ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.08.2011 року Справа № 22/5005/7986/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
секретаря: Соловйовій О.І.
за участю представників:
прокурора: Грицько А.С., посвідчення №113 від 20.09.2010 року;
позивача: не явився;
відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ), квартирно експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2011р. у справі №22/5005/7986/2011
за позовом: заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ), квартирно експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про: визнання незаконним самовільне зайняття земельної ділянки та зобов’язання звільнити земельну ділянку (ухвала про повернення позовної заяви)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року у справі №22/5005/7986/2011 (суддя Пуппо Л.Д.) позовну заяву заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ), квартирно експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) про визнання незаконним самовільне зайняття земельної ділянки та зобов’язання звільнити земельну ділянку було повернено без розгляду на підставі пункту 1 ст. 63 ГПК України –позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Не погоджуючись з ухвалою суду, військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2011 року по справі №22/5005/7986/2011 і передати справу на розгляд по суті до суду першої інстанції. Прокурор вважає, що ухвала суду була винесена з порушенням норм процесуального права, без дослідження всіх обставин справи. Прокурор зазначає, що Міністерство оборони є центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної політики у сфері оборони. Міністерство оборони України здійснює централізоване керівництво військовими частинами і установами, до числа яких відноситься квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, який є суб’єктом господарської діяльності, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету України. Порушення порядку використання земельних ділянок, виділених для потреб оборони, що перебувають у постійному користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська спричиняє шкоду Міністерству оборони України, а звідси –інтересам держави. Отже, дії відповідача і використання земельної ділянки не за цільовим призначенням порушує державні інтереси, які визначає прокурор при подані позову.
Позивачі - Міністерство оборони України (м. Київ) і квартирно експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська та відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) в судове засідання не явились. Беручи до уваги, що явка сторін ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги від 12.08.2011р. обов’язковою не визнавалась, неявка сторін не перешкоджає перегляду справи по суті і матеріали справи є достатніми, строк розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду є обмеженим, справа переглядалася без участі представників позивачів і відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Євстигнеєва О.С. №1054 від 12.08.2011 року у зв’язку з відпустками суддів постійної колегії Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. та на підставі наказів голови суду №№5,7 від 17.01.2011р. справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Переглянувши матеріали справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року у справі №22/5005/7986/2011 (суддя Пуппо Л.Д.) позовну заяву заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ), квартирно експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ) про визнання незаконним самовільне зайняття земельної ділянки та зобов’язання звільнити земельну ділянку було повернено без розгляду на підставі пункту 1 ст. 63 ГПК України –позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ст.29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Стаття 34 Закону України "Про прокуратуру" визначає завдання прокурора в судовому процесі: прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99 зазначається, що для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Подаючи позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прокурор правильно встановив, що з урахуванням Земельного кодексу України, Закону України „Про збройні сили України” і Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” в даному випадку можуть бути порушені інтереси держави, тому суд повинен розглядати зазначений позов по суті.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа –направленню на розгляд по суті до суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 29, 63 пункт 1, 103-106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ), квартирно експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2011 року у справі №22/5005/7986/2011 скасувати.
Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець
(постанова виготовлена у повному обсязі 23.08.2011 року)