2а-7587/2011 01.09.2011
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2011 року м. Бахчисарай
Суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим Большаков Ю.М. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій незаконними, зобов’язання перерахувати розмір пенсії як інваліду війни
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся 12.08.2011 року у Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим з позовом до Управління ПФУ в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (надалі за текстом УПФУ) про зобов’язання перерахунку та стягнення недоплаченої суми по підвищенню пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що згідно довідки УПСЗН № ОИ2-12/4579, посвідчення і довідки УПФУ він є інвалідом війни ІІ групи з 03 листопада 2004 року, а до цього інвалідом війни ІІІ групи з 15.04.2004 року. Згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції від 23 листопада 1995 року № 458/95-ВР УПФУ повинно нараховувати йому підвищення пенсії як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 200% від мінімальної пенсії за віком, як інваліду війни ІІ групи 350% від мінімальної пенсії за віком. Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Якщо згідно статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції від 23 листопада 1995 року № 458/95 –ВР розмір підвищення пенсії для інваліда війни ІІІ групи повинна складати 200% від мінімальної пенсії за віком, а як інваліду ІІ групи 350 % від мінімальної пенсії за віком, але фактично пенсія виплачується в меншому розмірі. Просив визнати дії УПФУ незаконними, зобов’язати перерахувати та сплатити підвищення до пенсії з 15.04.2004 року по 02.11.2005 року як інваліду війни ІІІ групи з урахуванням сплачених сум до 200 % мінімальної пенсії, а з 03.112005 року по 18.07.2011 року як інваліду війни ІІ групи з урахуванням сплачених сум підвищення до пенсії до 350% мінімальної пенсії.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду від 23 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 15 квітня 2004 року до 12 лютого 2011 року залишено без розгляду (а. с. 19).
У судове засідання сторони у відповідності до ч. 4 ст. 1832 КАС України не викликалися. Керівником відповідача надане суду заперечення проти адміністративної позовної заяви, в якій просять розглянути справу у їх відсутність, а також зазначене, що позивач отримує пенсію за інвалідністю на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є інвалідом армії ІІ групи, зрівняний до інваліда ВВВ. Для призначення пенсії взято стаж 4 роки 11 місяців 22 дня, заробітну плату для розрахунку пенсії узято за 4 місяця (01.02.1986 –31.05.1986 р. р). Основний розмір пенсії складає 924.44 гривні, підвищення як інваліду армії, зрівняному до інваліда війни ІІ групи –305.6 гривен, цільова грошова допомога інвалідам –50 гривень і щомісячна державна адресна допомога до пенсії 362.56 гривень, яка призначається, коли щомісячний розмір пенсії з урахуванням підвищень та надбавок особам, які втратили працездатність ІІ групи –215 % від мінімального розміру пенсії (764 гривень).
Перевіривши доводи сторін дослідженими матеріалами справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступного.
При перевірці обставин доказами (матеріали пенсійної справи № 134995) судом встановлене, що ОСОБА_1 пенсі як інваліду війни ІІІ групи призначено за протоколом - розпорядженням № 3/88 від 27.03.1995 року (пенс. справа а. с. 1).
На звернення ОСОБА_1 до УПФУ від 10.06.2011 року начальником УПФУ 30.06.2011 року надане листом відповідь про безпідставність вимог щодо збільшення пенсії (а. с. 5).
Згідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 23 листопада 1995 року за № 458/95 –ВР, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам ІІ групи –350 відсотків мінімальної пенсії за віком, ІІІ групи –200 відсотків мінімальної пенсії за віком.
01 січня 2006 року набрали чинності зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких частину 4 статті 13 викласти в наступній редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи –у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ІІ групи –40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність; ІІІ групи –30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначені зміни діють з 1.01.2006 року по цей час і не було прийнято жодних рішень Конституційного Суду щодо визнання їх неконституційними та такими, що підлягають скасуванню.
Таким чином судом встановлено, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили непрацездатність.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, встановлено: з 1 січня – 750 гривень, 1 квітня –764 гривні, з 1 жовтня –784 гривні, з 1 грудня –800 гривень.
Як слід з розрахунків відповідача, що наявні в матеріалах справи, пенсійної справи позивачу сплачується підвищення до пенсії в розмірі 305.6 гривень щомісячно, що відповідає вимогам закону, тому як 40 % від 764 гривень складають (764х40%) =305.6 гривень.
Згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що під час розрахунку пенсії позивачу дії УПФУ відповідали чинному законодавству, будь –яких порушень прав, свобод та інтересів позивача при розгляді адміністративного позову з боку відповідача судом не встановлено і тому в задоволенні позову суд відмовляє. Судові витрати у відповідності до ст.. 94 КАС України суд, враховуючи що позивач при подачі позову, як і відповідач, компенсує за рахунок держави.
На підставі викладеного, у відповідності до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про Державний бюджет України на 2011 рік», керуючись ст.ст. 8-11, 71, 86 , 160 –163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій незаконними, зобов’язання перерахувати розмір пенсії як інваліду війни –відмовити.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня ії ухвалення. Якщо постанову оскаржено, вона набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бахчисарайський районний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст.. 1832, 186 КАС України.
Головуючий
суддя