Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,
суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,
при секретарі : Басюр А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 07 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
встановила
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 07 квітня 2010 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вказаним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування незаконності рішення у апеляції позивачем зазначається, що суд не взяв до уваги Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 року, що привело до прийняття помилкового рішення.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоча належним чином були повідомленні про день, час і місце слухання справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не порушено вимоги діючого законодавства, оскільки на час виплати діяли норми закону „Про державний бюджет на 2008 рік”, а у 2009 році - постанова №211 КМ України від 18.03.09 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань””.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни 3 групи, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах,
які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених
________________________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Вдовичинський А.В. Справа №22а-1957
Доповідач –Фанда В.П. Категорія № 10.3.
законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи здійснюється у розмірі 350 грн. 00 коп.
Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаного закону мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стосовно проведення виплат у 2008 році не приймаються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу у 2008 році органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з цим, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни до Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними положення пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення частини 5 статті 13 Закону № 3551-ХІІ у попередній редакції, які у 2009 рокці не змінювались.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»розмір цієї допомоги інвалідам війни 3 групи був визначений у меншому розмірі ніж передбачено ч. 5 ст. 13 цього Закону.
Критерієм обрахунку разової грошової допомоги інвалідам війни є мінімальна пенсія за віком. Розмір цієї величини визначено лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Закон України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік»не визначив розмірів разової грошової допомоги до 5 травня, яка мала виплачуватись інвалідам війни у 2009 році. Ці розміри були установлені постановою Кабінету Міністрів України за №211.
Згідно цієї постанови № 211 позивачу в 2009 році нараховано та виплачено допомогу як інваліду війни 3 групи в розмірі 380 грн., хоча у 2009 були чинними положення ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які визначали розмір цієї допомоги у сім мінімальних пенсій за віком.
Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо зміни діючих законів України, а виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, у 2009 році позивачу мала бути виплачена разова грошова допомога до 5 травня в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказане порушення матеріального права відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.202 ЦПК України є підставою для скасування у цій частині постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення вимог позивача, з врахуванням приписів ч.2 ст.11, п.1 ч.2 ст.162 КАС України.
Інші підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 198,202,205,207 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о ви л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради задовольнити частково.
Скасувати постанову суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за 2009 рік.
Прийняти нову постанову. Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік, як інваліду війни 3 групи, у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»провести нарахування та виплату ОСОБА_1, щорічної разової грошової допомоги за 2009 рік, як інваліду війни 3 групи, з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне забезпечення»та раніше проведеної виплати.
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Судді: