КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2011                                                                                           № 37/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:            Куксова В.В.

          Коршун Н.М.

 за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю,  

від відповідача: представник не з’явився,     

розглянувши у відкритому  судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Харківгаз”

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2011 р.

у справі №37/122 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Харківгаз”  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОВГАЗ”  

про стягнення 629 655,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

       В березні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2 000,00 грн. – штрафу, 462 939,94 грн. - інфляційних втрат, 164 715,83 грн. – 3% річних та судових витрат.    

      Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 30.05.2011р. у справі №37/122 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОВГАЗ” на користь Публічного акціонерного товариства „Харківгаз” 2000,00 грн. штрафу, 20,00 грн. державного мита, 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

      Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні трьох відсотків річних в розмірі 164 715,83 грн. та інфляційних витрат в розмірі 462 939,94 грн., посилаючись на порушення господарським судом норм  матеріального та процесуального права.  

   Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.  

      Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з’явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

        Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

       Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника відповідача.

        Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з наступного.

        Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Харківгаз” (довіритель) та ТОВ „ПОВГАЗ” (покупець) був укладений договір доручення № 9/74 від 19.01.2010 р., відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується за винагороду виконати від імені й за рахунок довірителя, на підставі відповідної довіреності, юридичні дії в обсязі та на умовах даного договору, а саме: повіреному доручається придбати природний газ у термін до 31 березня 2010 р., шляхом підписання договору купівлі-продажу для подальшої реалізації промисловим споживачам у першому кварталі 2010 р. за ціною 1000 (однієї тисячі) куб. природного газу не вище 2020,25 грн. без суми податку на додану вартість; збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на газ, без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам, та без витрат на зберігання природного газу (далі – Договір).

        Проаналізувавши умови Договору колегія суддів прийшла до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором доручення.

         Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

       Представник позивача пояснив, що на виконання умов Договору ВАТ «Харківгаз» перерахувало на рахунок ТОВ «ПОВГАЗ» грошові кошти у розмірі 17 091 315.00 грн.

       У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем п. 2.1.2 Договору щодо укладання договору купівлі-продажу. ВАТ «Харківгаз» було повідомлено ТОВ «ПОВГАЗ» про відмову від Договору, недоцільність подальшого його виконання та запропоновано повернути сплачені грошові кошти.

       Пунктом 5.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у разі порушення умов договору повернути у повному обсязі не пізніше наступного дня з моменту отримання відповідної вимоги від ВАТ «Харківгаз» кошти, що були перераховані на його рахунок для придбання природного газу.

22.02.2010 р. ТОВ «ПОВГАЗ» частково були повернуті ВАТ «Харківгаз» кошти в розмірі 11 000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва 14.02.2011 р. у справі № 7/325 стягнуто з ВАТ «Харківгаз» 6 091 315,00 грн. попередньої оплати за договором доручення № 9/74 від 19.01.2010р.

Сторони пунктом 5.2 Договору погодили, що у випадку порушення будь-яких умов даного договору з боку повіреного, він зобов'язаний сплатити на користь довірителя штраф у розмірі 10 % від суми винагороди та компенсувати всі завдані довірителю збитки, пов'язані з неналежним виконанням умов договору, а також, повернути у повному обсязі не пізніше наступного дня з моменту отримання відповідної вимоги від довірителя кошти, що були перераховані на його рахунок для придбання природного газу

Відповідно до п.4.1 Договору винагорода, яка сплачується довірителем повіреному складає 20 000.00 грн. за виконання доручення в повному обсязі.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 5.2 Договору 2 000.00 грн. штрафу. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

          Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних  умовах  звичайно  ставляться.   Кожна  сторона  повинна  вжити  усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

         Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

           В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

 Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216. ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу вона має бути передбачена законом або договором.

         Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення будь-яких умов даного договору з боку повіреного, він зобов'язаний сплатити на користь довірителя штраф у розмірі 10 % від суми винагороди.

  Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення 2 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов Договору, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 2000,00 грн. підлягають задоволенню.

  Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

  Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст.614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Таким чином, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

        Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте за Договором у відповідача виникло зобов'язання з придбання природного газу шляхом підписання договору купівлі-продажу для подальшої реалізації промисловим споживачам, тобто не грошове зобов'язання. В свою чергу, повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов'язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року- N 37/649 від 17.12.2008 року).

     Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

      Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

      Доказів, які б спростовували  вищевстановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

      Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.  

     Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

      Судом першої інстанції правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на сторін пропорційно розміру позовних вимог.  

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Харківгаз” на рішення Господарського суду м. Києва  від 30.05.2011 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 30.05.2011 року у справі №37/122 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №37/122 направити до Господарського суду  м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Авдеєв  П.В.

Судді                                                                                          Куксов В.В.

                                                                                          Коршун Н.М.

19.09.11 (відправлено)