Справа №  22а-1302  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 березня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого- судді Костенка А.М.

суддів Фанди В.П.,  Ніколової Б.Ю.

                                            при секретарі: Басюр А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі на рішення Волочиського районного суду від 01 вересня 2010 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі  про зобов"язання до вчинення дій

Заслухавши доповідь судді, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

          В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі просить скасувати рішення Волочиського районного суду від 01 вересня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

          Вказаним рішенням позов задоволений частково.

          Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі  нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року, з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

          В обґрунтування незаконності рішення зазначається, що розмір надбавок дітям війни визначений постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р., і згідно якої позивачу здійснюється виплата підвищення до пенсії як "дитині війни". Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Таким чином мінімальний розмір пенсій за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, не застосовується для обчислення підвищень до пенсії. На законодавчому рівні не визначено джерела фінансування відповідних коштів, порядок нарахування та органи, які мають виплачувати підвищення до пенсії дітям війни.

           В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, хоча про день, час і місце слухання справи повідомленні у встановленому законом порядку.

          Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних мотивів.

          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги,  виходив з того, що відповідачем порушено вимоги  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".   

______________________________________________________________________________                

    Головуючий у першій інстанції - Цермолонська Л.С.                                      Справа № 22а-1775

     Доповідач    Фанда В.П.                                                                                          Категорія 10.3.1

     Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.    

        Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується  наявною в матеріалах справи копією посвідчення.  Позивачу виплачувалася надбавка як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

        Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

        Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

        Виходячи з пріоритетності нормативних актів, суд першої інстанції обґрунтовано керувався    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 яким визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

        Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.

        Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         У 2009  році  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діяла у редакції від 18.11.2004 року, тому  дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога мали підвищуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Посилання в апеляційній скарзі на те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України є необґрунтованими, так як порушує засади пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

       Не ґрунтується на законі і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат підвищення до пенсії, оскільки відсутність коштів не може бути підставою невиконання зобов'язань встановлених ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону № 2195-VІ від 18.11.2004 р.               

        Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення  вимог позивача за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, оскільки спірні відносини регулювалися відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року, а відтак позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в зазначені періоди в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

        Інші підстави для скасування постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

       Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлені судом правильно, що є підставою згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.                    

                        Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України,  колегія суддів                                                                    

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі залишити без задоволення .

          Рішення Волочиського районного суду від 01 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                Судді: