Справа № 22а-1842/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Ярмолюка О.І.,
суддів : Власенка О.В., Юзюка О.М.,
діючи відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", розглянула в порядку письмового провадження справу № 22а-1842 за апеляційною скаргою Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2010 року у справі за ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута про зобов’язання до вчинення перерахунку пенсії за віком та виплати надбавки до пенсії особі, що має статус дитини війни,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись в суд з вказаним позовом зазначила, що з 1 січня 2010 року їй здійснено відповідачем перерахунок пенсії, однак даний перерахунок зроблено з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік. Просила визнати дії незаконними та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з часу набуття права на перерахунок із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за календарний 2009 рік. Крім того, зазначала, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус дитини війни. На підставі ст. 6 цього ж Закону пенсія дітям війни підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем така допомога виплачувалась не в повному обсязі. Позивачка просила зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за 2009-2010 роки.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 6 вересня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 січня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за календарний рік, що передує строку звернення за призначенням пенсії, тобто за 2009 рік. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену надбавку до пенсії з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та у 2010 році згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 37 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи судом.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Зеленська В. І. Справа № 22а-1842
Доповідач: Власенко О. В. Категорія № 10.3.1
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України Славутському районі та місті Славута просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута слід залишити без задоволення з наступних мотивів.
У відповідності з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування до перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України спростовуються вимогами чинного законодавства на час здійснення позивачу перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонеркою та продовжує працювати і відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набула достатнього для перерахунку пенсії стажу.
8 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута про перерахунок пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2009 рік. Проте в порушення ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач перерахунок пенсії позивачці провів із застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.
Давши належну оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність рішення управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута щодо застосування, під час перерахунку з 1 січня 2010 року пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни до ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп зміни, що були внесені до ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
В зв'язку з зазначеним ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилася в редакції Закону, який діяв до 01 січня 2008 року, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Статтею 40 зазначеного Закону України передбачено застосування при визначенні заробітної плати для обчислення пенсій показника - середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
За таких обставин, перерахунок пенсії позивачці, відповідно до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута мало здійснювати із заробітної плати (доходу) з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені у ч.1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки за 2009 рік.
Крім того, судом вірно встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком, відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно. Проте управлінням Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута позивачці така доплата до пенсії виплачувалася не повністю.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону № 2195 –IV «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і статтю 6 викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними, відновлена дія положень статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»не змінювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка має право на отримання доплати до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та у 2010 році.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання. Крім того, відсутність механізму реалізації закону не є підставою для його невиконання.
Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 6 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко