Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2232\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Чохонелідзе Л.М.
47 Доповідач Авраменко Т. М.
РІШЕННЯ
Іменем України
14.09.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді : Авраменко Т.М.
суддів: Кіселика С.А.,Суровицької Л.В.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
за участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментам, посилаючись на те, що на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду від 26 грудня 2006 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 грудня 2006 року і до 30 травня 2024 року, проте відповідач аліменти сплачував нерегулярно, внаслідок чого з 2007 року станом на 01 липня 2010 року виникла заборгованість в сумі 6091 грн., яка є непогашеною до цього часу. З липня 2010 року відповідач поновив сплату аліментів і за друге півріччя 2010 року заборгованості по аліментам не має.Просила стягнути на її користь пеню за прострочення сплати аліментів по 31 грудня 2010 року в сумі 11207 грн.44 коп.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що в зареєстрованому шлюбі з позивачем вони перебували до початку 2010 року, що підтверджується рішенням суду від 21 жовтня 2010 року про розірвання шлюбу. До цього часу позивачка та син перебували на його утриманні і його вини у виникненні заборгованості по аліментам немає.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2011 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 11207 грн.44 коп. та 150 грн. на відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що позивач не довів про виникнення заборгованості по аліментам саме з його вини та його злісного ухиляння від виконання аліментних зобов’язань. Про наявність заборгованості він не був попереджений ні державним виконавцем, ні позивачем і досудове врегулювання спору не було здійснене.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, а позивач ОСОБА_3 просила відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. В письмовому запереченні (а.с.29-31,69-71) та в апеляційному суді позивачка пояснила, що фактично з відповідачем не проживає з вересня 2006 року, що підтверджується довідкою, відповідач є працездатним, має доходи, займається господарською діяльністю на придбаному автомобілі «Газель», проте офіційно цю діяльність не реєструє. Зазначала, що при розрахунку пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення відповідач повинен платити велику суму,яку він не спроможний буде виплатити, тому розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, вона обмежила сумою 11207 грн.44 коп.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Однак зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості. Якщо боржник у цей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.
Згідно зі ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов’язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Матеріалами справи підтверджується, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів ОСОБА_2 не своєчасно або не в повному розмірі сплачував аліменти на утримання сина, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам. Зокрема, станом на 01 січня 2008 року (а.с.96-97) заборгованість по аліментам становила 816 грн., станом на 01 січня 2009 року 1867 грн., на 01 липня 2010 року 6491 грн., за час розгляду справи судом з січня 2011 року заборгованість відповідачем не погашена і на вересень 2011 року складає 6409 грн.75 коп. (а.с.85). Відповідач був обізнаний про свій обов’язок сплачувати аліменти й періодично сплачував аліменти протягом 2007-2011 років.
Право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов’язується з обов’язковим попередженням боржника про наявність заборгованості по аліментам та наданням йому строку для її погашення.
Як пояснив державний виконавець, позивачка неодноразово зверталася до нього щодо несплати відповідачем аліментів, він викликав його, попереджав щодо систематичної сплати аліментів в належному розмірі та погашення заборгованості. Заяви про відкликання виконавчого листа позивач не подавала .
Довідкою квартального комітету підтверджується, що з вересня 2006 року позивач з дитиною постійно проживає в будинку своєї матері (а.с.32), чим спростовуються доводи відповідача про спільне проживання та утримання ним дитини до 2010 року.
Із заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду від 21 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу також не вбачається, що сторони проживали разом до 2010 року, оскільки такими були доводи ОСОБА_2, а не встановлений судом факт (а.с.23).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача і доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують .
Разом з тим, визначаючи розмір неустойки (пені), суд першої інстанції не виконав свій обов’язок і не перевірив обчислення розміру неустойки (пені), не навів в рішенні розрахунку з огляду на те, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та повинні сплачуватися щомісячно, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення. Пеня за один місяць прострочення сплати аліментів становить 1% від добутку простроченої суми аліментного платежу за місяць та загальної кількості днів прострочення. Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів є сумою пені, нарахованої за кожен місяць періоду, у якому було допущено прострочення сплати аліментів.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
Як вбачається з позовної заяви (а.с.3) та пояснень позивачки в засіданні апеляційного суду вона просила стягнути пеню за прострочення аліментів станом на 31 грудня 2010 року в сумі, що не перевищує 11207 грн.44 коп.
Довідкою державного виконавця (а.с.85) підтверджується відсутність розрахунку щомісячної заборгованості по аліментам за 2007 рік, а наявна така заборгованість тільки з 01 січня 2008 року, яка станом на 31 грудня 2010 року не погашена, тому розмір пені на вказаний період в гривнях становить:
Місяць розмір заборгованості 1 % кількість прострочених днів сума
за місяць
Січень 41 0,41 1064 436-24
Лютий 241 2,41 1036 2496-76
Березень 41 0,41 1005 412-05
Квітень 41 0,41 975 399-75
Травень 241 2,41 944 2275-04
Червень 241 2.41 914 2202-74
Липень 41 0,41 883 362-03
Серпень 41 0,41 853 349-73
Вересень 41 0,41 822 254-82
Жовтень 241 2.41 792 1908-72
Листопад 41 0,41 761 312-01
Грудень 41 0,41 730 299-30
Всього пеня тільки за 2008 рік становить 11709грн.99 коп.
Оскільки позов пред’явлено на суму 11207 грн.44 коп., то саме ця сума підлягає стягненню на користь позивачки.
Суд першої інстанції при визначенні пені неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права,які регулюють спірні правовідносини, тому відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в межах заявленого позову.
Згідно з ч.1 і ч.5 ст.88 ЦПК України на користь позивачки з відповідача підлягають стягненню понесені нею судові витрати: судовий збір 112 грн.07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а.с.1-2), всього 232 грн.07 коп.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 липня 2011 року.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3 пеню в сумі 11 207 грн.44 коп. за прострочення сплати аліментів та судові витрати у справі 232 грн.07 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя:
судді: