09.08.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11а-1161/2011 головуючий в 1 інстанції: Радченко С.В.
Категорія: ст. 119ч. 1 КК України Доповідач: Калініченко І.С.
УХВАЛА
Іменем України
09 серпня 2011 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого : Калініченка І.С.
суддів : Буженко Н.В. Гемми Ю.М.
прокурора: Чередниченко Е.Г. Литвиненка О.О.
засудженого: ОСОБА_1
адвокатів: ОСОБА_2
потерпілої: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 та апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 19 березня 2009 року щодо ОСОБА_1,-
ВСТАНОВИВ
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Берислав, Херсонської області, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,- засуджено за ч.1 ст.119 КК України на п'ять років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі. Строк відбування покарання рахується з 05.05.2008 року. Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання термін перебування його під вартою з 10.04.2008 року по 11.04.2008 року у якості затриманого за підозрою у вчиненні злочину. Міру запобіжного заходу підсудному - взяття під варту - до вступу вироку в законну силу залишено без змін. Питання з речовими доказами вирішено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 678грн. 67коп. судових витрат за проведення експертиз. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1176,50 грн. матеріальної шкоди, 100000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто 101 176грн. 50коп.
Згідно вироку ОСОБА_1, визнано винним та засуджено за те, що він 08 квітня 2008 року, близько 03.00год., в м.Бериславі, Херсонської області, знаходячись поблизу кафе-бару „Волна", розташованого по вул.1 Травня, 194, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки та бійки, яка раптово виникла в результаті неприязних відносин із ОСОБА_5, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область лівої скроневої частини голови, внаслідок чого ОСОБА_5 упав на землю, після чого наніс декілька ударів ногами по тулубу потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розгляд здоров'я.
Після цього, ОСОБА_1 близько 03.15 год., з метою приведення потерпілого ОСОБА_6 до нормального стану після отримання тілесних ушкоджень, відвів останнього на берег річки Дніпро, а саме на причал, який розташований за автостанцією в м.Бериславі, вул.1 Травня, 192, де з необережності, не передбачаючи негативних наслідків своїх дій у вигляді смерті потерпілого, хоча міг та повинен був їх передбачити зважаючи на об'єктивні обставини у вигляді нетверезого стану потерпілого, відсутності людей, темної доби пори, низької температури повітря та води, глибини річки в районі причалу, лівою рукою штовхнув ОСОБА_5 з причалу у воду та пішов з місця події, легковажно розраховуючи на те, що потерпілий самостійно випливе на берег, не бажаючи його смерті. В результаті чого настала смерть ОСОБА_5 від механічної асфіксії в результаті утеплення в воді.
В своїй апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи просить вирок скасувати, як незаконний та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним в скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 13 років позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі. Вказує на те що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи . Суд не врахував первинні покази підсудного його показання при відтворенні обстановки та обставин події та те що потерпілий знаходивсь у безпорадному стані через уживання спиртних напоїв.
Вважає, що судом при винесені вироку порушені вимоги ст. 323 КПК України, не в повній мірі проаналізовано показання свідка ОСОБА_7, належним чином не враховані кліматичні умови, глибину річки та висоту берега.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_3 просить вирок скасувати як незаконний, та засудити ОСОБА_1 за ст.115 КК України з урахуванням обтяжуючих обставин. Вказує, що судом дана доказам неправильна юридична оцінка. Вважає, що вибір засудженим місця злочину, усвідомлення ним стану потерпілого, який знаходивсь у безпорадному стані і спосіб дії засудженого свідчать про наявність у його діях прямого умислу на вбивство потерпілого.
В своїх заперечених до апеляцій засуджений ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_8 просять апеляції потерпілої та прокурора відхилити, вирок залишити без змін, т.я. судом в повній мірі досліджені всі докази по справі і дана їм належна правова оцінка
Заслухавши доповідача, потерпілу, адвоката ОСОБА_2 та прокурора, які підтримали свої апеляції та апеляції один одного, засудженого який просив вирок залишити без змін, останнє слово засудженого, в якому він просить також вирок залишити без змін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції потерпілої та прокурора, який приймав участь у розгляді справи задоволенню не підлягають з наступних підстав .
Як установлено з матеріалів справи, органами досудового слідства та судом, не було допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів, та висновок суду про винність засудженого у вчинені злочину, за який його засуджено, суд правильно дав правову оцінку діям засудженого та ними виконані вимоги ст. 22, 323-324 КПК України, направлені на вживання, всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявлено як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Сам засуджений у судовому засіданні фактично свою вину у вчиненні вбивства ОСОБА_3 через необережність визнав та пояснив що дійсно в в той день у ході сварки він вдарив декілька раз потерпілого від чого той впав. Пізніше вийшовши з бару він із ОСОБА_9 вирішили відвести ОСОБА_3 до причалу щоб умити. ОСОБА_3 йшов і почав їх ображати На причалі він штовхнув останнього в воду. Коли ОСОБА_3 опинився в воді, то став пливти, а вони пішли звідти. Він намір вбивати потерпілого не мав і думав що той сам випливе. Про те що потерпілий утонув він узнав наступного дня і написав явку з повинною.
Крім того, вина засудженого за ч. 1 ст. 119 КК України підтверджується:
- Протоколом огляду місця події від 09.04.2008 року де в річці Дніпро, в районі причалу, розташованого біля Бериславської міської автостанції, виявлено труп ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. В лівій скроневій частині голови виявлено рублену рану .
- Відповідно до додаткового огляду місця події від 13.05.2008 року вбачається, що ширина плити на причалі становить 87см. Висота з причалу до рівня води становить 1,60м. Глибина річки біля причалу становить 4,80м.
- Відповідно до протоколу впізнання особи від 9.04.2008 року, потерпіла ОСОБА_10 у виявленому трупі впізнала свого сина ОСОБА_5 .
Відповідно до протоколу огляду (т. 1 а.с.28-29), був оглянутий одяг потерпілого, який залучений до справи у якості речових доказів (т.1 а.с.30)
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10/152 НК від 26.05.2008 року, у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани у лівій височній області, крововиливів та поверхневих ушкоджень слизової оболонки губ зліва, крововиливів та синців на задній поверхні правого ліктьового суглоба. Рана в лівій височній області відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Пошкодження в області губ та ліктьового суглоба відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження утворилися незадовго до настання смерті. Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії в результаті утеплення (т.1 а.с.66-67).
Поясненнями у судовому засіданні судово-медичний експерта ОСОБА_11, який роз'яснив, що при проведенні судово-медичної експертизи не було виявлено даних, які б могли стверджувати про безпорадність стану потерпілого після отримання тілесних ушкоджень. По виявленій концентрації етилового спирту в крові можна зроби припущення, що потерпілий знаходився в стадії середнього ступена сп'яніння.
Поясненнями свідка ОСОБА_9 який під час досудового слідства пояснював, що 07.04.2008 року він побачив, що з лівої сторони від входу в кафе „Волна" лежав на спині ОСОБА_5, біля якого знаходився ОСОБА_1. ОСОБА_1 запропонував відвести ОСОБА_5 на берег Дніпра освіжитися, на що він погодився. Удвох вони підняли ОСОБА_5 та повели за руки у напрямку річки. ОСОБА_5 був п'яний, періодично сунувся носками ніг. Підійшовши до причалу, вони стали втрьох обличчям до води. ОСОБА_5 стояв самостійно посередині. Простоявши 3-4хв. він побачив як ОСОБА_5 упав в воду. Особисто він потерпілого не штовхав. Потім вони вдвох з ОСОБА_1 розвернулися та пішли звідти. ОСОБА_5 не кричав, на допомогу не кликав. Коли вони шли, то потерпілий бовтався у воді. Він міркував, що ОСОБА_5 випливе та піде додому (т. 1 а.с.131-132, 133-134).
Поясненими свідка ОСОБА_12 який суду пояснив, що 7.04.2008 року ввечері він відпочивав в кафе „Волна" зі ОСОБА_5 коли туди зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_9. ОСОБА_5 був п'яний, однак розмовляв та вів себе осмислено.
Поясненнями свідка ОСОБА_7, яка суду пояснила, що 8.04.2008 року, близько 02.00год. вона зі своїм хлопцем проходила біля кафе „Волна" в м.Бериславі. Підходячи до кафе, вони чули гамір (крики, розмови на підвищених тонах). Перейшли на іншу сторону дороги, де вона спостерігала, як билися четверо хлопців, вірніше двоє били інших двох, поки останні не впали. Далі ті двоє, що били, зайшли до приміщення кафе, один із тих хто впав, піднявся та побіг у сторону центру, інший лежав. Хвилин через 10 вийшли ті, що били, і один із них з російським акцентом запропонував освіжити лежачого. Вони взяли потерпілого та потягли в сторону причалу. Вона з хлопцем пішла за ними і спостерігала, що хлопці стояли на причалі та сперечалися. Потім один з них штовхнув потерпілого у воду. Хлопці розвернулися та пішли. Вона добре чула, як потерпілий бовтався у воді;
Поясненнями свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що 8.04.2008 року біля 02.00год. знаходився біля кафе „Волна" і бачив, як двоє хлопців підняли третього з землі та повели до річки Дніпро. Він чув нецензурну лайку та вислів одного з них: „освіжитися". Потім він чув плескіт води, ніби туди щось впало;
Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 16.04.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, в деталях, за участю статистів, на місці вчинення злочину показав яким чином він наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5, а потім показав при яких обставинах він з ОСОБА_9 відводили потерпілого до річки Дніпро, де він штовхнув потерпілого у воду (т.1, а.с.200);
Поясненнями потерпілої ОСОБА_4 яка суду пояснила, що ОСОБА_12 сказав їй, що була бійка, він утік, а ОСОБА_5 залишався з ОСОБА_1 та ОСОБА_9. 9.04.2008 року сповістили їй про знайдення трупу її сина в Дніпрі, в районі причалу. Вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вбили її сина і вкинули у воду, щоб приховати сліди злочину.
Виходячи з вище наведеного вказані вище докази та фактичні обставини справи не ким не заперечуються, а оспорюються тільки висновки суду.
Об'єктивна сторона ст. 115 та 119 КК України характеризується:
1) діянням у вигляді посягання на життя іншої людини;
2) наслідками у виді смерті людини;
3) причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком;
Але з суб'єктивної сторони за ст. 119 КК України винний не передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваної ним дії , але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Згідно ст. 119 КК України саме діяння, що призвело до смерті людини може бути необережним так і умисним, а щодо наслідку –смерті людини повинна бути наявність необережної вини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1, не маючи умислу на заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_5 та, не передбачаючи можливості настання смерті потерпілого, міг та повинен був їх передбачити, умисно штовхаючи потерпілого у воду, а потім, коли потерпілий знаходився у воді, легковажно розраховував на те, що ОСОБА_5 самостійно зможе випливти, розраховуючи при цьому на конкретну обставину у вигляді активних дій потерпілого після падіння у воду та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 119 КК України.
Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 року №2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" питання про умисел вбивства необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 року №2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), Її дії слід розглядати як убивство через необережність.
Суд першої інстанції в даному випадку правильно врахував, що потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я, будь-яких об'єктивних даних з медичної точки зору, що ОСОБА_5 після отримання тілесних ушкоджень знаходився в безпорадному стані не виявлено. ОСОБА_5 міг плавати, самостійно йшов до причалу , де стояли 5-10 хвилин, розмовляючи, біля причалу знаходились ОСОБА_7 та ОСОБА_13 За таких обставин ОСОБА_1 міг розраховувати на конкретні обставини, які могли б відвернути негативні наслідки у вигляді утоплення потерпілого.
ОСОБА_1, не бажаючи смерті потерпілому, міг та повинен був передбачити негативні наслідки у вигляді його смерті внаслідок утеплення, зважаючи на об'єктивні обставини у вигляді нетверезого стану потерпілого, темної доби пори, низької температури повітря та води, висоти берегу та глибини річки в районі причалу.
Крім того, вказівка прокурора про те, що умисне вбивство було вчинене з мотивів помсти за образи нецензурною лайкою з боку потерпілого є надуманим і не підтверджується жодним доказом по справі.
Колегія суддів вважає, що обираючи міру покарання ОСОБА_1 суд врахував всі передбачені ст.ст. 65, 66 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання»№7 від 24.10.2003 року обставини і обрав міру покарання засудженому відповідно до ступеню тяжкості злочину, даних про його особу, та обставин справи, пом'якшуючих та обтяжуючих. Тому колегія суддів вважає, що призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 19 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 без зміни.
Головуючий : Судді :