Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-1042/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
при секретарі Гілеті А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -
в с т а н о в и в :
09.06.2011р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо недонарахування та невиплати їй державної соціальної допомоги протиправними та зобов’язати відповідача провести донарахування і виплату на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 липня 2007 року по 31 травня 2011 року, що на момент звернення до суду складає 5454,80 грн., і в подальшому щомісячно донараховувати їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Позивачка мотивує вимоги тим, що вона являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога з 2007р. не виплачувалася в повному обсязі, а тому вона змушена звернутись до суду.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала в повному обсязі, покликаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на письмові заперечення на позов, долучені до матеріалів справи. Просила в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1, 1943р.н., надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 3 вищезгаданого Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка встановлювала підвищення пенсії за віком для дітей війни, було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність відповідно до ст..152 Конституції України і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і надалі у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у 2009-2010рр. та у 2011 році станом на момент звернення позивачки до суду – 09.06.2011 року - до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, а відтак діє норма, згідно якої у 2009 та 2010 роках, а також у 2011 році станом на момент звернення позивачки до суду дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
Нарахування сум підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком не є компетенцією суду і покладається на органи Пенсійного Фонду України. Вимога позивачки про стягнення конкретної суми підвищення пенсії задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії, то така задоволенню не підлягає, оскільки не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивача – ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, а тому таке право відповідно до ч.1 ст.2 КАС України судовому захисту не підлягає.
Згідно ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається і вирішується в загальному порядку, встановленому КАС України. Отже, строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є аналогом інституту строку позовної давності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду 09 червня 2011 року, про факт порушення її прав їй стало відомо лише з моменту отримання від відповідача «Відомостей про підвищення пенсії по особовому рахунку № 155785» від 17 травня 2011 року. Проте Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. було офіційно опубліковане 27.07.2007р., відповідно, позивачка повинна була дізнатися чи могла дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії ще у 2007 році.
Позивачкою не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду. Тому у поновленні строку звернення до адміністративного суду слід відмовити.
Відтак, вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання проведення донарахування і виплати пенсії з врахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 07.12.2010р. по 31.05.2011р. з урахуванням фактично виплачених сум підвищення до пенсії.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч. 3, 161 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп, ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у належному розмірі підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 07 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат, з 07 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська