ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.09.2011 року Справа № 32/5005/7516/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Соловйової О.І.
за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 06.09.2011 р.:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 05.01.11 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 ( дов. № 37 від 08.08.11 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства “Гайворонського А.І.” с. Спаське на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 р. у справі № 32/5005/7516/2011
за позовом Фермерського господарства “Гайворонського А.І.” с. Спаське
до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” с. Голубівка
про стягнення 2 162 228, 42 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 12.07.2011 р. у справі № 32/5005/7516/2011 (суддя Васильєв О.Ю.) відмовлено у задоволенні позову фермерському господарству “Гайворонського А.І.” с. Спаське до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Олімпекс-Агро” с. Голубінка про стягнення 2 162 228, 42 грн. вартість врожаю сільськогосподарських культур 2008 р., безпідставно забраних відповідачем.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу та клопотання про призначення судово-економічної експертизи з метою визначення обсягів та вартості врожаю с/г культур 2008 р., зібраних відповідачем, та про витребування додаткових доказів від Головного управління статистики у Дніпропетровській області та у відповідача і просить скасувати рішення у справі і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставою для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. а саме ст. 95 Земельного кодексу України; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
.У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, так як не погоджується з доводами скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, і вважає, що рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 05.09.2011 р. № 1179, в зв’язку з черговою відпусткою судді Лотоцької Л.О. та на підстав наказів голови суду № 5,7 від 17.01.11 р. змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2011 р. до 10 год. 30 хвилн.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
. Господарським судом Дніпропетровської обл. та Дніпропетровським апеляційним господарським судом у справі № 16/28-10 встановлено, що на підставі договорів оренди земельної ділянки від 03.12.2007 р. та 30.03.2008 р. позивач набув право оренди на 172 земельні ділянки загальною площею 850,66 га, що розташовані на території Голубівської сільської ради Новомосковського району, Дніпропетровської обл., та належать на праві власності фізичним особам-орендодавцям.
Державна реєстрація вказаних договорів вчинена 07.04.2008 р.
Згідно з приписами ст. 48 Закону України “ Про оренду землі” вказані договори набрали чинності з 07.04.2008 р.
Позивач в позовній заяві вказує, що з 07.04.2008 р. право користування вказаними земельними ділянками належить йому.
Восени 2007 р. та навесні 2008 р. земельні ділянки незаконно були засіяні відповідачем певними сільськогосподарськими культурами і позивач вказує, що це позбавило його можливості засіяти орендовані земельні ділянки кукурудзою.
Відповідач зібрав урожай 2008 р. на земельних ділянках.
Факт збору урожаю відповідачем на земельних ділянках позивач підтверджує довідкою управління агропромислового розвитку Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської обл. від 25.03.2011 р. № 225 та посилається на встановлення цього факту ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 28.07.2009 р. у справі № 8/53-09(39/201-08).
Позивач вважає, що у порушення його права власності на урожай 2008 р. на земельних ділянках відповідач незаконно, без відповідної правової підстави зібрав урожай 2008 р. і вважає, що має право, як власник, відповідно до ст. 387 ЦК України, витребувати своє майно від особи, яка незаконно заволоділа ним.
Оскільки зібраний відповідачем урожай 2008 р. неможливо повернути в натурі на час розгляду справи, позивач, на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, пред’явив позов до відповідача про стягнення з нього 2 162 228 грн. 42 коп. вартості урожаю 2008 р.
Стаття 1212 ЦК України передбачає загальні положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна і застосовується до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Матеріалами справи № 16/28-10 було встановлено, що між відповідачем (орендарем) та фізичними особами, власниками земельних ділянок (орендодавцями) 12-13 листопада 2002 р. були укладені договори оренди земельної ділянки, державна реєстрація яких вчинена 09.01.2003 р.
Пунктом 2.3 договорів визначено, що термін дії договорів складає чотири роки, одинадцять місяців, двадцять дев’ять днів.
З урахуванням приписів ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договори оренди укладені між позивачем та фізичними особами діяли по 29.03.2008 р.
Пунктом 2.3 договорів було встановлено, що в разі припинення дії договору до закінчення польових робіт та збору врожаю земельна ділянка повертається орендодавцю після повного завершення збору врожаю, що знаходиться на орендованій ділянці.
Відповідач в період строку дії договорів оренди землі, укладених з фізичними особами восени 2007 р., провів комплекс робіт по посіву озимих сільськогосподарських культур.
З урахуванням умов абз. 4 п.2.3 договорів обов’язок відповідача повернути орендодавцям земельні ділянки настав після збору врожаю, тобто, з урахуванням циклу посіву та збирання озимих сільськогосподарських культур, восени 2008 р.
Позивач, укладаючи договори оренди земельних ділянок з фізичними особами, строк дії яких набрав чинності з 07.04.2008 р. , з дня державної реєстрації, мав бачити, що земельні ділянки засіяні іншою особою, а тому, відповідно до вимог статті 766 ЦК України, мав право відмовитися від договору найма.
Частиною 2 ст. 189 ЦК України встановлено, що продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Оскільки відповідач в період строку дій договорів оренди земельної ділянки, укладених з фізичними особами (орендодавцями) посіяв озимі сільськогосподарські культури, то саме відповідачу і належить право власності на врожай посіяної ним сільськогосподарської культури, а не позивачу.
Зважаючи на вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог і задоволення клопотань позивача про призначення судово-економічної експертизи і витребування додаткових доказів від Головного управління статистики у Дніпропетровській обл.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Гайворонського А.І.” с. Спаське залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 р. у справі № 32/5005/7516/2011 залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: О.С. Євстигнеєв
Т.Г. Стрелець
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
15.09.2011 р.