Справа № 2-2635/11

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 вересня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Цокол Л.  І. ,

при секретарі –                    Кирей О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення процентів за прострочення виконання зобов"язань,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить стягнути з Міністерства юстиції України на її користь три проценти річних від простроченої  суми у період з 09.10.2007р. по 27.01.2010р. в розмірі 1 263,37грн. та індекс інфляції в розмірі 8511,29грн., а всього 9774,66грн. Вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2007 року Європейський суд з прав людини виніс рішення  про відшкодування за рахунок держави 2 510євро відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Вказана сума повинна бути виплачена позивачу та конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Виплата вказаних коштів була здійснена лише 27.01.2010р. в сумі 17918,09грн. В період з 09.10.2007р. по 27.01.2010р. кошти в сумі 17 918,09грн. знаходились на депозитному рахунку Департаменту ДВС. Позивач  вважає, що їй має бути відшкодовано індекс інфляції та три відсотки річних за вказаний період.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву і просила проводити розгляд справи у її відсутність, підтримуючи  позовні вимоги.

Представник Міністерства юстиції України О.Загребний в судовому засіданні  вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на їх безпідставність.  Представник звертав увагу на те, що   саме з боку позивача була затримка в проведенні розрахунку, оскільки з  11.10.2007р. на вимогу державного виконавця нею не було надано довідку про відкриття  рахунку в національній валюті України . Після того як позивачем 23.12.2009р. було надано повідомлення про банківські реквізити рахунку, державним виконавцем було проведено перерахування коштів.  Представник також просив врахувати, що Державна виконавча служба України  є самостійною юридичною особою.

Відповідач Державне казначейство України  направив  до суду свої письмові заперечення, згідно яких вимоги позивача просить відхилити , врахувавши те, що  Державне казначейство України виконали свої обов’язки щодо перерахування грошових коштів на підставі платіжного доручення, і не може нести відповідальність за відсутності порушення ним прав чи інтересів позивача.

Департамент Державної виконавчої служби України про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, представника для участі в розгляді справи не направив, письмових заперечень по суті спору не подав.

Суд вислухавши пояснення представника відповідача Міністерства юстиції України О.Загребного, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Європейського суду у справі за заявою №9724/03 «Літвінюк проти України» від 01 лютого 2007 року  Україна зобов’язана  була  сплатити ОСОБА_1 всього 2 510 євро, яка має бути конвертована у національну валюту  на день здійснення платежу.

08 жовтня 2007 року грошові кошти в сумі 17 918,09грн. були перераховані на депозитний рахунок  Департамента ДВС Міністерства юстиції Україн.

27 січня 2010 року вказані кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 згідно розпорядження від 11.01.2010р.

Постановою окружного адміністративного суду АР Крим від 15 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, в задоволенні вимог ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Державного казначейства України про визнання незаконними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,  відмовлено. Так, позивач просила визнати незаконною тяганину при виконанні рішення Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007р.,  визнати  дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення  виконавчого провадження незаконними,  скасувати  постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2010р. та зобов’язати виплатити додатково згідно з рішенням Європейського суду з прав людини №9724/03 від 01.02.2007р. різницю в курсі валют діючого на момент стягнення суми заборгованості і  перерахування її на депозитний рахунок відділу і курсу, що діяв на момент фактичної виплати, а  також відсотків, передбачених рішенням, у разі затримки виплати.

Суд, аналізуючи всі факти, враховуючи виконання зобов’язань, передбачених рішенням Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. боржником – державною України у встановлений строк, а також не доведення позивачем факту отримання відповідачем інформації про банківські реквізити в національній валюті для здійснення перерахування коштів позивачу після відкриття виконавчого провадження, вжиті заходи державною виконавчою службою після отримання банківських реквізитів  для негайного перерахування отриманих на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. коштів у розмірі 2 510 євро конвертованих у національну валюту за курсом національного банку України на час виконання державою України зобов’язань за рішенням Європейського суду з прав людини, вважав дії відповідачів щодо перерахування коштів у розмірі 17 918,09грн. позивачу та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження правомірними, законними та обґрунтованими.

Ст. 625 ЦК України, яку позивач просить застосувати, передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням  у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що судовим рішенням встановлено ту обставину, що грошові кошти, які знаходились на депозитному рахунку Департаменту ДВС  України з  08 жовтня 2007 року в сумі 17 918,09грнивень були правомірно перераховані в цій же сумі позивачу ОСОБА_1 після надання нею інформації про банківські реквізити в національній валюті , тобто лише 27.01.2010р.

Вказані обставини переконують суд в  безпідставності  вимог  ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 13,15,16 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215  ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

   В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення процентів за прострочення виконання зобов"язань,    відмовити.   Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення- в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                           Л. І. Цокол