Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-799/2007р.
Головуючий у першій
інстанції Нестерук В.В.
Категорія 40 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого - Єфімової В.О.
суддів - Водяхіної Л.М. , Птіціної В.І. при секретарі - Баран Л.М. за участю - ОСОБА_1 та представника відповідача -
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 2 6 березня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Федерального державного унітарного підприємства «13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту» Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітної платні, компенсації, стягнення моральної шкоди, відміну наказів, оскарження дій по ненаданню відповідей, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Федерального державного унітарного підприємства «13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту» Міністерства оборони Російської Федерації про поновлення його на посаді токаря 5-го розряду або фрезеровщика, зубофрезеровщика, строгальщика 4-го розряду, а також просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платні, середнє-місячну платню за час вимушеного прогулу, компенсацію за затримку спецодягу, а також відмінити наказ №193 від 17 лютого 2006 року, наказ №213 від 22 лютого 2006 року, наказ №212 від 22 лютого 2006 року, наказ №243 від 02 березня 2006 року, наказ №283 від 15 березня 2006 року, наказ №41-к від 15 вересня 2005 року та підтвердити факти порушення відповідачем трудового законодавства. Свої вимоги мотивував тим, що 14 березня 2006 року він написав заяву про звільнення за ст. 38 КЗпП України, але відповідач необґрунтовано видав наказ та звільнив його за п.3 ст. 4 0 КЗпП України.
У ході справи ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та додатково просив стягнути моральну шкоду, відмінити наказ №193 від 17.02.2006 року, винести припис Нахімовської районної адміністрації м. Севастополя щодо усунення причин та умов порушення закону, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 26 березня 2007 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
2
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, постановленим при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 26 березня 2007 року підлягає відхиленню з таких підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обґрунтовано звільнив позивача за ст. 4 0 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без повноважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, викладених у рапорті начальника цеху №16 від 15.03.2006 року: за невиконання сміно-суточних завдань, з урахування раніше застосованих заходів дисциплінарного стягнення відповідно до наказу № 243 від 02 березня 2006 року та наказу № 283 від 15 березня 2006 року. Тому, позивач звільнений відповідно до чинного законодавства і порушення трудових прав з боку відповідача не допущено.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 243 від 02 березня 2006 року за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку - самовільне залишення роботи без повноважних причин 24 лютого 2006 року, ОСОБА_1 була оголошена догана. Відповідно до наказу № 283 від 15 березня 2006 року за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку - сон на робочому місті у робочий час 07 березня 2006 року позивачу також була оголошена догана. На підставі рапорту начальника цеху № 16 від 15 березня 2006 року про порушення правил внутрішнього трудового розпорядку - не виконання змінно-добових завдань та наявності вищеваказних наказів був винесений наказ № 41-к від 15 березня 2006 року про звільнення ОСОБА_1 за ст. 4 0 п.3 КЗпП України.
Ураховуючи вищевказані обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач правомірно звільнив позивача за ст. 4 0 п.3 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим нам органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив позивачу у задоволені його вимог про стягнення 16% надбавки за професійне майстерство, повній ставки фрезеровщика за лютий 2006 року, а також стягненні 25% премії за март 2006 року, належним чином мотивував свої висновки, зіславшись на матеріали справи.
Вимоги позивача про компенсацію за затримку видачі спецодягу, її прання та миючих засобів, суд також обґрунтовано відхилив, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 164 КЗпП України така компенсація виплачується на підставі наданих робітником документів у межах роздрібних цін у даній місцевості, однак позивач вищевказані
з
документи не представив. В порушення ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів підтверджуючих незаконність видання наказів №193 від 17 лютого 2006 року, наказ №213 від 22 лютого 2006 року, наказ №212 від 22 лютого 2006 року, наказ №243 від 02 березня 2006 року, наказ №283 від 15 березня 2006 року, наказ №41-к від 15 вересня 2005 року, тому в задоволені позовних вимог в даній частині суд також обґрунтовано відмовив.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не спростовують висновків суду та є необґрунтованими. Крім того, відповідно ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому у відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303-312 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення місцевого суду Нахімовського району м. Севастополя від 2 6 березня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.