Справа № 22ц-2255/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,
суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі : Гриньовій А.М.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 04 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Пашковецької сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов’язання до вчинення дій.
Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом, вказувала, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Довірена особа суміжного землекористувача ОСОБА_4 знищила межові знаки та самовільно захопила 0,404 га. її земельної ділянки, що встановлено комісією сільської ради від 17.05.10 року. Просить зобов’язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов’язати повернути їй захоплену земельну ділянку.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 04 квітня 2011 року вказаний позов задоволений частково. Зобов’язано відповідача ОСОБА_4 повернути позивачці 0,0404 га. самовільно зайнятої земельної ділянки та не чинити першкод у її користуванні. У позові до Пашковецької сільської ради відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, як представник відповідача ОСОБА_4, вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Так, вказує, що суд не врахував, що позивачка отримала Державний акт на земельну ділянку без погодження межі з відповідачем; не притягнуто до участі у справі належного відповідача, яким є Держкомзем; судом не призначалася та не проводилася по справі відповідна експертиза, яка мала встановити можливість самозахвату; судом не враховано, що рішенням суду від 08.09.10 року такий спір уже вирішувався; своє рішення суд не мотивував відповідними нормами цивільного та земельного кодексів.
На розгляді справи у апеляційному суді апелянтка підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
_______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Андрощук Є.М. Справа № 22ц - 2255
Доповідач –Фанда В.П. Категорія № 46
ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляція безпідставною.
Представник Пашковецької сільської ради не з’явився на апеляційний розгляд справи, подав заяву про згоду на слухання справи у його відсутності, просить залишити рішення суду без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак вказаних приписів суд першої інстанції не дотримався.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того доведеності факту самовільного захоплення частини земельної ділянки, а тому порушене право позивача підлягало поновленню у спосіб зазначений у позовній заяві.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.04.09 року є власником 0,219 га. земельної ділянки по АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 є суміжним землекористувачем земельної ділянки по вул. Щорса,34 у с. Пашківці Старокостянтинівського району Хмельницької області. Весною 2010 року знищено межові знаки суміжного землекористування між цими сторонами.
Згідно з чч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка не зверталася до сільської ради з приводу вирішення питання про відновлення межі суміжного користування. Рішення органом місцевого самоврядування з цього приводу не приймалося.
Не завершено вирішення цього спору сільською радою на звернення ОСОБА_1, як представника ОСОБА_4, оскільки межові знаки відсутні і точні обміри ділянки без спеціального обладнання провести не можливо (а.с.45).
Однак в порядку визначеному Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками сторони не вирішували питання про відновлення межових знаків, не зверталися після цього до органу місцевого самоврядування для завершення розгляду цього спору. Без вирішення даних питань прийняття рішення по спору сторін є передчасним.
Судом першої інстанції наведені положення земельного законодавства та роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 залишив поза увагою, не врахував те, що згідно зі ст. 158 ЗК України спір про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок не підвідомчий суду; не з'ясував предмет позову й не встановив, чи пов'язані позовні вимоги з поновленням межі, чи вони пов'язані з усуненням перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Крім цього, суд першої інстанції не встановив розмір земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача згідно земельно-кадастрової документації, що унеможливлювало взагалі вирішення даного спору, на що вказує відсутність з цього приводу будь-яких відповідних рішень та доказів у матеріалах справи.
Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги акт з контрольними обмірами від 15.05.07 року (а.с.8,9), які поклав в основу рішення. При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що контрольні обміри проводилися за три роки до виникнення даного спору, у такій схемі відсутня прив’язка до геодезичних знаків, представник відповідача ОСОБА_1 заперечувала встановлені там факти, а тому в сукупності цих обставин акт і контрольні обміри не могли бути використанні як належні та допустимі докази.
Пославшись, як на доказ у задоволення позовних вимог, на акт від 17.05.10 року та контрольні обміри до нього (а.с.10,11, без посилань на геодезичні знаки), суд першої інстанції не мотивував свій висновок стосовно визначення розміру самовільно захопленої земельної ділянки (0,0404 га.) і таке не слідує і з самого контрольного обміру. Вказана обставина також унеможливлювала б реальне виконання рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ст.57 ЦПК України вищевказані обставини мали встановлюватися відповідними доказами, в тому числі висновком експертизи.
Таким чином, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому ухвалене в справі судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 04 квітня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Пашковецької сільської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов’язання до вчинення дій.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий підпис: Судді підписи:
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду: В.П. Фанда