Справа №  22а-2296/11  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

розглянула у судовому засіданні адміністративну справу   за апеляційною скаргою управління   Пенсійного   фонду   України   в   Віньковецькому   районі   на   рішення Віньковецького районного суду від 09 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі про зобов'язання до вчинення дій.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі просить скасувати рішення Віньковецького районного суду від 09 серпня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказаним рішенням позов задоволений. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 28.07.2010 року.

В обґрунтування незаконності рішення зазначається, що розмір надбавок дітям війни визначений відповідною постановою Кабінету Міністрів України і згідно якої позивачу здійснюється виплата підвищення до пенсії як дитині війни. Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про день, час і місце слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст.б Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

____________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Трохимчук О.О.                                                Справа №22а-2296

Доповідач- Фанда В.П.                                                                                         Категорія 10.3.1

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення. Позивачу виплачувалася надбавка як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи з пріоритетності нормативних актів, суд першої інстанції обґрунтовано керувався Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У 2009-2010 році ст. б Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діяла у редакції від 18.11.2004 року, тому дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога мали підвищуватися на ЗО % мінімальної пенсії за віком.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Не ґрунтується на законі і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат підвищення до пенсії, оскільки відсутність коштів не може бути підставою невиконання зобов'язань встановлених ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195Л/І від 18.11.2004 р.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 липня 2010 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний

захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року, а відтак позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в зазначені періоди в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Інші підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України в Віньковецькому районі на рішення Віньковецького районного суду від 09 серпня 2010 року залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:          Судді: