ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2011 р. Справа № 2-2/5968.2-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівКоваленко С.С. (доповідач), Прокопанич Г.К.
розглянувши касаційні скарги ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України, заступника прокурора АР Крим
напостанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.11р.
у справі№ 2-2/5968.2-2010 господарського суду АР Крим
за позовомТОВ "Стандарт-Строй"
доДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України
треті особиУправління Державного казначейства в АР Крим, Управління Державного казначейства у м. Ялта
простягнення 1206588,00 грн.
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача ОСОБА_1 дов.,
від третьої особи не з'явилися,
від прокуратури Савицька О.В. посв.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2011 року у справі № 2-2/5968.2-2010 (суддя Толпиго В.І.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" до державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України, треті особи: Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, Управління Державного казначейства у місті Ялта про стягнення 1206588,00 грн. задоволено частково. З державного підприємства "Санаторій "Дніпро” Державної податкової адміністрації України стягнуто: боргу - 3877,20 грн., державного миту - 38,77 грн., 0,38 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 3,86 грн. - витрат за проведення судової експертизи. У задоволенні позову в частині стягнення боргу у розмірі 1189954,80 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12756,00 грн. відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 року у справі № 2-2/5968.2-2010 (судді Балюкова К.Г., Лисенко В.А., Рибіна С.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2011 року скасовано в частині відмови у стягненні 1189,954,80 грн. боргу та 12756,00 грн. штрафних санкцій. Прийнято у цій частині нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" в частині стягнення 1189954,80 грн. боргу та 12756,00 грн. штрафних санкцій задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" 1202710,80 грн., з яких 1189954,80 грн.–заборгованість за договором закупівлі робіт за державні кошти від 27 листопад 2007 року № 239, 12756,00 грн.–штрафні санкції за порушення строків виконання зобов’язання. Стягнуто з державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" 18060,65 грн. державного мита та 117,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1201,92 грн. витрат з оплати проведення експертизи. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України, заступник прокурора АР Крим звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом попередньої інстанції, 27 листопада 2007 року між державним підприємством „Санаторій „Дніпро” Державної податкової адміністрації України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт –Строй” (підрядник) був укладений договір закупівлі робіт за державні кошти № 239, відповідно до умов якого підрядник, що є переможцем відкритих торгів, проведених 15 листопада 2007 року по закупівлі робіт з реконструкції захисних берегоукріплювальних споруд пляжної зони, довжиною 300 метрів (протокол рішення тендерного комітету про результати проведених торгів № 108 від 16 листопада 2007 року) зобов'язується на свій ризик власними (власними і залученими) силами та засобами виконати всі роботи згідно з проектно-кошторисною документацією у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до п. 2.1. договору ціна договору визначається у кошторисі, який є невід'ємною частиною договору, та становить 1193832,00грн.
Згідно п. 3.1. договору підрядник зобов'язаний почати виконання робіт на протязі одного місяця та закінчити їх виконання 31 грудня 2007 року.
Відповідно до пункту 3.3. спірного договору датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником.
Розрахунки за виконані роботи (етапи роботи) проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартості по формі № КБ-3, № КБ-2 з усіма необхідними підтверджуючими документами згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, договору та ДБН. (п.4.4. договору).
Наявною в матеріалах справи довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року підтверджується, що товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" були виконані роботи за укладеним договором від 27 листопада 2007 року на суму 1193832,00 грн. Натомість державне підприємство "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України зобов'язання за договором закупівлі робіт за державні кошти № 239 виконало не в повному обсязі: вартості виконаних робіт підряднику не оплатило.
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Апеляційний суд зазначив, що пунктом 4.3 договору визначено, що замовник - державне підприємство "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України - протягом тридцяти календарних днів зобов’язаний оплатити виконані роботи, зазначені в пункті 3.2. договору, шляхом проміжних платежів у розмірі їх вартості. Оплату виконаних робіт за останній місяць, згідно з графіком, замовник має право перерахувати підряднику протягом 14-ти календарних днів після підписання акту робочої комісії, створеної замовником, про їх прийняття.
Згідно п. 11.3. договору № 239 передача закінчених робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі робочої комісії.
При цьому, як вказав суд апеляційної інстанції, форма, у якій підрядник має повідомити замовника про готовність робіт до передачі, не визначена ані умовами договору від 27 листопада 2007 року № 239, ані нормами спеціального законодавства, що регулюють укладення та виконання договорів підряду.
На виконання вимог наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Строй" за грудень 2007 року були складені та підписані акт приймання виконаних підрядних робіт № 59 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт. Зазначені документи були підписані й замовником - державним підприємством „Санаторій „Дніпро” Державної податкової адміністрації України.
За таких обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт № 59 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт у грудні 2007 року державне підприємство "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України мало негайно розпочати приймання робіт, що вказані у зазначених документах, зокрема утворити робочу комісію.
Згідно ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що державним підприємством "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України був виконаний обов’язок щодо утворення робочої комісії, тобто вжиття заходів стосовно прийняття виконаних робіт в установленому порядку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Державне підприємство "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України як на підставу звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов’язань за договором від 27 листопада 2007 року № 239 посилався на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" положень Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764, та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243.
Проте вказаними Порядками обов’язок щодо створення робочої комісії покладається на замовника, тобто державне підприємство "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України, яке, як було зазначено вище, даного обов’язку не виконало.
Залишаючи поза увагою посилання відповідача на те, що роботи за договором від 27 листопада 2007 року № 239 мали прийматись державною комісією відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, який діяв на час існування договірних відносин сторін, суд апеляційної інстанції виходив того, що предмет договору сторін від 27 листопада 2007 р. не підпадає під зазначені у пункті 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ознаки, а отже не потребує попереднього прийняття цього об’єкту робочою комісією.
В акті приймання виконаних підрядних робіт № 59 наведений перелік робот та витрат, що були зроблені під час виконання договірного зобов’язання, зокрема: відсипка над водою щебеня, розрівнювання кавальєрів (відвалів) бульдозером, середній ремонт металевої огорожі, таке інше.
Зазначені роботи не пов’язані з переобладнанням діючого об’єкту зі збільшенням його основних показників та за своєю сутністю та характером необхідних та проведених робіт не є реконструкцією об’єкта у розумінні поняття, наданого Порядком державного фінансування капітального будівництва.
Отже, суд попередньої інстанції послався на ту обставину, що незважаючи на назву "роботи з реконструкції захисних берегоукріплювальних споруд пляжної зони", роботи, що виконувались товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Строй" не були реконструкцією об’єкта у розумінні Порядку державного фінансування капітального будівництва, отже передача таких робіт за діючим законодавством не потребувала їх прийняття державною комісією.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт–Строй" лише в частині стягнення 3877,20 грн. боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що вказана сума заборгованості підтверджується висновком будівельно-технічної експертизи № 1011 від 03 червня 2008 року.
Оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт № 59 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт були підписані сторонами, а отже згідно вимог частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України саме вказані акти є належними та допустимими доказами обсягів виконаних робіт в розумінні положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт –Строй" виконало свої зобов’язання за договором від 27 листопада 2007 року № 239 у повному обсязі, та було позбавлено можливості у зв’язку з простроченням кредитора - державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України - яке виразилось в не утворенні відповідної робочої комісії, належним способом оформити передачу виконаних робіт замовнику, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з державного підприємства "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України суми заборгованості за договором від 27 листопада 2007 року № 239 у розмірі 1193832,00 грн. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції.
Відповідно до вимог статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги, що порушення Порядків про державне фінансування капітального будівництва та про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відбулось у зв’язку з невиконанням саме державним підприємством "Санаторій "Дніпро" Державної податкової адміністрації України обов’язку щодо утворення робочої комісії, у зв'язку з чим не може розглядатись як обставина, що звільняє боржника від обов’язку сплатити штрафні санкції за порушення зобов'язання.
Проте, колегія суддів не може погодитись із висновками апеляційного господарського суду, оскільки останні протирічать нормам процесуального і матеріального права, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами та засобами виконати всі роботи згідно проектно - кошторисної документації у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Пунктом 3.3 договору передбачено, що датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником.
Згідно з п.п. 18, 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01р. від 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва" розрахунки за виконані роботи здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт.
Крім того, суди встановили, що відповідно до п.п. 11.1, 11.3 договору № 239 сторони домовились, що після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання. Тобто передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі робочої комісії, які відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання обома сторонами, однак роботи комісійно не здавалися та не приймалися, про що свідчить відсутність таких актів у матеріалах справи.
З огляду на викладене, судова колегія повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки роботи відповідною комісією не прийнято, то і відсутні підстави для виникнення грошових зобов'язань, тобто відмова у реєстрації зобов'язань та виконанні платіжних доручень є обґрунтованою, так як позивачем порушено п. 11.3 договору та п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.01р. від 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва"; вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.04р. "Про порядок прийняття і експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів".
Крім цього, судова колегія зазначає, що апеляційним судом, виходячи з положень п. 16.1 договору і невірного застосування ст.ст. 610, 611, 549 ЦК України і п. 6 ст. 231 ГК України, було необґрунтовано стягнуто з відповідача штрафні санкції в сумі 12756,00 грн. у зв'язку з відсутністю порушення строків виконання грошових зобов'язань.
На підставі викладеного, судова колегія не погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 189 954,80 грн. боргу та 12 756,00 грн. штрафних санкцій з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України, заступника прокурора АР Крим задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.11р. по справі № 2-2/5968.2-2010 скасувати.
3. Рішення господарського суду АР Крим від 05.04.11р. по справі № 2-2/5968.2-2010 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Суддя С.С. Коваленко
Суддя Г.К. Прокопанич