Справа №2-139 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

20 березня 2007 року Ленінський районний суд м.  Донецька в складі:

головуючого судді:                   Олещенко Л.Б.

при секретарі:                             Настоящої М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення,  суд ,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселення з неї відповідачів ОСОБА_2,ОСОБА_3.

В обгрунтування позову вказала,  що 22.05.97 по договору купівлі-продажу,  сумісно зі своїм колишнім чоловіком -ОСОБА_5 придбала вказану квартиру. Згідно цього договору вона стала власницею 1/10 частини квартири,  а ОСОБА_6 - 9/10 частки. За домовленістю між ними,  в цій квартирі мешкав ОСОБА_6,  який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом,  що видане 16.10.98 року,  власником 9/10 частки спірної квартири,  що належала ОСОБА_6 стала відповідачка ОСОБА_4.

З 2003 року по цей час,  вона,  як власниця частки квартири,  зайти в квартиру не може,  користуватися нею також не може,  бо в ній мешкають відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3,  перешкоджаючи,  ій володіти своєю власністю з їх слів відомо,  що проживають в квартирі,  з дозволу ОСОБА_4.

Вважає,  що ії права як власника порушено,  бо ні володіти,  ні користуватися квартирою вона не може,  так як в цьому ії перешкоджають відповдачи не пускають до квартири,  не дають ключів від неї. При цьому ОСОБА_4 розпорядилась квартирою,  яка належить їм на праві спільної часткової власності без її згоди,  як співвласника,  що порушує її права. Тому просить забов"язати відповідачів не чинити ій перешкоди у користуванні квартирою,  передавши ій ключ від неї,  та виселити ОСОБА_2,ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Зазначив,  що 9/10 частки спірної квартири належить на праві власності його сестрі - ОСОБА_4,  яка мешкає з 1987 року в Росії. При цьому вона надала йому довіреність,  згідно з якою він має право проживати в цій квартирі. Після смерті ОСОБА_6 він разом зі своєю дружиною -ОСОБА_3 вселився в цю квартиру,  де і мешкають до цього часу. Ключі від квартири йому передала ОСОБА_4. Він не оспорьє право власності позивачка на 1/10 частини спірної квартири,  але вважає ії занадто малою,  в зв"язку з чим,  вона не може проживати в цій квартирі. Спільно з нею в одній квартирі він жити не бажає,  ключ від квартири передавати ій наміру не має. Вважає,  що згода позивачки на його проживання в квартирі не потрібна,  бо ії доля мізерна,  а йому такий дозвіл надала ОСОБА_4,  оформивши на це нотаріально довіреність.

Відповідачка ОСОБА_3. надала суду аналогічні пояснення. Крім того,  вказала,  що позивачка декілька разів приходила в спірну квартиру,  влаштовувала скандал,  вимагаючи ії впустити,  але вона двері ій не    відчинила. Вважає,  оскільки

2

 ОСОБА_4 має право власності на більшу частину квартири,  то згода позивачки на розпорядження цією квартирою    не потрібна. В зв"язку з чим,     вона не має і право доступу у квартиру.

Повідомила,  що вона зареєстрована в 3-кімнатній квартирі,  що належить ії батькам,  а ії чоловік - ОСОБА_2 в квартирі по вул.  Шахтостроителей,  яка належить йому на праві власності сумісно з матір"ю.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7 також позов не визнав. Зазначив,  що не оспорює право часткової власності на спірну квартиру позивачкою,  а також право ії користування нею. Але це вважає неможливим,  оскільки в квартирі мешкає подружжя ОСОБА_2,ОСОБА_3,  з дозволу ОСОБА_4. Тому в позові просить відмовити.

Суд заслухавши сторони,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_4,  а саме: відповідно 1/10 частина на підставі договору купівлі-продажу від 22.05.2997 року ОСОБА_1,  та 9/10 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.98 року- ОСОБА_4.

Згідно  ст.  317 ЦК України,  власникові належить права володіння,  користування та розпорядження своїм майном.  Право власності є непорушеним.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні .

Як встановлено судом,  в спірній квартирі з 2003 року мешкають відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3,  які не дозволяють позивачці користуватися своєю власністю,  а саме вказаною квартирою. Ці обставини підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_2,ОСОБА_3,  заявивши,  що в подальшому не мають наміру надати ОСОБА_1 таку можливість.

Таким чином,  судом достовірно встановлено факт перешкоджання з боку відповідачів в здійсненні позивачкою свого права на квартиру.

Відповідно до  ст.  355 ч.2 ЦК України спірна квартира належить ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності,  яке повинно здійснюватись співвласниками за їхньою згодою ( ст.  358 ЦК України). Із пояснень позивачки встановлено,  що з ОСОБА_4 вона не домовлялась про порядок володіння та користування спільним майном,  згоду на проживання в спірній квартирі ОСОБА_2,ОСОБА_3 не надавала. Ці обставини не заперечували як ОСОБА_2,ОСОБА_3,  так і представник ОСОБА_4. їх доводи,  про те,  що частка позивачки в праві власності на квартиру мала,  суд не приймає до уваги,  бо вони не мають правового значення,  це не позбавляє ії прав на належну їй власність,  передбачених законодавством.  Якщо,  між співвласниками,  не має домовленності по здійсненню права на належну ім власність,  то вони можуть спір вирішити в судовому порядку. В той же час,  встановлено,  що ОСОБА_4,  самостійно,  без врахування інтересів позивачки,  розпорядилась спільним майном,  що порушує права останньої.

Таким чином,  для відновлення права позивачки на належну ій власність,  необхідно забов"язати відповідачів ОСОБА_2,ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою,  надавши позивачці ключі від неї,  а також виселити їх з вказаної квартири,  в зв"язку з порушенням встановленого законом порядку їх вселення,  зокрема,  згоди ОСОБА_1.

На підставі  ст.   ст.  2,  48 Закону України "Про власність",   ст.   ст.  317,  321,  328,  355,  356,  358 ЦК України,   ст.  109 ЖК України,  та керуючись  ст.   ст.  10,  60,  212-215 ЦПК України,  суд ,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

3

Забов"язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1 і не чинити перешкоди в користуванні нею.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м.  Донецька шляхом подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження з моменту його проголошення і поданням після цього в 20-ти денний строк апеляційної скарги,  з подачею ії копії до апеляційної інстанції,  або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.