Справа № 22ц-1606/11р.
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,
суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі : Гриньовій А.М.
з участю: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 грудня 2010 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року
за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” про визнання недійсним і скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 грудня 2010 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, так як суд допустив порушення норм матеріального та процесуального законодавства. Так, суд не врахував, що наказом №55-п від 17.11.03 року незаконно підтверджена виплата їй при звільненні вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, без зазначення її конкретної суми. Однак таке спростовано рішенням суду від 15.09.10 року, яким встановлено недоплату їй до середнього заробітку суми вихідної допомоги 1921,69 грн.. З цієї підстави вважає наказ №55-п, який містить складову, що не відповідає фактичним обставинам, є недійсним, просить скасувати його. Таке порушення встановленого порядку її звільнення з роботи тягне за собою відповідно до ст.47, 240-1 КЗпП поновлення на роботі з 17.11.03 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак таке не враховано судом першої інстанції. Про конкретний розмір складових заробітної плати вона дізналася після набрання чинності ухвали апеляційного суду від 27.10.10 року. Унаслідок незаконних дій керівниками підприємства вона перенесла душевні страждання, але суд цього не врахував та не задовольнив вимоги про стягнення моральних збитків. Суд першої інстанції не розглянув її клопотання про винесення окремої ухвали стосовно незаконних дій керівників підприємства. Вважає також незаконним прийняття судом першої інстанції додаткового рішення, оскільки воно суперечить підставам відповідно до яких заявлено позов й обставинам відповідно до яких вона оскаржує саме рішення суду. Суд першої інстанції навмисно не вирішив вимогу про визнання наказу №55-п недійсним, яка є основною позовною вимогою, а все решта –похідним від цього.
_______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Логінова С.М. Справа №22ц-1606
Доповідач –Фанда В.П. Категорія - 52
Вказаним заочним та додатковим рішенням у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.
ОСОБА_1 при розгляді справи апеляційним судом підтримала підстави скасування заочного та додаткового рішення суду, зазначенні у апеляційних скаргах.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.
У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з відсутності підстав до визнання недійсним спірного наказу та задоволення решти вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом №55-п від 17.11.03 року Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв'язку з скороченням штату і чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
Рішенням Хмельницького міського суду від 01.03.04 року, яке набрало чинності відповідно до ухвали апеляційного суду від 09.07.04 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в тому числі і про визнання недійсним наказу №55-п від 17.11.03 року Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України».
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31.05.10 року, яке частково скасовано рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15.09.10 року, визнано факт порушення проведення розрахунку ХОДП ДАК «Хліб України»з ОСОБА_1 при звільненні та зобов'язано виплатити ОСОБА_1 недоплачену вихідну допомогу при звільненні в сумі 1921,69 грн., стягнуто 10 000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
З врахуванням цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невірне зазначення у наказі №55-п від 17.11.03 року розміру вихідної допомоги при звільненні позивачки з роботи, не є підставою для визнання його недійсним чи скасування, а також не є порушенням власником або уповноваженого ним органом встановленого порядку звільнення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку (ст.47 КЗпП України) є підставою для виплати середнього заробітку згідно до ст.ст.117, 235 КЗпП України, а не підставою для визнання його недійсним.
Не встановивши підстав до визнання недійсним, скасування наказу №55-п від 17.11.03 року та поновлення на роботі позивачки, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку і про відмову у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, середньомісячного заробітку у зв'язку з відсутністю вимушеного прогулу.
Оскільки суд першої інстанції не встановив під час розгляду справи порушень закону, тому обґрунтовано не постановив окремої ухвали, що не позбавляє можливості позивачки на звернення самостійно до правоохоронних органів, якщо вона вбачає порушення своїх прав, законних інтересів.
Інші підстави для скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 грудня 2010 року та додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий підпис: Судді підписи:
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду: В.П. Фанда