Справа № 2-356/11

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м          У к р а ї н и

06 червня 2011 р.                                                 Кіровський районний суд АР Крим в складі :

            головуючого  -   судді Михайлова Р.В.,

            при секретарі -   Дранич Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

        Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 10000 грн. за договорами позики, посилаючись на те, що 30 грудня 2008 року  передала їй в присутності свідка 4000 грн. які вона зобов’язалася повернути до 02 березня 2009 року, також 05 січня 2009 року передала відповідачці 5000 грн. які вона зобов’язалася повернути до 02 березня 2009 року, та 12 січня 2009 року передала відповідачці 1000 грн. які вона зобов’язалася повернути до 02 березня 2009 року. Однак у визначений термін відповідач свої зобов’язання не виконала, гроші не повернула до теперішнього часу. Факт отримання відповідачем грошей підтверджується розпискою за підписом відповідача.

        В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 10000 грн., згідна на заочний розгляд справи.

        Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона була присутня під час укладання договорів позички між сторонами по справі, оскільки на той винаймала помешкання у позивачки та підтвердила факти передачі відповідачці позивачкою грошових коштів.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, заяв про відкладення розгляду справи, чи розгляд справи за її відсутності від відповідача не надходило.

Таким чином, відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України суд розглядає справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України, про що у порядку частини 1 статті 225 ЦПК України постановлена ухвала.

       Суд заслухавши позивача, показання свідка, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

       Правовідносини сторін витікають із договору  позики.

       У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або інші речі, а  позичальник зобов’язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

        Судом встановлено, що 30 грудня 2008 р. відповідач отримала від позивачки грошові кошти в розмірі 4000 грн. (суму позички) і зобов’язалася їх повернути до 02 березня 2009р. що підтверджується письмовою розпискою, 05 січня 2009 р. відповідач отримала від позивачки грошові кошти в розмірі 5000 грн. (суму позички) і зобов’язалася їх повернути до 02 березня 2009р. що підтверджується письмовою розпискою, та 12 січня 2009 р. відповідач отримала від позивачки грошові кошти в розмірі 1000 грн. (суму позички) і зобов’язалася їх повернути до 02 березня 2009р. що підтверджується письмовою розпискою, однак свої зобов’язання не виконала, про що свідчать оригінали розписок які знаходилися у позивачки та досліджені у судовому засіданні.

        Причини невиконання таких зобов’язань правового значення для справи не мають.

Суд вважає, що загальна сума позички в розмірі 10000 грн. підлягає стягненню з відповідача.   

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється  від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити  суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти  річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно частини 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється повністю або частково на підставах,  встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов’язання  передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов’язання  припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  

Суд стягує  на користь позивача витрати, пов’язані зі сплатою нею при пред’явленні  позову - 100 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись  ст.ст. 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. за договорами позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 держмито в розмірі 100,00 грн., та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуте Кіровським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя                                                                                                       Р.В.  Михайлов