Справа № 22ц-3047/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі Лапку Ю.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя і встановлення порядку користування житловим приміщенням із апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2011 року,
встановила:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зміненим в подальшому позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя і встановлення порядку користування житловим приміщенням.
ОСОБА_1 просила виділити їй 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 (далі –квартира), мікрохвильову піч SAMSUNG і холодильник LG, а відповідачу –автомобіль DAEWOO Lanos TF69Y, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (далі –автомобіль), 1/3 частку квартири, кольоровий телевізор LG і пральну машину Ariston. Також позивачка просила встановити порядок користування квартирою, за яким вона буде користуватися житловими кімнатами площею 15,2 кв.м. і 12,3 кв.м., а ОСОБА_4 –житловою кімнатою площею 9,4 кв.м.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що з 14 грудня 2001 року до 16 серпня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_5, і у період спільного проживання ними було придбане вказане майно, а на даний час вони не можуть досягти згоди з приводу його поділу та користування житлом.
Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2011 року позов задоволено частково. Постановлено поділити автомобіль шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 21863 грн. половини його вартості. Встановлено порядок користування квартирою, за яким ОСОБА_1 користується житловими кімнатами площею 15,2 кв.м. і 9,4 кв.м., балконом площею 0,9 кв.м., а ОСОБА_4 –житловою кімнатою площею 12,3 кв.м. і балконом площею 0,9 кв.м. Кухню площею 9,5 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м. залишено у спільному користуванні сторін. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 222 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь судового експерта ОСОБА_6 2200 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Суд виходив з того, що квартира придбана ОСОБА_4 і ОСОБА_1 до укладення шлюбу і належить їм на праві спільної часткової власності, а тому вона не підлягає поділу як спільне майно подружжя і слід встановити вищевказаний порядок користування житлом. Також суд дійшов висновку, що автомобіль набутий сторонами за час шлюбу, але ОСОБА_4 здійснив його відчуження проти волі іншого подружжя і не в інтересах сім’ї, внаслідок чого на користь ОСОБА_1 має бути стягнута половина його вартості. Разом з тим, суд визнав, що побутова техніка придбана за кошти батьків сторін і не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивачка ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, не застосував закон (ст. 358 ЦК України), який підлягав застосуванню, і неправильно витлумачив застосований закон (ст. 60 СК України), а при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд не дотримався положень ст. 88 ЦПК України.
У зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального і процесуального права оскаржуване рішення в частині відмови у поділі побутової техніки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. В частині встановлення порядку користування квартирою і розподілу судових витрат рішення суду слід змінити.
Встановлено, що з 14 грудня 2001 року до 16 серпня 2010 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5.
До реєстрації шлюбу, а саме 8 листопада 2001 року, сторони купили квартиру в рівних частках.
За час шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_1 набули:
- автомобіль вартістю 43726 грн.;
- мікрохвильову піч SAMSUNG вартістю 386 грн.;
- телевізор LG вартістю 875 грн.;
- пральну машину Ariston вартістю 2564 грн.;
- холодильник LG вартістю 2760 грн., - а всього майна на загальну суму 50311 грн.
В жовтні 2010 року ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_1 відчужив автомобіль батькові ОСОБА_3
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами і висновком судової товарознавчої експертизи № 15/11 від 23 березня 2011 року.
Статтею 328 і частиною 1 статті 356 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 57 ч. 1 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Сторони придбали квартиру до шлюбу за свої особисті кошти, встановивши рівні частки у праві спільної часткової власності. За таких обставин суд обґрунтовано виходив з того, що квартира не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу.
Згідно зі ст.ст. 60 ч. 1, 70 ч. 1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В силу ст. 71 ч. 1 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Автомобіль був придбаний сторонами у вересні 2006 року і зареєстрований в органах Державтоінспекції України на ім’я відповідача ОСОБА_4 До розірвання шлюбу між сторонами автомобіль перебував у їх власності і треті особи не заявляли права на нього.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що автомобіль є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя і має бути здійснений його поділ.
Доводи ОСОБА_4 про належність автомобіля його батькам не узгоджуються з фактичним обставинам справи. До того ж, останні не заявляли жодних вимог щодо свого права на автомобіль.
Відповідач вчинив відчуження автомобіля проти волі іншого подружжя і не в інтересах сторін, а тому суд правомірно стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину його вартості.
В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо поділу побутової техніки, суд припустився помилки.
В судовому засіданні сторони визнали, що речі домашнього вжитку придбавалися ОСОБА_4 і ОСОБА_1 для сім’ї, використовувалися лише сторонами та знаходяться у квартирі.
Таким чином, вказане майно набуте подружжям за час шлюбу та підлягає поділу. Та обставина, що батьки сторін надали матеріальну допомогу подружжю для купівлі побутової техніки, не змінює правовий статус цього майна.
Загальна вартість побутової техніки становить 6585 грн. Розмір частки кожного з подружжя становить 3292 грн. 50 коп. (6585:2).
Враховуючи побажання сторін, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 слід виділити телевізор LG і пральну машину Ariston загальною вартістю 3439 грн., а ОСОБА_1 –мікрохвильову піч SAMSUNG і холодильник LG загальною вартістю 3146 грн. Даний варіант поділу відповідає вимогам закону і не порушує права сторін. При цьому з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація вартості майна в сумі 146 грн. 50 коп. (3439-3292,50).
У відповідності до ст. 358 ч.ч. 1-3 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Врахувавши існуючі між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 відносини, суд правомірно виходив з того, що між сторонами має бути встановлений порядок користування квартирою. Однак ним не в повній мірі враховано вказану норму.
На думку колегії суддів, має бути встановлений наступний порядок користування квартирою, який найбільш наближений до рівності часток сторін. ОСОБА_1 разом з двома малолітніми дітьми користується житловими кімнатами площею 12,3 кв.м. і 9,4 кв.м., балконом площею 0,9 кв.м., а ОСОБА_4 –житловою кімнатою площею 15,2 кв.м. і балконом площею 0,9 кв.м. Кухню площею 9,5 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м. слід залишити у спільному користуванні сторін.
Такий порядок відповідає інтересам сторін і їх дітей. Надання ОСОБА_1 в користування жилого приміщення, яке на 3,25 кв.м. перевищує розмір жилої площі, що припадає на її частку (21,7 кв.м. замість 18,45 кв.м. (36,9:2)), не порушує право власності та інтереси ОСОБА_4 До того ж, останній може вимагати від позивачки відповідної матеріальної компенсації.
В силу ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Задовольнивши позов ОСОБА_1 частково, суд не врахував даного положення процесуального закону і поклав всі судові витрати на ОСОБА_4 Поза увагою суду залишилась і та обставина, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у неповному розмірі.
У справі заявлено дві вимоги –про поділ майна подружжя (майнового характеру) і встановлення порядку користування житловим приміщенням (немайнового характеру). Ціна позову за майновою вимогою становить 169754 грн. ((289197+43726+386+875+2564+2760):2). Позов задоволено на суму 25155 грн. 50 коп. ((43726+386+875+2564+2760):2), тобто на 14,82 % (25155,50х100:169754).
Враховуючи, що суд задовольнив вимогу немайнового характеру та часткового задовольнив вимогу майнового характеру, на ОСОБА_4 слід покласти судовий збір в розмірі 260 грн. 06 коп. ((25155,50:100)+8,50). ОСОБА_1 не сплатила судовий збір у такому розмірі, а тому вказана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
При зверненні до суду ОСОБА_1 мала сплатити судовий збір у розмірі 1700 грн. ((169754:100)+8,50, але не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а внесла лише 222 грн. Розмір недоплаченого судового збору, який підлягає стягненню з позивачки, становить 1217 грн. 94 коп. (1700-222-260,06).
З урахуванням пропорційності задоволених вимог з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 17 грн. 78 коп. (120х14,82:100).
В суді першої інстанції за клопотанням позивачки ОСОБА_1, з яким погодився відповідач ОСОБА_4, була проведена судова товарознавча експертиза. Витрати на її проведення склали 2200 грн. Після складання експертом висновку позивачка відмовилась оплатити ці витрати. Їх слід покласти на сторони: на ОСОБА_4 –326 грн. 04 коп. (2200х14,82:100), на ОСОБА_1 –1873 грн. 96 коп. (2200-326,04).
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 липня 2011 року в частині відмови у поділі побутової техніки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, а в частині встановлення порядку користування квартирою і розподілу судових витрат – змінити.
Розділити побутову техніку, виділивши в натурі:
1) ОСОБА_1:
- мікрохвильову піч SAMSUNG вартістю 386 грн.;
- холодильник LG вартістю 2760 грн., - а всього майна на загальну суму 3146 грн.;
2) ОСОБА_4:
- телевізор LG вартістю 875 грн.;
- пральну машину Ariston вартістю 2564 грн., - а всього майна на загальну суму 3439 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 146 грн. 50 коп. грошової компенсації вартості її частки в побутовій техніці.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, за яким:
- ОСОБА_1 разом з двома малолітніми дітьми користується житловими кімнатами площею 12,3 кв.м. і 9,4 кв.м., балконом площею 0,9 кв.м.;
- ОСОБА_4 користується житловою кімнатою площею 15,2 кв.м., балконом площею 0,9 кв.м.;
- кухня площею 9,5 кв.м., коридор площею 10,1 кв.м., ванна кімната площею 2,6 кв.м., вбиральня площею 1,0 кв.м. залишаються у спільному користуванні сторін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1217 грн. 94 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта ОСОБА_6 1873 грн. 96 коп. витрат на проведення судової експертизи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 260 грн. 06 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 17 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь судового експерта ОСОБА_6 326 грн. 04 коп. витрат на проведення судової експертизи.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції –Бориславський В.М. Справа № 22ц –3047
Доповідач –Ярмолюк О.І. Категорія 46