звернулася до другої Білогірської державної нотаріальної контори  АР Крим про прийняття частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.21).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою був пропущений строк для прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Обраний спосіб захисту свого права позивачка обрала визнання за нею право на отримання спадщини –Ѕ частки зазначеної квартири, але позовні вимоги не відповідають характеру спірних правовідносин. Позивачка в обґрунтування своїх мотивів посилається як на те, що її матір фактично прийняла спадщину, оскільки разом з ОСОБА_5 проживали однією сім’єю і на ці правовідносини розповсюджуються норми ЦК   Української РСР  1963р., а також на те, що вона має право на спадщину відповідно до статті 1266 ЦК України, тобто за правом представлення, як племінниця спадкодавця.             

Згідно зі ст.549 ЦК РСР 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном; 2) якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття  спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Спадкоємець вважається фактично прийнявшим спадщину, якщо він довів, що він вступив  в управління чи користування спадщиною. Доказами можуть бути наявність у спадкоємця ощадних книжок на ім`я померлого, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, державного акта на землю та інших документів, виданих на ім`я померлого, на майно, користування, управління та розпорядження яким можливо тільки після оформлення права на нього. Фактом прийняття спадщини, є також спільне проживання  спадкоємця з померлим перед його смертю.  

Але позивачкою не надано доказів того, що ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після ОСОБА_5 і ці підстави не були предметом розгляду на той період та відповідного рішення з цих підстав не приймалося.

На час розгляду справи факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5  позивачкою відповідно до статті 10 ЦПК України не доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є необгрунтованими, тому у задоволені позову ОСОБА_1 до Білогірської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, третя особа –ОСОБА_3, про визнання відмови Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим недійсною, визнання права на отримання спадщини, зобов`язанні видати свідоцтво про власності на спадщину, слід відмовити.   

            На підставі ст. 549 ЦК РСР (1963), керуючись ст.ст. 1216, 1217,1218,1266,1270,1272 ЦК України, ст.ст.10,11,15,60, 88,214-215 ЦПК України  суд,      

                                                              В И Р І Ш И В:    

       В задоволені позову ОСОБА_1 до Білогірської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, третя особа –ОСОБА_3, про визнання відмови Білогірської державної нотаріальної контори АР Крим недійсною, визнання права власності на спадщину, зобов`язанні видати свідоцтво про власності на спадщину, - відмовити.

       Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

     Головуючий: (підпис).

     З оригіналом згідно.

     Суддя:                      Секретар:

     Рішення не набрало законної сили.

     Суддя:                       Секретар: