Справа №  22а-1182  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24 березня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

   апеляційного суду Хмельницької області

             в складі : головуючого –судді Костенка А.М.,

         суддів : Фанди В.П., Ніколової Б.Ю.,

         при секретарі :  Гриньовій А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  за апеляційною скаргою  управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 26 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому  про стягнення підвищення до пенсії.

         Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

           В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому  просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 липня 2010 року  та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

          Вказаним рішенням позов задоволений частково. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

          В обґрунтування незаконності рішення зазначається, що розмір надбавок дітям війни визначений відповідною  постановою Кабінету Міністрів України,  згідно якої позивачу здійснюється виплата підвищення до пенсії як дитині війни. Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

         Сторони у судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоча належним чином були повідомленні про день, час і місце слухання справи.

         Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.

           Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги,  виходив з того, що відповідачем порушено вимоги  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

         Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

____________________________________________________________________________

Головуючий у 1 інстанції –Сарбей В.Л.                                                                  Справа №22а-1182

Доповідач –Фанда В.П.                                                                                             Категорія  10.3.1

    Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується  наявною в матеріалах справи копією посвідчення.  Позивачу виплачувалася надбавка як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

         Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Виходячи з пріоритетності нормативних актів, суд першої інстанції обґрунтовано керувався    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

         Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         У 2009-2010 році  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла у редакції від 18.11.2004 року, тому  дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога мали підвищуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

     Посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими.

     Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

       Не ґрунтується на законі і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат підвищення до пенсії, оскільки відсутність коштів не може бути підставою невиконання зобов’язань встановлених ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195-VІ від 18.11.2004 р.

       Інші підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.          

         Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року, а відтак позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в зазначені періоди в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.          

         Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну  скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України,  колегія суддів

у х в а л и л а :

        Апеляційну скаргу представника  управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 26 липня 2010 року  залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.

      Головуючий:                                                Судді: