У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2008 року  кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2007 року щодо нього,

                                                        встановила:

вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2007 року                

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, житель       м. Чернігова, раніше не судимий,

         засуджений:

      - за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;

      - за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

За ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 345 КК України виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, щодо якого касаційне подання та скарги не внесені.

За апеляцією  помічника прокурора м. Чернігова, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_4 вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано Апеляційним судом Чернігівської області та постановлено свій вирок від 5 листопада 2007 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 186 КК України і за цим законом йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю  злочинів, передбачених    ч. 1 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

 Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він  наприкінці жовтня 2006 року  у невстановленої особи у м. Києві незаконно придбав пістолет “ROHM RG 88”, який є ручною коротко ствольною гладкоствольною зброєю, заряджений патронами  калібру 9 мм, спорядженими снарядами несмертельної дії,  перевіз його до м. Чернігова та зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання.

  4 листопада 2006 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на території базару “Нива” у м. Чернігові, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства та, діючи з особливою зухвалістю, став дражнити  собаку ОСОБА_4, на зауваження останнього припинити неправомірні дії відповів брутальною лайкою та  розпочав бійку  з ОСОБА_4, завдавши останньому декілька ударів у голову та інші частини тіла. Після цього ОСОБА_1 витягнув із кишені пістолет, який незаконно  носив при собі, та, погрожуючи ОСОБА_4 його застосуванням, здійснив один постріл у землю. Потім ОСОБА_1 наказав   ОСОБА_4 вийти за територію базару “Нива”, щоб продовжити з'ясовувати стосунки.  Відійшовши до неподалік розташованої школи, ОСОБА_1 повалив ОСОБА_4 на землю та двічі вистрелив у нього. 

Згодом на місце пригоди, за викликом ОСОБА_1 прибув ОСОБА_3 і вони удвох, із хуліганських спонукань, продовжили безпричинно бити ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_3 дерев'яною бітою, а  ОСОБА_1 руками й ногами завдавли удари в різні частини тіла потерпілого.

Унаслідок цього, потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад його здоров'я.

У той час, коли ОСОБА_4 намагався зателефонувати додому,   ОСОБА_1 відкрито заволодів  майном потерпілого - мобільним телефоном “NOKJA” із пакетом передплаченого сервісу “ Лайф”, загальною вартістю  670 грн.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2007 року в частині засудження його за ч. 1 ст. 186 КК України, а справу в цій частині закрити за відсутністю в його діях складу злочину. У решті просить вирок змінити та пом'якшити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора Яковенко Р.І. про залишення касаційної скарги без задоволення,  перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332 - 335 цього Кодексу. Як випливає зі ст. 335 цього Кодексу, резолютивна частина вироку повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду й розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

Зазначені вимоги закону не були дотримані апеляційним судом при постановленні ним свого вироку. 

Так, з мотивувальної частини вироку апеляційного суду видно, що суд вважав необхідним частково задовольнити апеляції прокурора й потерпілого - скасувати вирок районного суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч.1    ст. 186 КК України та за м'якістю застосування до нього  ст. 75 КК України, а в решті вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни.

Однак у резолютивній частині вироку апеляційний суд замість скасування вироку суду першої інстанції лише в тій частині, у якій визнав його незаконним чи не обґрунтованим,  ухвалив рішення про скасування вироку  Деснянського районного суду  м. Чернігова від 23 липня 2007 року щодо ОСОБА_1, тобто в повному обсязі, що не відповідає висновкам суду, викладеним у мотивувальній частині вироку.

Крім того, апеляційний суд, визнавши в мотивувальній частині свого вироку вирок Деснянського районного суду м. Чернігова щодо ОСОБА_3 законним і обґрунтованим,  у резолютивній частині  зазначив про залишення тільки у решті без зміни вироку суду першої інстанції щодо цього засудженого.

Такі суперечності у вироку апеляційного суду, є неприпустимими.

Також апеляційний суд не взяв до уваги роз'яснення, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року “Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку”, згідно з якими апеляційний суд постановлює вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить окремий процесуальний документ - ухвалу, чого апеляційним судом зроблено не було.

Отже, у зв'язку із зазначеними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які є істотними, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, у процесі якого вказані недоліки необхідно усунути.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

                                               ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. 

Судді :

         Філатов В.М.                    Кліменко М.Р                             Глос Л.Ф.