Справа № 2-19/11

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м          У к р а ї н и

25 червня 2011 року                                                                    смт. Кіровське АР Крим

Кіровський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого  –судді Михайлова Р. В.,

при секретарі  –Бешлієвій Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  смт. Кіровське АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим, Владиславівського житлово-комунального господарства, третя особа –відділ громадянства, реєстрації та міграції Фізичних осіб Кіровського РВ ГУ ВС України в АР Крим, про визнання права користування житловим приміщенням, усуненні перешкод в користуванні житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим, Владиславівського житлово-комунального господарства, третя особа –відділ громадянства, реєстрації та міграції Фізичних осіб Кіровського РВ ГУ ВС України в АР Крим, про визнання права користування житловим приміщенням, усуненні перешкод в користуванні житловим приміщенням, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона з 03.06.2000р. по 23.03.2006р. та з 24.07.2009 року була дружиною наймача квартири АДРЕСА_1 проживали однією сім’єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, за вказаною адресою вона з моменту реєстрації шлюбу вдруге зареєстрована не була. 10.01.2010р. її чоловік –наймач квартири помер. Квартира не приватизована та знаходиться на балансі Владиславівського ЖКГ.  За зазначеною адресою була зареєстрована крім її померлого чоловіка його повнолітня дочка –відповідач по справ, яка з 2000 року проживала окремо, та після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 у відсутність позивачки зайняла спірне помешкання, змінила замки та перешкоджає її проживанню. Посилаючись на статтю 64 ЖК України, постанови Пленуму ВС України №2 від 12.04.1985 року, №9 від 01.11.1996р. просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач та її представник  в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на їх задоволенні, пояснивши, що позивач не повинна була отримувати згоду відповідачки на проживання у вказаній квартирі, оскільки та проживала окремо від батька, та не є членом сім’ї наймача квартири, відповідачка після смерті батька незаконно позбавила позивачку житла та продовжує чинити перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідачка та її представник позов не визнала,  пояснили, що позивач на отримання дозволу на проживання у спірній квартирі до відповідачки не зверталася, хоча повинна була це зробити. Одружилася з батьком відповідачки з метою заволодіти спірною квартирою, оскільки він на той час вже був тяжко хворий, а також позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки позивач просить визнати за нею право користування житловим приміщенням в той час коли вона фактично була зареєстрована у іншому помешканні у м.Феодосії.

Відповідачі по справі Владиславівська сільська рада Кіровського району АР Крим та Владиславівське житлово-комунальне господарство в судове засідання не з’явилися, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.  Владиславівська сільська рада вказала що позовні вимоги визнає.

Представник СГІРФО Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим в судове засідання не з’явився, просив розглядати справу за його відсутністю, про що надіслав до суду листа.

Вислухавши позивача, відповідача ОСОБА_2 та їх представників, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

судом встановлено, що:

- Будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим від 06.08.2003 року прийнято в загальну власність територіальної громади від Керчинської дистанції колії та переданий на баланс Владиславівського житлово-комунального господарства. Квартира №1 вказаного будинку числиться за ОСОБА_3 на нього відкритий особовий рахунок (а.с. 26, 53, 135).

Судом також встановлено що ОСОБА_1 двічі перебувала у зареєстрованому шлюбі з з ОСОБА_3 з 2000 по 2006р. після розірвання шлюбу з 2007 року проживала у спірній квартирі, але зареєстрованою в ній не була, 24 липня 2009р. позивач знову уклала шлюб з ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.  (а. с.5-8);.

- згідно довідки Владиславівської сільської ради в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована донька - ОСОБА_2 з 29.11.2001р., проживала та була зареєстрована з 15.06.2002р. по 11.04.2006р. дружина - ОСОБА_1

Факт того, що ОСОБА_1 за життя чоловіка –ОСОБА_3 з 2000 року до його смерті за виключенням близько півроку у 2006 році проживала з ним разом у спірній квартирі, вела з ним спільне господарство, мали спільний бюджет та майно, доглядала чоловіка за час його хвороби та провела його поховання підтверджується дослідженими в судовому засіданні  письмовими доказами (а.с.10, 11), показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, котрі пояснили, що позивачка дійсно близько десяти років проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 однією сім’єю, вели спільне господарство разом купували майно, позивач доглядала чоловіка за час його хвороби до самої смерті, відповідач не проживала у спірній квартирі вже багато років, переїхала у квартиру вже після похорон батька.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила що позивачка проживала з чоловіком, потім розійшлися, згодом знову жили разом.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивачка близько півроку не проживала у спірній квартирі після розірвання шлюбу. У відповідачки були складні відносини з позивачкою та батьком, вона чула як ОСОБА_3 виганяв доньку з дому коли вона до нього приїздила. До смерті ОСОБА_3 тяжко хворів, в квартирі було не прибрано.

Судом також досліджено колективну заяву мешканців с.Вузлове ( 107км.), лист депутата, письмову заяву ОСОБА_9

Відповідно до частин 1, 2 ст. 64 ЖК члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають із договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно зі ст. 65 ЖК наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Посилання представника відповідача на те, що відповідачка не надавала згоди на вселення позивачки суд знаходить безпідставними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка почала проживати з наймачем у спірній квартирі за час коли відповідач ОСОБА_2 яка є зареєстрована за адресою спірної квартири фактично в ній не проживала а мешкала за іншою адресою, що не заперечується відповідачкою по справі, яка в судовому засіданні пояснила, що приїхала проживати у спірну квартиру через два місяці після смерті батька, зайшла в квартиру через балконні двері які не зачиняються за відсутності позивачки, змінила на дверях замки. Вказує, що спільно нажиті речі позивачки та її батька знаходяться в квартирі та вона на них не претендує.                   

Обставин, які дають можливість стверджувати про наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 іншої угоди про порядок користування останньої жилим приміщенням, під час розгляду справи не встановлено.

Суд знаходить також необґрунтованими доводи представника відповідача  про те, що позивачка проживала у спірній квартирі в той час як була зареєстрованою за іншою адресою, що є перешкодою в набутті нею права користування займаною квартирою, відтак як згідно роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

За змістом статей 64, 65 ЖК наймач і члени сім'ї, що проживають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, особа, яка вселилась до наймача як член сім'ї, не набуває права користування займаним ним жилим приміщенням, якщо вона зберігає за собою право користування іншим жилим приміщенням у будинку державного чи громадського житлового фонду або якщо є інші докази того, що вона при цьому не змінювала свого постійного місця проживання.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 17.06.2006р. була зареєстрована у будинку, що належить її матері на праві приватної власності, за обліком ФМБРТІ за позивачкою права власності на нерухоме майно не зареєстровано, в той же час фактично постійним місцем проживання позивачки була спірна квартира, вона тривалий час вела з ОСОБА_3 спільне господарство, проживала з ним однією сім’єю, доглядала його під час хвороби, відповідачкою не заперечується факт знаходження у спірній квартирі речей позивачки, натомість ОСОБА_2 будучи зареєстрованою у спірній квартирі фактично близько десяти років проживала за іншою адресою.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року N 2, дозволяючи спори про право користування житловим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи додержаний встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи було дане приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем та членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування житловим приміщенням. При цьому наявність або відсутність прописки не може бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, яка там проживала або вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

У зв’язку з вищенаведеним, враховуючи роз’яснення Пленумів Верховного Суду України суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 набула права користування квартирою АДРЕСА_1 Кіровського району АР Крим.

Вимоги позивача про усунення перешкод в користування квартирою з боку відповідача ОСОБА_2 суд знаходить обґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею судові витрати. Відтак суд стягує з відповідачів на користь позивача держмито у розмірі 17,00 грн., та витрати на  інформаційне –технічне забезпечення розгляду  цивільної справи  у розмірі 37,00 грн.   

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 64, 65 ЖК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 –215, 218, 224 –233 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 Кіровського району АР Крим.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 Кіровського району АР Крим.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18,00 гривень.

Стягнути з Владиславівської сільської ради Кіровського району АР Крим на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18,00 гривень.

Стягнути з Владиславівського житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 18,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                  Суддя