Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-1115/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
при секретарі Тимкович С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про поновлення строку звернення до суду, визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій, -
в с т а н о в и в :
20.06.2011р. позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо недонарахування та невиплати державної соціальної допомоги протиправними та зобов’язати відповідача провести донарахування і виплату на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період 2007, 2008, 2009, 2010 років, та за 3 місяці 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Позивач мотивує вимоги тим, що він являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 2007р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога з 2007р. не виплачувалася в повному обсязі, а тому він змушений звернутись до суду.
В судове засідання позивач не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив у позові відмовити.
З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1, 1944р.н., надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 3 вищезгаданого Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка встановлювала підвищення пенсії за віком для дітей війни, було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність відповідно до ст. 152 Конституції України і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і надалі у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Після Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у 2009-2010рр. та у 2011 році станом на момент звернення позивача до суду діє норма, згідно якої у 2009 та 2010 роках, а також у 2011 році станом на момент звернення позивача до суду дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програми.
Дія цієї норми не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається і вирішується в загальному порядку, встановленому КАС України. Отже, строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є аналогом інституту строку позовної давності.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду лише 20 червня 2011 року. Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. було офіційно опубліковане 27.07.2007р., відповідно, позивач повинен був дізнатися чи міг дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії ще у 2007 році. Позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду. Тому у поновленні строку звернення до адміністративного суду слід відмовити.
Відтак, вимоги позивача підлягають до часткового задоволення в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання проведення донарахування і виплати пенсії з врахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 20.12.2010р. по 22.07.2011р. включно з урахуванням фактично виплачених сум підвищення до пенсії.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч. 3, 161 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп, ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у належному розмірі підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 20.12.2010р. по 22.07.2011р. включно - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат, з період з 20.12.2010р. по 22.07.2011р. включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська