Справа №  22а-4015/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 травня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

   Апеляційного суду Хмельницької області

             в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,

суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,

    при секретарі : Гриньовій А.М.

розглянула у  судовому засіданні адміністративну справу  за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому  про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни.

         Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

           В апеляційній скарзі представник управління Пенсійного фонду України  у м. Хмельницькому просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року  та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

          Вказаним рішенням позов задоволений частково. Визнано дії відповідача щодо невиплати щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни неправомірними, зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачці такої щомісячної державної соціальної  у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, та з 01 січня 2010 по 31 липня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          В обґрунтування незаконності рішення у апеляції зазначається, що розмір надбавок дітям війни визначений відповідною  постановою Кабінету Міністрів України і згідно якої позивачці здійснюється виплата підвищення до пенсії як дитині війни. Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

      Сторони у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоча належним чином були повідомленні про день, час і місце слухання справи.

        Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних мотивів.

     Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги,  виходив з того, що відповідачем порушено вимоги  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

     ___________________________________________________________________

        Головуючий у 1-й інстанції –Логінова С.М.                                             Справа №22а-4015

           Доповідач –Фанда В.П.                                                                         Категорія № 10.3.1

              Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

        Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка є дитиною війни, що підтверджується  наявною в матеріалах справи копією посвідчення.  Позивачці виплачувалася надбавка як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

         Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Виходячи з пріоритетності нормативних актів, суд першої інстанції обґрунтовано керувався    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

        Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         У 2009-2010 роках  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діяла у редакції від 18.11.2004 року, тому  дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога мали підвищуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

      Посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України є необґрунтованими, так як порушує засади пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

       Не ґрунтується на законі і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат підвищення до пенсії, оскільки відсутність коштів не може бути підставою невиконання зобов’язань встановлених ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195-VІ від 18.11.2004 р.               

         Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 по 31 липня 2010 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року, а відтак позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в зазначені періоди в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.      

        Інші підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлені судом правильно, що є підставою згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.                    

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України,  колегія суддів                                                                    

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від  07 вересня 2010 року залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий підпис:                                                         Судді підписи:

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду:                       В.П.Фанда