2-а-2558/11

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          08.08.2011  року                                                                                            м. Київ

        Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                         Сальникової Н.М.,

секретаря                                                                        Черкової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

            21 червня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі –УПФ) про визнання незаконними дій щодо протизаконного застосування у 2011 році при перерахунку пенсії за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік та зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва провести перерахунок пенсії у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 40 та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

            В обґрунтування позовних вимог у позові зазначила, що 06.04.2011 року вона звернулася до УПФ із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням страхового стажу, заробітної плати після призначення пенсії, а також середньої заробітної плати в Україні за 2011 рік. Вказала, що пенсію їй перерахували, але при коригуванні заробітку для обчислення нового розміру пенсії застосували показник середньої заробітної плати в Україні визначений УПФ не за 2010 рік, а за 2007 рік. Вважає застосування відповідачем при перерахунку її пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2007 рік незаконним.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

           Відповідач Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі у м. Києві в судове засідання не забезпечив явку свого представника, надіславши заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при призначенні та перерахунку пенсії застосовується показник заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України враховується для обчислення пенсій, як це визначено пп. 2 п. 11 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Вислухав пояснення позивача та дослідив матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з квітня 2004 року перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва та   одержує пенсію за віком. Після призначення пенсії позивач продовжує працювати.

05.01.2011 р. позивач звернулася до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії по стажу і заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2011 року позивачу здійснено перерахунок пенсії по стажу із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік в розмірі 1 197,91 грн. (а.с. 9)

Розпорядження про перерахунок та рішення про відмову в перерахунку пенсії позивач не оскаржив.

На думку суду, правові наслідки для позивача створюють розпорядження та рішення, а не дії, внаслідок чого має місце неправильно визначений предмет спору. Розпорядження та рішення у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.  

          06.04.2011 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила здійснити перерахунок призначеної пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.(а.с.9)

          Листом від 18.05.2011 р. № 1762/12/С-1583 Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва відмовив позивачу у такому перерахунку. (а.с. 7)

          Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058, частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

         Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б»підпункту 10 пункту 35 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 і визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-РП/2008.

          Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

          Аналіз відтвореної (діючої норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону № 1058 доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

         Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

      Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 р.

        Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 р. № 1788-12 та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058 від 09 липня 2003 р.

          З огляду на викладене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не можуть застосовуватись до спірних відносин, відтак правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні так і середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2010 р. відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку пенсії є безпідставним.

           З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2010 рік.

Керуючись ст. 46, ст. ст. 124, 129  Конституції та керуючись ст. ст.10, 11,18, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

          В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії - відмовити.

       Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

         Суддя