Справа № 2-311/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( з а о ч н е)

08.07.2011 року Городоцький районний суд Львівської області

в складі головуючого судді:Малахова-Онуфер А. М.

при секретарі:Канафоцький Р. Р.

за участю:           представників позивача  - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Городку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, Городоцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.  В процесі судового розгляду в порядку ст. 31 ЦПК України вимоги збільшила, просила визнати квартиру АДРЕСА_2 об’єктом спільної сумісної власності подружжя – ОСОБА_8 та ОСОБА_6; визначити рівними частки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у цій квартирі, як об’єкта спільної сумісної власності подружжя; визнати спадковим майном після смерті ОСОБА_8 1/2 квартири АДРЕСА_2; визначити частки у спільній сумісній власності на цю квартиру за померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 по 1/2 ідеальній частині кожному з них, а також визнати за позивачкою право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що її батько – ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, був співвласником квартири АДРЕСА_2, яку набув під час шлюбу з другою дружиною ОСОБА_6 – відповідачкою по справі. Після його смерті відкрилася спадщина на цю квартиру, заповіту батько не залишив, а так як відсутні правовстановлюючі документи на це майно на ім’я померлого, оскільки такі оформлені на відповідачку, частки співвласників у спільній сумісній власності на квартиру не визначені, позивачка  не може отримати в нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Крім цього, покликається на те, що вона - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, /до одруження – ОСОБА_5/ та її брат ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дітьми від першого шлюбу їхнього батька ОСОБА_8 з ОСОБА_3 Батьки розлучилися 03.03.1981р., а до цього часу сім'я ОСОБА_8 проживала в спірній квартирі, яка була виділена бабці позивачки ОСОБА_9, тобто матері ОСОБА_8 Дітей від другого шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_6, який зареєстрований 07.09.1985р., не було. Цей другий шлюб вони розірвали 09.08.1991р. та в подальшому повторно зареєстрували. До дня своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, батько ОСОБА_8 проживав у спірній квартирі, на яку відповідачка ще за час їхнього шлюбу оформила правовстановлюючі документи. Тому спадковим майном після смерті батька є половина цієї квартири, а оскільки брат позивачки 31.01.2011р. відмовився у встановленому порядку від належної йому частки спадщини на її користь, то позивачці належить 1/3 спірної квартири. Проте в нотаріальному порядку оформити спадщину на цю частку позивачка не може, оскільки 31.01.2011р. заяву позивачки про прийняття спадщини нотаріус не прийняв зважаючи на відсутність в позивачки правовстановлюючих документів на спадкове майно спадкодавця, тобто спірну квартиру та згоди відповідачки на виділ частки на ім’я померлого, яка потрібна, якщо спадкове нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя  і правовстановлюючий документ на таке майно виданий на ім’я того з подружжя, що є живим. Крім цього позивачка зазначає, що опікувалася батьком під час його хвороби та поховала його за свої кошти. Просить позов задоволити.

Представники позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_4 в суді позов підтримали покликаючись на мотиви викладені в ньому, просять такий задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з’явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи /а.с.105/, причини неявки суду не повідомила, а тому, згідно з ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у її відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів проти чого не заперечили представники позивачки.

Треті особи ОСОБА_7, представник Городоцької держнотконтори в судове засідання не з»явились, подали до суду письмове клопотання про розгляд справи у їхній відсутності, заперечень щодо заявленого ОСОБА_5 позову – не висловили /а.с.44,45/.

Заслухавши пояснення представників позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається з позовної заяви, пояснень в суді представників позивачки, копії свідоцтва про одруження, в січні 1964р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб. Від даного шлюбу мають мають двох дітей: доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, /свідоцтво про народження, серії НОМЕР_1, видане 24.12.1964р.,/а.с.9// та сина – ОСОБА_7, 17.03.1971р.н., /свідоцтво про народження, серії НОМЕР_2, видане 16.06.1971р. /а.с.8/

Із копії свідоцтва про розлучення, серія НОМЕР_3, виданого Відділом ЗАГС Городоцького райвиконкому Львівської області 03.03.1981р., видно, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розірвано 03.03.1981р. /а.с.16/.

Із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городоцького районного управління юстиції Львівської області 05.04.2011р. №00008911199, вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 07.09.1985р., зареєстровано шлюб, а 09.08.1991р. такий шлюб між ними розірвано /а.с.29/.

Крім цього, із пояснень представника позивачки ОСОБА_3 вбачається, що після розлучення у 1991р.в подальшому ОСОБА_8 та відповідачка ОСОБА_6 знову одружилися і більше не розлучалися, спільних дітей у них не було, а спірна квартира була виділена матері померлого – ОСОБА_9

З договору купівлі-продажу громадянину в особисту власність квартири, посвідченого державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори Тимофеєвою А.М. 28.03.1991р. за №625 вбачається, що відповідачка купила квартиру АДРЕСА_2 на підставі Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 19.05.1989р. №142 /а.с.87,88/

Відповідно до довідки КП «Міське комунальне господарство» виконавчого комітету Городоцької міської ради від 04.05.2011р. №219, номер вказаної квартири було змінено з №2 на №3 /а.с.64/.

З врахуванням наведеного, право власності відповідачки було зареєстровано саме на квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується реєстраційним посвідченням виданим Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації 20.08.1996 року. /а.с. 65/.

Як вбачається із свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Городоцького районного управління юстиції Львівської області 08.02.2011р. /а.с.6/ довідки, виданої виконкомом Городоцької міської ради 27.04.2011р. №1743 /а.с.58/ ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, до дня своєї смерті проживав в АДРЕСА_2.  

Щодо наявності розпоряджень майном ОСОБА_8 на випадок своєї смерті, в суді не встановлено, спадкова справа не оформлялася /а.с.85/.

В матеріалах справи відсутні докази про інший розподіл спірної квартири між учасниками спільної сумісної власності за життя померлого, тому їх частки суд вважає рівними.

Із матеріалів справи та пояснень в суді представника позивачки вбачається, що ОСОБА_5, 31.01.2011р. звернулася в Городоцьку держнотконтору із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, проте таку заяву нотаріус не прийняла з мотивів відсутності в позивачки правовстановлюючих документів на спадкове майно батька – квартиру, в якій він поживав до дня смерті та згоди відповідачки на виділ частки на ім’я померлого із спільної сумісної власності подружжя, позаяк правовстановлюючий документ на таке майно видане на їм»я відповідачки, як того з подружжя, що є живим.

          За положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України від 16.01.2003р. №435-IV, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004р., а відтак до правовідносин спадкування по даній справі застосовуються приписи ЦК України від 16.01.2003р. №435-IV, який вступив в силу з 01.01.2004р., оскільки йдеться про спадкування майна після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 Разом з цим, слід зазначити, що в частині визначення правового статусу спірного майна, застосовуються відповідні правила ЦК Української РСР вiд 18.07.1963р. №1540-VI (надалі - ЦК Української РСР), Закону Української  РСР «Про   власність» від 07.02.1991р. №697-XII (надалі -  Закон Української  РСР «Про   власність») та КпШС Української РСР, затвердженого Законом Української РСР від 20.06.1969р. №2006-VII (надалі - КпШС Української РСР), так як шлюб між ОСОБА_8 було зареєстровано з ОСОБА_6 07.09.1985р., договір купівлі-продажу спірного майна було укладено відповідачкою 28.03.1991р., а розірвання цього шлюбу відбулося 09.08.1991р., тобто майно набуте подружжям за час шлюбу.

Що стосується вимоги про визначення ідеальних часток в спільній сумісній власності, суд виходить з того, що такі правовідносини є триваючими, оскільки як вже було зазначено вище спірне майно набуте подружжям в 1991р. під час шлюбу,  але спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3, тому слід керуватися нормами ЦК України від 16.01.2003р. №435-IV (надалі  - ЦК України), оскільки відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень цього ЦК України до цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Перевіряючи доводи позивача в частині обґрунтованості заявлених позовних вимог, судом встановлено, що батько позивачки – ОСОБА_8, вдруге одружився з відповідачкою – ОСОБА_6 07.09.1985р. (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городоцького районного управління юстиції Львівської області 05.04.2011р. №00008911199 /а.с.29/, договір купівлі-продажу спірного майна відповідачка уклала 28.03.1991р./а.с.87,88/, а розлучалася з ОСОБА_8 - 09.08.1991р. (згаданий витяг /а.с.29/).

З договору купівлі-продажу громадянину в особисту власність квартири, посвідченого державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори Тимофеєвою А.М. 28.03.1991р. за №625 /а.с.87,88/  вбачається, що відповідачка купила квартиру АДРЕСА_2 на підставі Положення про продаж громадянам в особисту власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 19.05.1989р. №142.

В процесі судового розгляду судом також встановлено факт зміни нумерації спірної квартири. Так, згідно довідки КП «Міське комунальне господарство» виконавчого комітету Городоцької міської ради від 04.05.2011р. №219, квартира АДРЕСА_2 до перенумерації рахувалась під №2 у даному будинку  /а.с.64/.   

Відповідно до ст.16 Закону Української  РСР «Про   власність» нажите  подружжям  за час шлюбу, належить їм на праві спільної  сумісної  власності. Здійснення   ними   цього   права регулюється  цим  Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР.

У відповідності до ст. 22 КпШС Української РСР, майно, нажите  подружжям  за  час  шлюбу,  є  його   спільною сумісною  власністю.  Кожен  з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був  зайнятий  веденням  домашнього  господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно з ст.23 цього Кодексу майном, нажитим за час  шлюбу,  подружжя  розпоряджається  за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою  другого  з  подружжя.  Для  укладення  угод  по відчуженню спільного   майна   подружжя,    що    потребують    обов’язкового нотаріального  засвідчення,  згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що в матеріалах справи знайшли підтвердження доводи позивача щодо визнання спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстроване за відповідачкою, спільною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_6, як такої, що набута ними під час шлюбу.

За положеннями ст. 28 КпШС Української РСР в разі поділу  майна, яке є спільною  сумісною  власністю подружжя,  їх  частки  визнаються рівними.  В окремих випадках суд може відступити від начала рівності  часток  подружжя,  враховуючи інтереси  неповнолітніх  дітей або інтереси одного з подружжя,  що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно,  нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу,  власністю кожного з них.

В матеріалах справи відсутні докази, які б надавали підстави для суду відступити від встановленого законодавцем правила рівності часток подружжя.

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання рівними часток в квартирі АДРЕСА_2, як об’єкта спільної сумісної власності подружжя – ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З наведених вище норм ст.16 Закону Української  РСР «Про власність», ст. 22, ст. 28 КпШС Української РСР вбачається, що нажите  подружжям  за час шлюбу, належить їм на праві спільної  сумісної  власності в рівних частках.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 1/2 квартири АДРЕСА_2 належить померлому ОСОБА_8, а тому є спадковим майном, незалежно від того, що правовстановлюючі документи оформлені лише на відповідачку, оскільки спірна квартира набута ними під час шлюбу, в силу чого є їхньою спільною сумісною власністю.

При спадкуванні частки у майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини. Право спадкоємця на визначення частки померлого випливає з поняття спадкування, яке відповідно до ст. 1216 ЦК України, є переходом права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця)  до інших осіб (спадкоємців)

Згідно із ч.1 ст.1226 ЦК України, спадкування частки у праві спільної сумісної власності здійснюється на загальних підставах.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

          Ч.2 ст.370 ЦК України встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

            Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Існування інших домовленостей між учасниками спільної сумісної власності, крім рівності їх часток судом не встановлене.

Виходячи з вищенаведеного та рівності кожного з  учасників спільної сумісної  власності  на  спірну квартиру, суд вважає що слід визначити за померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 по 1/2 ідеальній частці кожному квартири АДРЕСА_2.   

При визначенні кола спадкоємців ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3  та до дня смерті проживав у спірній квартирі, суд виходить з того, що ОСОБА_8 є батьком двох дітей від першого шлюбу, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, 17.03.1971р.н. У 1981році між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розірвано шлюб, а  07.09.1985р. зареєстрований шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, який 09.08.1991р. розірвано, в подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_6 знову одружилися і більше не розлучалися, спільних дітей у них не було, заповіту ОСОБА_8 не складав.  

В суді не встановлено фактів, які б вказували, що крім позивачки та відповідачки на спірне майно в порядку спадкування за законом, як спадкоємців першої черги,  чи з інших підстав, претендують інші особи.

З врахуванням наведеного, суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_8.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 15, 60-62, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, ст. 355, 370, 372, ст.1216, ст. 1218, ст.1221, ст.1222, ст.1223, ст.1226, ст.1258, ст.1261, ст.1267, ч.1, ч.3, ч.5 ст.1268 ЦК України, ст. ст. 22, 23, 24, 28 КпШС Української РСР від 20.06.1969р. №2006-VII, Законом Української  РСР «Про власність» від 07.02.1991р. №697-XII, Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», -  

в и р і ш и в :

 позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 об’єктом спільної сумісної власності подружжя – ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

Визначити рівними частки в квартирі АДРЕСА_2, як об’єкта спільної сумісної власності подружжя – ОСОБА_8 та ОСОБА_6.

Визнати спадковим майном після смерті ОСОБА_8 1/2  квартири АДРЕСА_2.

Визначити частки у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 та ОСОБА_6 по 1/2 ідеальній частині кожному з них.

Визнати право власності за ОСОБА_5 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 як на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

          Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 171грн. сплачених нею судових витрат по справі.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяА. М. Малахова-Онуфер