Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-10231\11 Головуючий у суді І-ї інстанції панфілова А.В.
99 Доповідач Авраменко Т. М.
УХВАЛА
Іменем України
12.09.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді –Авраменко Т.М.
суддів –Кіселика С.А., Суровицької Л.В.
розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
03 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.
Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просив поновити строк звернення до суду, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 09 липня року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2010 року позов задоволено. Суд поновив строк звернення з позовом до суду, зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд безпідставно поновив строк звернення з позовом до суду, при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Доводи щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Разом з тим обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.99 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом). Відповідно до ст.100 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії»рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980 р.).
Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові (а.с.14). Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, проте погодитися з таким висновком суду не можна. Порушення прав позивача відбувалося періодично –кожного місяця, починаючи з 09.07.2007 року, а тому у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до суду. Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Наведене свідчить, що підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду відсутні.
Позивач звернувся до суду 03 березня 2010 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, права підлягають захисту в межах заявлених позовних вимог з 03 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. На час розгляду справи апеляційним судом адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом , залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст.100 КАС України).
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії відповідача та зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 02.03.2009 року –скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
На час розгляду справи судом Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте, управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Отже, з урахуванням вимог ст.99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивача з позовом, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 03 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року (заявлені позовні вимоги).
На підставі викладеного, керуючись п.4 ч.1 ст.198, ст.ст.203,205,206 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2010 року в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 02 березня 2009 року –скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча суддя:
Судді: