Справа №  2-562/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 вересня 2011 року                                                                                          м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                                  головуючого судді -  Фейір  О.  О. ,

при секретарі -   Кузьма Т.В.,                                                              

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та визнання права власності на автомобіль,-

встановив:

  ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та визнання права власності на автомобіль.

 Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що 27 листопада 2007 року він придбав у ОСОБА_3 автомобіль ГАЗ 2705 222, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску. Даний автомобіль переданий йому в користування та розпорядження на підставі довіреності від 27 листопада 2007 року, посвідченої державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Габор Д.В., реєстровий №3-4278, після чого йому було видано тимчасовий талон. Фактично зазначений вище автомобіль був йому проданий, однак за браком часу у продавця, тобто власника машини ОСОБА_3, автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та не було оформлено договору купівлі-продажу рухомого майна, а оформленням довіреності на право користування та розпорядження автомашиною було приховано інший правочин, а саме договір купівлі-продажу, а тому правочин представництва по довіреності є удаваним правочином і підлягає скасуванню. Вважає, що оскільки ним в повному обсязі проведено оплату за автомашину, є всі підстави для визнання оформеної довіреності удаваним правочином та визнання його власником автомашини ГАЗ 2705 222, реєстраційний №НОМЕР_1, 2000 року випуску. А тому просить суд визнати довіреність від 27 листопада 2007 року, посвідчену державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Габор Д.В. на право керуванння та розпорядження автомашиною договором купівлі-продажу, а саму довіреність удаваним правочином, та визнати його власником вищевказаної автомашини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, та пояснив, що у листопаді 2007 року він придбав у ОСОБА_3  автомашину ГАЗ 2705 022, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску, яка була передана йому на підставі довіреності і на його ім"я було видано тимчасовий талон. Фактично машина була йому продана. Однак автомобіль не було знята з обліку в органах ДАІ  та не було оформлено договору купівлі –продажу. Зазначив, що фактично оформленням довіреності на право користування та розпорядження автомашиною було приховано інший правочин, а саме договір купівлі-продажу , а тому правочин представництва по довіреності є удаваним правочином і підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечив.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач  посилалався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає в задоволенні позову відмовити, виходячи із наступного.

 Автомобіль марки ГАЗ 2705 222, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, що стверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу   серії НОМЕР_2, виданого Берегівським РЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області 31 травня 2005 року. (а.с.7)

Так, в судовому засіданні встановлено, що 27 листопада 2007 року державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Габор Д.В. була посвідчена довіреність, згідно якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_5 користуватися та розпоряджатися автомашиною марки ГАЗ 2705 222 , 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2, виданого Берегівським РЕВ ДАІ ГУ УМВС України в Закарпатській області 31 травня 2005 року. (а.с. 9).

  Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.   

    Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.     

   Отже, договір є правовою формою узгодження волі сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.   

      Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.     

      Із змісту вказаної норми слідує, що сторони мають можливість вільно визначити характер договору який вони укладають та його зміст.   

     Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України,  за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин,  вчинений повіреним,  створює,  змінює,  припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.   

   Вказане свідчить про те, що сторони правочину, договору доручення від 27 листопада 2008 року, бажали укласти саме таку угоду, а не договір купівлі-продажу.

   Посилання  позивача на приховання вищезазначеною довіреністю договору купівлі-продажу автомобіля є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 надавши позивачеві 27 листопада 2008 року  довіреність, висловив свої намірі щодо  права ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на керування та розпорядження спірним автомобілем.

   Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України  правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державної реєстрації, а також правочини, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсності мають вчинятися у письмовій формі.   

   Договір купівлі продажу автомобіля повинен укладатися в письмовій формі, оскільки тягне за собою перереєстрацію власника автомобіля.   

    Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України,  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

    Судом встановлено,  що сторони між собою не досягли усіх істотних умов договору купівлі-продажу автомашини щодо ціни,  терміну сплати і не надали суду належних письмових доказів відносно цього.   

    Позивачем  не представлено суду жодних належних доказів,  які б свідчили про те,  що він передав відповідачеві грошову суму за придбання автомобіля.

  Крім того, відповідно до пункту 3 статті 208 Цивільного кодексу України,  у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму,  що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян,  крім правочинів,  передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.   

     Доказів, того що  ОСОБА_1 передав ОСОБА_3, а останній отримав від ОСОБА_1 кошти   від продажу автомобіля, суду не надано.   

     Заяву ОСОБА_3 від 27 листопада 2007 року, що ніби то підтверджує продаж автомобіля марки ГАЗ 2705 222 , 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 суд до уваги не приймає, оскільки така викликає у суду сумнів щодо дати її написання, оскільки така нічим не стверджена. (а.с. 6)

   Разом з тим, суд приймає до уваги заяву ОСОБА_3 на ствердження арешту спірного автомобіля. (а.с. 5)

     Таким чином, у судовому засіданні достовірно встановлено, що воля сторін при укладанні довіреності не була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а саме довіреністю від  27 листопада 2007 року,  тому дана довіреність не може бути визнана удаваним правочином.   

     Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.  

    За таких обставин суд приходить до висновку, що договір доручення від 27 листопада 2007 р. не є удаваним і немає жодних підстав визнати за позивачем право власності на авомобіль ГАЗ 2705 222 , 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому в задоволенні позову про визнання  довіреності від 27 листопада 2007 року, посвідченої державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Габор Д.В. на право керування та розпорядження автомашиною договором купівлі продажу, а саму довіреність удаваним правочином та визнання його власником автомашини ГАЗ 2705 222, реєстраційний  номер НОМЕР_1, 2000 року випуску суд вважає відмовити.

На підставі  наведеного, керуючись  ст.ст. 203, 206, 208, 235, 328, 334, 626, 627, 655, 1000, ЦК України,  ст.ст. 15, 57-60,  208, 209, 218, 292, 294 ЦПК України,-

рішив:

   У задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання  довіреності від 27 листопада 2007 року, посвідченої державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Габор Д.В. на право керування та розпорядження автомашиною договором купівлі продажу, а саму довіреність удаваним правочином та визнання ОСОБА_1 власником автомашини ГАЗ 2705 222, реєстраційний  номер НОМЕР_1, 2000 року випуску - відмовити.

     З повним текстом рішення сторони зможуть ознайомитися 16 вересня 2011 року.

  Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

         Суддя:                       О. О. Фейір