Справа № 22ц-1945/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,
суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі : Гриньовій А.М.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника Державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду від 31 січня 2011 року
за позовом Державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” до ОСОБА_1 про стягнення збитків.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила
Представник Державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” звертаючись до суду з позовом, вказував, що відповідач згідно до накладних №№329-к, 171,769,200,114 отримав продукцію підприємства на загальну суму 339 207,1 грн.. Проте за неї провів розрахунок на суму 248 424 грн., а решту суми 90 783,1 грн. не повертає. По накладній №264 відповідач отримав продукцію заводу для доставки СПД ОСОБА_3, але відзвітував лише на суму 73 450 грн., а суму 83 146 грн. не повернув. Просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 173 929,1 грн..
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 171 507,1 грн..
Рішенням Красилівського районного суду від 31 січня 2011 року позов задоволений частково.
В апеляційній скарзі представник Державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги накладну №264 про отримання під звіт продукції заводу та критично не оцінив покази свідків про повернення на склад відповідачем продукції заводу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити вимоги повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права. Так, вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги його пояснення про проведення повного розрахунку з позивачем шляхом внесення коштів у касу заводу, а не реалізованої продукції - на склад позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні вимог.
На розгляді справи у апеляційному судді представник заводу вказав, що посадових обов’язків інженера по збуту на заводі немає, ревізія діяльності
________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Чорна Л.М. Справа № 22ц - 1945
Доповідач –Фанда В.П. Категорія № 54
відповідача за весь період діяльності не проводилася, у суді першої інстанції клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи ним не заявлялося. Визнав, що прихідні ордери №№54,42,36,92,41 дійсно значаться по бухгалтерським документам, але вони враховані бухгалтерією у рахунок раніше отриманої продукції по іншим накладним. Вказав, що сума позову зменшена внаслідок погашення боргу зарплатою відповідача. Заперечив щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, вважає її безпідставною.
Апелянт ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника заводу у зв’язку з відсутністю боргу та закрити провадження у справі. Вказав, що до звільнення позивач до нього не висував ніяких претензій. Не реалізовані газові котли він повернув на склад через ОСОБА_5, яка підтвердила це у судовому засіданні першої інстанції, а він про це подав відповідні прихідні ордери.
Апеляційні скарги представника державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно до наказу №244 від 13.05.04 року ОСОБА_1 переведений з 13.05.04 року на посаду інженера по збуту Красилівського агрегатного заводу, а згідно до наказу №287 від 10.09.08 року його переведено на посаду менеджера зі збуту. Наказом за №309-к від 06.07.10 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України.
У період виконання обов’язків економіста зі збуту відповідач отримував під звіт продукцію заводу, в тому числі згідно видаткових накладних №769 від 17.10.07 року, №114 від 27.02.08 року, №171 від 26.03.08 року, №200 від 02.04.08 року та для її реалізації суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 по видатковій накладній №264 від 27.05.07 року.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Рішення суду першої інстанції не відповідає даним вимогам.
Задовольняючи позовні вимоги в одній частині та відмовляючи у задоволенні вимог у іншій частині, суд першої інстанції виходив відповідно з доведеності частини позову.
Однак з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст.138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 цього кодексу. Частиною першою ст..130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Представник позивача при розгляді справи у суді першої інстанції та у апеляційному суді не надав відповідні посадові обов’язки відповідача, який у період , за який ставиться питання про стягнення збитків, працював інженером по збуту. Представник не довів внаслідок порушення яких саме покладених на відповідача трудових обов’язків мало місце спричинення шкоди заводу.
Наявна у справі посадова інструкція економіста зі збуту колегією суддів до уваги не береться, оскільки у період з 29.05.07 року по 19.05.08 року відповідач таку посаду не обіймав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів наявності збитків, спричинення їх відповідачем, зокрема: даних бухгалтерського обліку й інших документів про наявність і розмір прямої дійсної шкоди; матеріалів інвентаризації, актів ревізії та облікових документів, актів про недостачу; доказів про винне порушення працівником обов'язків за трудовим договором і наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виявлення, матеріалів службових перевірок (п.23 Постанова, Пленум Верховного Суду України, від 29.12.1992, № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").
Питання призначення й проведення у справі судово-бухгалтерської експертизи представником позивача перед судом не ставилося, а вибірковим дослідженням наданих накладних та прихідних касових ордерів не можливо встановити наявність (відсутність) даної недостачі.
Проведені по бухгалтерії прихідні ордери: №54 від 07.08.07 року, №42 від 25.06.07 року, №36 від 29.05.07 року, №92 від 11.10.07 року, №41 від 20.06.07 року не можуть свідчити про наявність (відсутність) дебіторської заборгованості відповідача без матеріалів інвентаризації, ревізії, відповідної судово-бухгалтерської експертизи, які охоплюють весь спірний період роботи відповідача (а.с.47-54).
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач такі ордера не визнає, в тому числі і тому, що найменування отриманої продукції і її кількість по накладній №264 від 22.05.07 року не співпадає з найменуванням та кількістю повернутої продукції.
Представником позивача не надано суду першої інстанції та апеляційному суду відповідних письмових доказів про причини не врахування по бухгалтерським документам квитанцій до прибуткового касового ордеру №703 від 28.08.08 року, №159 від 14.03.08 року, №1086 від 19.11.07 року, №610 від 30.07.07 року, відповідно до яких відповідач вніс у касу заводу кошти на погашення дебіторської заборгованості (а.с.90-93).
Не надано до суду першої інстанції представником позивача відповідних доказів про одержання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та проведення ним розрахунку з заводом за отриману продукцію згідно видаткової накладної №264 від 27.05.07 року (акти взаємних звірок , зустрічних перевірок і т.і. ).
Судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у стягненні з відповідача 83146 грн. вартості продукції, яка отримана ним по накладній №264 від 22.05.07 року.
Однак належних , допустимих та достатніх доказів прийняття такого рішення суд не навів.
Встановлюючи наявність факту заборгованості відповідача на суму 90783,1грн. (339207,1 грн. –248424 грн.) та відхиляючи вимоги на суму 83146 грн. суд фактично продублював інформацію викладену у позовній заяві, не зазначивши якими доказами він обґрунтовував свій висновок.
При цьому суд не взяв до уваги, що позивач сам зменшив розмір збитків у цій частині до 171 507,1 грн. (а.с.25), а тому не зрозуміло які саме докази судом першої інстанції покладено в основу висновку про підтвердженність позову на суму 90783,1 грн. (90783,1грн.+ 83146 грн.=173 929,1 грн.).
Суд першої інстанції не відхилив надані відповідачем квитанції до прибуткового касового ордеру №703 від 28.08.08 року, №159 від 14.03.08 року, №1086 від 19.11.07 року, №610 від 30.07.07 року, відповідно до яких ним внесено у касу заводу 22840 грн. на погашення дебіторської заборгованості (а.с.90-93), але разом з цим не зменшив на цю суму заборгованість відповідача.
Згідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", п.11, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).
Однак при розгляді даної справи суд першої інстанції не дотримався таких роз’яснень, не навів у мотивувальній частині рішення які ж саме ним обставини встановлені, не дав оцінку по кожному прихідному ордеру, який надавався відповідачем у заперечення наявності заборгованості, в тому числі і прихідного ордеру №92 від 11.10.07 року про повернення на склад заводу 18 найменувань продукції, отриманої відповідачем не відомо по якій довіреності; не навів розрахунку, з якого суд виходив при задоволенні грошових вимог та обставини, які таке підтверджують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, тому у задоволенні позову слід відмовити за його недоведеністю.
Підстав до закриття провадження у справі не вбачається, тому у цій частині апеляція відповідача задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги представника Державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Красилівського районного суду від 31 січня 2011 року про часткове задоволення позовних вимог.
Постановити нове рішення. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Красилівський агрегатний завод” до ОСОБА_1 про стягнення збитків –відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: