Шевченківський районний суд м.Львова

Справа № 2-1755/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

          ( заочне )

“22“ серпня 2011 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді                              ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі                                        ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

29.04.2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї 6000 грн. основного боргу за договором позики, 190грн.94коп. - 3% річних, 504грн. інфляційних нарахувань та судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що вона 30.09.2009р. позичила  відповідачці кошти в сумі 3 000 грн., які вона зобов’язувалася повернути протягом двох місяців, тобто до 01.12.2009 року. 16 січня 2010 року вона позичила відповідачці ще 3000 грн., які вона зобов’язалася повернути через три місяці, тобто до 17.04.2010 року.

Для документального підтвердження позик відповідачка написала позивачу розписки, відповідно від 30.09.2009 року та 16.01.2010 року.

Неодноразові усні звернення позивачки до відповідачки про повернення боргу жодних результатів не принесли. Відтак, вона вирішила звернутися за захистом своїх прав до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав  повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Просить позов задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася повторно, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином рекомендованим листом. Відомостей про причину її неявки немає. Суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких мотивів.

Судом встановлено, що сторони 30.09.2009р. уклали договір позики, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у власність кошти в сумі 3 000 грн., а  ОСОБА_2 зобов’язувалася повернути ОСОБА_1 вказану суму позики  протягом двох місяців.

16.01.2010р. сторони уклали новий договір позики, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у власність кошти в сумі 3 000 грн., а  ОСОБА_2 зобов’язувалася повернути ОСОБА_1 вказану суму позики  через три місяці.

Дані договори оформлені письмовими розписками відповідачки від 30.09.2009 року та від 16.01.2010 року, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Однак по закінченні терміну цих обох вищезгаданих договорів позики жодних коштів у погашення боргу відповідачка позивачці не повернула, на її усні звернення належно не реагувала.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

У відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти  річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором або законом.

          Таким чином, з 01.12.2009 року по 28.02.2011 року (за договором позики від 30.09.2009 року) відповідачка заборгувала позивачці: 3 000, 00 грн. основного боргу, 112, 32 грн. – 3 відсотки річних від простроченої суми; 336, 00грн. інфляційних нарахувань. З 17.04.2010 року по 28.02.2011 року (за договором позики від 16.01.2010 року) відповідачка заборгувала позивачці 3000, 00грн.; 78, 55 грн. – 3 відсотки річних від простроченої суми; 168, 00 грн. інфляційних нарахувань, що в сумі становить 6000грн. основного боргу, 190грн.94коп. - 3% річних, 504грн. інфляційних нарахувань.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підставний та підлягає до задоволення.

          У зв’язку із задоволенням позову з відповідача також підлягають стягненню в користь позивача судові витрати по справі.

          Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,224,225,226 ЦПК України, ст.ст.16,533,625,1046,1049,1050 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в користь ОСОБА_1 6000грн. основного боргу, 190грн.94коп. - 3% річних, 504грн. інфляційних нарахувань та 187грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.     

Суддя:Н. Л. Луців-Шумська