ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    ПОСТАНОВА  

"19" червня 2006 р.

Справа №  14/125

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді  Колодій С. Б. 19.06.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу № 14/125

      за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко", с.Никифорівка Долинський район Кіровоградської області   

до відповідача:  Долинської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Долинська Кіровоградської області          

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень  

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Кучеренко Л.С., директор   ;  

від позивача - Кучеренко Г.В. , довіреність № 10  від 25.10.05 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко";  

від відповідача - Лосінець С.М. , довіреність № б/н  від 14.03.06 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко";  

від відповідача - Коптєва Т.О.   директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко";  

ТОВ «Компанія Кучеренко» звернулося з позовом про визнання протиправними та скасування  податкових повідомлень-рішень Долинської МДПІ від 06.02.2006 р. №0000032310\0 та від 27.03.2006 р. №0000032310\1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 80 294,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства.

Посилаючись на частину 2 статті 19 Конституції України, пункт 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач  зазначає, що органам податкової служби надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених Законами України.

Розмір фінансових санкцій та порядок їх застосування у разі порушення Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 не передбачено жодним Законом України.

Додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач звертає увагу суду на ту обставину, що Постановою Кабінету Міністрів №271 від 26.02.1999 р. не визначено порядок повернення на спеціальні рахунки повернених попередніх оплат та фінансові санкції за їх повернення., а також зазначає, що придбана за кошти із спеціального рахунку соя  використана при виконанні послуг по договору підряду по посіву сої для ПСП „Золота Марія”, а не реалізована, як посівний матеріал сторонній організації.

В запереченнях на позов Долинська МДПІ просить суд у задоволенні позову ТОВ „Компанія Кучеренко” відмовити повністю.

Долинська МДПІ вважає доводи позивача помилковими, оскільки, як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, останнє містить як посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №488 так і посилання на пункт 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”, в якому визначено, що у разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Крім цього податкова служба зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, розроблена на виконання пункту 11.29 Закону України „Про податок на додану вартість”.

В запереченнях на додаткове обґрунтування позовних вимог відповідач наполягає на факті невикористання за цільовим призначенням позивачем коштів, повернутих йому ТОВ „Агрофармахім” та відсутності доказів повернення їх на спец рахунок.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                        ВСТАНОВИВ:

Долинської МДПІ проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Компанія Кучеренко” за період з 01.12.2003 р. по 20.09.2005 р., за результатами якої складено акт №30-2310-06391634 від 27.01.2006 р.

Документальною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №488 „Про внесення змін до постанови КМУ від 26.02.1999 р. №271 „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, а саме використання не за цільовими призначенням зі спеціального рахунку ПДВ з рослинництва податок на додану вартість в сумі 82 050,00 грн.

В  зв’язку з встановленим порушенням Долинської МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2006 р. №0000032310\0 про застосування до позивача штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 80 294,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ „Компанія Кучеренко” оскаржила його в порядку адміністративного узгодження.

За результатами розгляду скарги позивача Долинської МДПІ винесено рішення про результат розгляду скарги від 17.03.2006 р. №1675\10-033, за яким податкове повідомлення-рішення Долинської МДПІ від 06.02.2006 р. №0000032310\0 залишено без змін, а скаргу ТОВ „Компанії Кучеренко” без задоволення та 27.03.2006 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000032310\1 про застосування штрафної санкції по податку на додану вартість в розмірі 80 294,00 грн.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги частково в силу наступного.

Порядок та строки сплати податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та статтю 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” до 1 січня 2005 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7 , пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Компанія Кучеренко” зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та статтю 1 Указу Президента України від 02.12.1998 р.  №1328\98 „Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників” ТОВ „Компанія Кучеренко” отримало право на спеціальний режим оподаткування, оскільки сума виручки від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за 2003 р. склала 95,7%, за 2004 р. склала 93%, про що зазначено в акті перевірки.

Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість , що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість , що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р. з наступними змінами.

Відповідно до пункту 4 Порядку сільськогосподарський товаровиробник зобов’язаний скласти декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подавати її до органів державної служби.

Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Контроль за дотриманням цього Порядку покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують функції по контролю за своєчасністю подання платниками податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно спеціальної декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 р., №13564 позивачем задекларовано податкове зобов’язання в розмірі 158 102,00 грн., яке підлягало перерахуванню на спеціальний рахунок позивача з податку на додану вартість та використанню ним для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Дані кошти відповідно до платіжних доручень №207 від 11.05.2004 р. в сумі 2 900,00 грн., №215 від 12.05.2004 р. в сумі 140,00 грн., №216 від 14.05.2004 р. в сумі 850,00 грн., №660 від 10.12.2004 р. в сумі 3 820,00 грн., №689 від 24.12.2004 р. в сумі 8 800,00 грн., №695 від 28.12.2004 р. в сумі 4 648,00 грн., №1 від 05.01.2005 р. в сумі 5 120,00 грн., №19 від 20.01.2005 р. в сумі 20 000,00 грн., №38 від 26.01.2005 р. в сумі 30 000,00 грн., №40 від 26.01.2005 р. в сумі 29 000,00 грн., №48 від 31.01.2005 р. в сумі 11 879,12 грн., №44 від 31.01.2005 р. в сумі 44 700,00 грн. перераховані на спеціальний рахунок позивача з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 5 Порядку та пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Визначення матеріально-технічних ресурсів надано в Законі України „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”, як матеріалів, які є фізичними складовими товару, що експортується, енергія, паливо та нафта, які використовуються у процесі виробництва, у тому числі каталізатори, що споживаються у процесі їх використання з метою одержання зазначеного товару.

Згідно платіжного доручення №41 від 27.01.2005 р. на суму 76 500,00 грн. позивач здійснив попередню оплату за бродіфакум згідно рахунку АФ-0004 від 10.01.2005 р. ТОВ „Агрофармохім”.

Згідно платіжних доручень №100, 101 від 28.01.2005 р. позивачу повернуто попередню оплату на поточний банківський рахунок.

На спеціальний рахунок кошти за не отриманий товар позивачем не повернуто. Даний факт підтверджено в судовому засіданні головним бухгалтером підприємства Кучеренко Г.В.

В той же час повернуті за не отриманий товар кошти в сумі 59 579,12 грн., що підтверджують платіжні доручення №48 від 31.01.2005 р., №44 від 28.01.2005 р., №58 від 01.02.2005 р. спрямовані позивачем вдруге на спеціальний рахунок з метою виконання норм пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку акумуляції та використання коштів, а саме перерахування на спец рахунок податку на додану вартість в розмірі 158 102,00 грн., що зазначений в спеціальної податкової  декларації за грудень 2004 р.

Кошти в сумі 5 257,26 грн. (платіжне доручення №49 від 31.01.2005 р.), в сумі 6 731,28 грн. (платіжне доручення №50 від 31.01.2005 р.) з поточного рахунку позивача перераховані Василівської та Іванівської сільрадам за оренду землі за 2004 рік.  

Таким чином матеріалами справи підтверджується висновок державної податкової служби щодо невикористання позивачем коштів з податку на додану вартість в розмірі 76 500,00 грн. для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а тому стягнення даної суми до державного бюджету України в зв’язку з їх нецільовим використанням є цілком правомірно.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що не Законом України, а постановою Кабінету Міністрів передбачена норма  застосування до платника податків санкції, а саме спрямування до державного бюджету України коштів  перерахованих на спеціальний рахунок, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками за нецільовим призначенням, а тому дії державної податкової служби по її застосуванню суперечать статті 19 Конституції України.

Відповідно до змісту частини 3,4 пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість” кошти податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів власного виробництва залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дана норма не визнана в установленому порядку неконституційною, тому господарський суд вважає правомірним її застосування податковою службою при здійсненні контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідно до коду платежу 14010100, зазначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні, кошти використані за нецільовим призначенням повинні надходити  до Державного бюджету України по платежу податок на додану вартість.

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Долинської МДПІ від 06.02.2006 р. №0000032310\0, від 27.03.2006 р. №0000032310\1 в частині застосування штрафної санкції за платежем податок на додану вартість в зв’язку з нецільовим використанням коштів в розмірі 75 500,00 грн.

Разом з тим, господарський суд вважає безпідставним стягнення податковою службою коштів в розмірі 5 550,00 грн., як коштів використаних позивачем із спец рахунку за нецільовим призначенням.

Згідно платіжного доручення №84 від 23.02.2005 року позивачем перераховано ТОВ „Агрофармхім” попередню оплату за сою згідно рахунку 263 від 22.02.2005 року.

25.12.2004 року між ПСП „Золота Марія” та ТОВ „Компанія Кучеренко” укладено договір підряду №3, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання по виконанню повного комплексу робіт по вирощуванню ранніх зернових та бобових культур, в тому числі сої на площі 500 га. Згідно даного договору роботи виконуються із матеріалів Підрядника (ТОВ „Компанія Кучеренко”), за винятком випадків, передбачених договором. Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно кошторису.

Відповідно до калькуляції №3 собівартості по посіву сої на 500 га, крім інших витрат, включена сировини (посівний матеріал сої вартістю 4 625,00 грн.).

Таким чином на виробничі потреби, а саме виконання договору підряду №3 від 25.12.2004 р. та отримання винагороди за виконані роботи, позивачем придбано посівний матеріал сої.

Отже висновок державної податкової служби, що ТОВ „Компанія Кучеренко” кошти в розмір 5 550,00 грн. використала не для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а для реалізації посівного матеріалу сторонній організації - ПСП „Золота Марія” є безпідставним.

Враховуючи викладене, господарський суд частково задовольняє вимоги позивача та визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення Долинської МДПІ №0000032310\0 від 06.02.2006 р., №0000032310\1 від 27.03.2006 р. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 5 550,00 грн.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                           ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Долинської міжрайонної державної податкової інспекції  № 0000032310/0 від 06.02.2006 р., № 0000032310/1 від 27.03.2006 р. в частині застосування штрафної санкції в розмірі 5550,00 грн.

В іншій частині позовним вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кучеренко"  (28513, Кіровоградська область, Долинський район, с. Никифорівка,  р/р 26000301350353 в ПІБ м.Долинська, МФО 323077) судові витрати по справі 1,70 грн. державного мита.  

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

  

Суддя

С. Б. Колодій

 

 26.06.2006 р.